4.1. Концепції меркантилізму, протекціонізму і фритредерства

Меркантилізм — домінуючий  напрям економічної  думки та різ- новид економічної  політики,  властивий перехідній добі первісного нагромадження капіталу. Меркантилісти підкреслювали необхід- ність такої зовнішньоекономічної політики,  яка б сприяла  досягнен- ню позитивного сальдо торговельного балансу. Головною формою багатства вважалися гроші, а їх джерелом — сферу обігу.

Протекціонізм (від лат. рrotectio — заступництво, захист) — еко- номічна політика  держави, спрямована  на захист вітчизняної еконо- міки від іноземної конкуренції.  Основними заходами протекціоніст- ської політики  є:


 

– забезпечення перевищення експорту  товарів  над імпортом  то- варів;

– підтримка   експансії   торговельного  капіталу,   стимулювання створення монопольних торговельних  об’єднань;

– захист та стимулювання розвитку національної промисловості, збільшення виробництва товарів на експорт, надання пільг екс- портерам (привілеїв, монопольних прав, експортних  премій, субсидій тощо);

– обмеження  імпорту готової продукції, особливо предметів роз- коші  шляхом  встановлення високих  ввізних  митних  зборів, квот, тарифів;

– заборона або обмеження  вивезення сировини та стимулювання її ввезення;

– розвиток  мореплавства тощо.

Фритредерство (від  англ. free — вільний,  trade — торгівля) — напрям у економічній теорії, політиці та господарській практиці, орі- єнтований на вільну  торгівлю  та невтручання держави  у приватно- підприємницьку діяльність.  Являє  собою політику,  в якій тарифи  та інші бар’єри на шляху торгівлі між націями скасовуються.