3.2. Міжнародне виробництво і міжнародний бізнес

Під міжнародним виробництвом  розуміється виробництво то- варів  і послуг  за  участю  іноземного  підприємницького капіталу  у формі прямих  і портфельних інвестицій,  на основі міжнародної  спе- ціалізації  та кооперування виробництва, спільної інвестиційної ді- яльності й спільного підприємництва.

У навчальній  і науковій  літературі  поширена  еклектична па- радигма міжнародного виробництва Дж. Данінга, де виділяється п’ять головних типів міжнародного виробництва:

– ресурсний — виробництво ґрунтується на ресурсній базі й спіль- ному використанні капіталів, технології, додаткових активів;

– ринковий — виробництво базується  на спільному  використанні капіталів,  технології, інформації,  застосовуванні сучасного ме- неджменту і організаційного досвіду;

– спеціалізаційний  — виробництво основане на раціональній спе- ціалізації продуктів або технологічних процесів, забезпечує ши- рокий доступ до ринків, економію на масштабах і географічну диверсифікацію;

– торговельний та розподільчий — виробництво пов’язане з тор- гівлею й розподілом виробленої  продукції на місцевих ринках;

– змішані виробництва, що становлять різні комбінації вищеназ- ваних чотирьох типів і використовують, крім того, переваги ринку та портфельних інвестицій.

Розвиток міжнародного виробництва пов’язаний:  з прямими  ін- вестиціями; ліцензійними угодами, які надають можливість ТНК втручатися в діяльність  іноземних  компаній  і отримувати  прибутки


 

й відрахування за користування патентом; угодами про управління,  за якими  ТНК  організовує  управління і технічне обслуговування зару- біжних  компаній  в обмін за плату  і частку в капіталі;  міжнародною субконтрактацією, при якій ТНК  укладає  субконтракти з іноземни- ми компаніями на виконання особливих  робіт або поставку окремих товарів.

Міжнародний бізнес  — підприємницька діяльність  у міжнарод- ній економіці. Сегментами міжнародного бізнесу є: глобальний  біз- нес, спільне підприємництво, бізнес за кордоном, іноземний бізнес.

Об’єктами бізнесу є інтелектуальні, матеріальні,  валютно-фі- нансові та інші активи, а також кредитно-банківські інструменти.

Основними суб’єктами міжнародного бізнесу виступають  фі- зичні та юридичні особи, їх інституціональні та добровільні  об’єд- нання, є держави та міжнародні організації.

На підставі розмежування суб’єктів господарювання за ознакою форм власності розрізняють два типи міжнародного бізнесу: приват- ний і державний. Приватний бізнес здійснюють  фізичні  та приватні юридичні  особи. Державний бізнес здійснює держава та її представ- ники.

За галузево-технологічною та функціональною ознаками виокрем- люють наступні основні види міжнародного бізнесу: промисловий, аграрний,  будівельний,  торговельний, транспортно-комунікаційний, фінансовий. В сучасних умовах найбільш  швидко розвиваються такі види міжнародного бізнесу як промисловий, торговий  і фінансовий, але під час економічної кризи вони знижують свою активність та про- водять політику «згортання» діяльності за кордоном.

Міжнародний бізнес базується  на можливості  отримання вигод саме з переваг  міждержавних ділових  операцій,  тобто з того факту, що продаж даного товару в іншій країні або налагодження фірмою однієї країни виробництва в іншій країні, або надання  послуг спіль- но фірмами  двох країн третій і т. д. забезпечують  залученим  у бізнес сторонам більше переваг, ніж вони б мали, якби вели справу у своїх країнах. Конкретні вигоди міжнародного бізнесу пов’язані з отриман- ням більшого прибутку з урахуванням таких факторів:

– доступ до зарубіжних  ринків робочої сили;

– вихід до родовищ корисних копалин і джерел сировини;

– прагнення нових ринків збуту;


 

– збільшення обсягів виробництва і зниження собівартості  про- дукції;

– зниження валютних ризиків.

Міжнародний бізнес здійснюється в певних формах: експорт-ім- порт товарів  і послуг; кооперація  в галузі науково-технічної, вироб- ничої, збутової і сервісної діяльності;  інвестиційна діяльність;  спіль- не підприємництво; транснаціональні корпорації.

Основними  видами  міжнародного бізнесу є ліцензування, управ- ління  за контрактом,  створення і функціонування спільних  підпри- ємств, франчайзинг, лізинг, факторинг тощо.

Ліцензування є формою співробітництва, за якої суб’єктами між- народних економічних відносин виступають власник певних прав (ліцензіар) та постійний  чи тимчасовий користувач  цим правом (лі- цензіат). Ліцензіар укладає угоду з ліцензіатом, відповідно до якої він передає останньому право на використання патенту, товарного знака та інших новинок  за певну плату. Така діяльність  дає можливість  лі- цензіару швидше вийти на новий ринок, а ліцензіату  — використати ліцензію  в інтересах власного  бізнесу. Ліцензійна торгівля  охоплює переважно  електротехнічну й електронну  промисловість, загальне машино-, приладобудування. автомобільну, авіаракетну  промисло- вість, хімію й нафтохімію,  біотехнології,  ресурсозберігаючі техноло- гії. Відносно новим напрямом  диверсифікації міжнародної  ліцензій- ної торгівлі є галузі обчислювальної техніки та засобів автоматизації, включаючи  комплексно автоматизовані виробництва з використан- ням єдиних транспортних систем та систем управління на базі ЕОМ.

Управління за контрактом передбачає передачу одним підпри- ємцем управлінських послуг іншому. По суті це — експорт управлін- ських послуг, а не капіталу.

Міжнародне спільне підприємство є формою співробітництва партнерів  різних країн стосовно інвестування, управління, виробни- цтва продукції, реалізації товарів та послуг, розподілу прибутків та ризиків. За видом діяльності  прийнято розрізняти спільні підприєм- ства: інноваційні, виробничі, закупівельно-збутові, комплексні.

Міжнародна корпорація  —  це форма  структурної організації  ве- ликої корпорації, яка здійснює прямі інвестиції в різні країни світу. Міжнародні корпорації бувають двох видів: транснаціональні і багато- національні.  Транснаціональна корпорація (ТНК)  — це така головна


 

компанія  якій  належить  капітал  однієї країни,  а філіали  розміщені  в багатьох країнах світу. Багатонаціональна корпорація (БНК) — це така головна компанія  якій належить  капітал двох і більше країн, а філіали розміщені в багатьох країнах світу.

Франчайзинг — надання прав на використання торговельної  мар- ки або фірмової  назви,   а також надання  послуг   по технічній  допо- мозі, підвищенню  кваліфікації робочої сили, організації торгівлі і управлінню.  За  експертними оцінками  фахівців  франчайзинг недо- статньо розвинутий вид бізнесу в Україні. Відповідно  до даних Асо- ціації  франчайзингу України  світова  економічна  криза  2007–2010 років призвела  до значного згортання  цього бізнесу.

Лізинг — специфічна  форма фінансування придбання різних ви- дів устаткування. Факторинг  — посередницька комісійна  діяльність банку або фактор-компанії при розрахунках між постачальниками товарів  і покупцями за допомогою оплати  фінансових  вимог поста- чальників  з подальшим  стягуванням боргу з покупців  (перепродаж права на стягнення  боргів або комерційна  операція  за дорученням). Міжнародний факторинг використовується в  експортній   торгівлі, він спрощує  отримання готівки  для експортера,  певним  чином «за- хищає» від «поганих» боргів.