2.2. Економічно розвинуті країни світу

Країни з розвинутою економікою, або промислово розвинуті країни закріпили своє панівне становище в міжнародній економіці. Це країни, які мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, високі (рідше

— середні) доходи на душу населення, стійкі фінансові ринки, широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговуван- ня, значні експортно-імпортні можливості  тощо. Їх вирізняють висо- кий рівень розвитку  продуктивних сил, інформаційних технологій, інтенсивний тип відтворення економіки, зрілі відносини  підприємни- цтва і конкуренції,  високі стандарти  життя  й добробуту. Більшість з них вступили в постіндустріальну стадію суспільного розвитку.

До цієї групи країн належать:

а) головні  економічно  розвинуті  країни  («Велика сімка»  — Ве- ликобританія, Італія,  Канада,  Німеччина,  США,  Франція, Японія); б) «малі»  економічно   високорозвинуті країни  Західної   Європи   — Австрія,  Бельгія,   Данія,  Ісландія,   Люксембург,   Нідерланди, Нор- вегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція;  в) країни  «переселенського типу» — Австралія,  Ізраїль,  Нова Зеландія, ПАР (у минулому  разом із Канадою  розвивалися як «білі» домініони  Великобританії); г) за- хідноєвропейські країни середнього економічного розвитку — Греція, Іспанія, Ірландія, Португалія; д) європейські «держави-карлики» (до цього типу країн їх можна відносити умовно). При порівнянні на- ціональних  економік  розвинутих країн  використовується комплекс

«стандартних» значень  макроекономічних показників,  до якого, на- приклад, належать: зростання  ВВП — від 2–3% і вище; рівень інфля- ції — 4–5% на рік; дефіцит  державного  бюджету — до 9,5% ВВП; по- зитивне сальдо платіжного  балансу країни.

Промислово розвинуті  країни  мають багато спільного в генетич- ному й функціональному аспектах.

По-перше, в соціально-економічному плані розвиток  господарств цих країн базується  на капіталістичному способі виробництва, і, не-


 

зважаючи  на соціалізацію  власності,  її приватна  форма була й зали- шається вихідною.

По-друге, розвинуті  країни характеризуються високим рівнем економічного  розвитку.  Реалізація визначальної мети  виробництва в умовах  конкуренції — отримання прибутку  — спонукає  до впро- вадження  нової техніки  та підвищення продуктивності праці, що, у свою чергу, призводить  до здешевлення продукції, розширення рин- ків збуту, стимулює  зростання  обсягів  виробництва та економіки  в цілому. Порівняння продуктивності праці у промислово розвинутих країнах та в країнах з перехідною економікою, і в країнах, що розви- ваються, вказує на величезне відставання двох останніх груп країн.

По-третє,  соціально-економічну зрілість  промислово розвину- тих країн відображають  кардинальні зміни соціальної структури суспільства  порівняно з іншими групами країн, а саме зростання  чи- сельності та ролі середнього класу, підвищення якості людського ка- піталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею тощо.

Для розвинутих країн є характерними: розвинуте  ринкове госпо- дарство; домінуюче становище в міжнародній економіці, яке надає змогу  інтенсивно  залучати  в господарський обіг власні  й імпорто- вані ресурси; зміщення  центру  ваги економічної  діяльності  у сферу послуг, функціонування переважно  сервісної  економіки;  найбільша вичерпаність джерел  і факторів  індустріального розвитку;  виперед- жальний  постіндустріальний розвиток,  експансія  VІ технологічного укладу та нової економіки.

Економічна політика  розвинутих країн справляє визначальний вплив на стан та динаміку  міжнародної  економіки,  основні напрями її науково-технічного розвитку  і структурної перебудови.