4.3. Теорія порівняльної наділеності факторами

Хекшера-Оліна. Парадокс В. Леонтьєва

Теорія порівняльної наділеності факторами Хекшера-Оліна (факторних переваг) — країни експортують  продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтен- сивного  використання дефіцитних   факторів  виробництва. Країни, що володіють великим  капіталом, мають експортувати капіталоміст- кі товари та імпортувати трудомісткі.

Розглянемо теорію Хекшера-Оліна на прикладі  США  та Англії. Для  США  надлишковим фактором  виробництва є земля,  дефіцит- ним — праця,  для  Англії — надлишковим є праця,  а дефіцитним — земля.  Виробництво зернових  потребує  інтенсивного  використання землі і відносно незначного  використання праці, а виробництво тка- нин — інтенсивного  використання праці  і незначного  землі. Таким чином, відповідно до теорії Хекшера-Оліна, США будуть спеціалізу- ватися  на виробництві зернових  (у прихованому  вигляді  експорту- ватимуть  землю, імпортуватимуть працю), Англія — на виробництві тканин (у прихованому  вигляді експортуватимуть працю, а імпорту- ватимуть землю).

У середині 50-х рр. відомий американський економіст Василь Леонтьєв  емпірично  перевірив  основні  положення теорії  Хекшера- Оліна і дійшов парадоксальних висновків.  Використавши модель міжгалузевого балансу  «витрати-випуск», побудовану  на основі да- них про економіку  США  за 1947 р., В. Леонтьєв  показав,  що в аме- риканському експорті  переважали  відносно  трудомісткі  товари,  а в імпорті  — капіталомісткі. Враховуючи,  що в перші повоєнні  роки у США, на відміну від більшості їхніх торговельних  партнерів, капітал був відносно надлишковим фактором  виробництва, а рівень заробіт- ної плати  значно  вищим,  цей емпірично  отриманий результат  явно суперечив тому, що передбачала  теорія Хекшера-Оліна, і тому отри- мав назву «парадокс Леонтьєва». Подальші дослідження підтвердили наявність цього парадоксу у повоєнний період не лише для США, але й для інших країн (Японії, Індії тощо).

Парадокс В. Леонтьєва: трудомісткі  країни експортують  більш капіталомістку продукцію, а капіталомісткі — трудомістку.

Неодноразові спроби пояснити такий парадокс дали змогу розви- нути та збагатити теорію Хекшера-Оліна завдяки  врахуванню додат-


 

кових обставин, які впливають на міжнародну спеціалізацію, зокрема таких:

– неоднорідність факторів   виробництва,  перш  за  все  робочої сили, яка суттєво відрізняється за рівнем кваліфікації. У зв’яз- ку з цим в експорті  промислово розвинутих країн  може відо- бражатися відносна надлишковість висококваліфікованої ро- бочої сили і спеціалістів,  у той час як країни, що розвиваються, експортують продукцію, яка потребує значних затрат неквалі- фікованої  праці;

– значна  роль  природних  ресурсів,  що, як  правило,  використо- вуються  у виробничому процесі тільки  в поєднанні  з великою кількістю  капіталу  (наприклад, у галузях  добувної промисло- вості).  Це  певною  мірою  пояснює  те, що експорт  із багатьох країн, що розвиваються, і мають великі  запаси  природних  ре- сурсів, капіталомісткий, хоча капітал  у цих країнах  і не є від- носно надлишковим фактором;

– вплив на міжнародну спеціалізацію  зовнішньоторговельної по- літики уряду. Ця політика може обмежувати імпорт і стимулю- вати розвиток  внутрішнього  виробництва та експорт продукції тих галузей, де інтенсивно  використовуються відносно дефі- цитні фактори  виробництва.