22.2. Вашингтонський консенсус: проблеми і наслідки.

Пост-Вашингтонський консенсус

Термін  «Вашингтонський  консенсус»  запропоновано у 1998 р. професором Лондонської школи  економіки  Джоном  Греєм  у кни- зі «Falsе Dawn: The Delusions  of Global Capitalism» (London:  Granta Publications, 1998. — 234 p.). У межах Вашингтонського консенсусу як  програми  МВФ наполягає   на  виконанні рекомендацій  країна- ми, що хочуть здійснити  ринкові  реформи:  1) бюджетна дисципліна (утримання бюджетного дефіциту на мінімальному  рівні); 2) подат- кова реформа (база  оподаткування «має бути широкою»,  а граничні ставки податків — «помірними»); 3) процентні ставки (внутрішні фінансові ринки мають визначати розміри процентних ставок певної країни; позитивні  реальні ставки відсотка перешкоджають втечі капі- талу і збільшують  накопичення); 4) обмінні курси валют (країни,  що розвиваються, повинні  погодитися  на «конкурентні» обмінні курси, які обіцяють стимулювати експорт);  5) лібералізація  торгівлі (митні тарифи мають мінімізуватися і ніколи не застосовуватися до проміж- них товарів, необхідних для виробництва експорту); 6) приватизація (приватна промисловість функціонує ефективніше; державні підпри- ємства слід приватизувати); 7) дерегулювання  (надмірне  урядове ре- гулювання  сприяє корупції та дискримінації дрібніших підприємств, що не захищені від бюрократії);  8) права власності (права  власності мають бути захищені; слабкі закони і погана правова система знижу- ють стимули до накопичення і акумуляції багатства).

Результатами реформування національної економіки за прин- ципами  Вашингтонського консенсусу  стали:  скорочення   виробни- цтва більш ніж у 2 рази порівняно з 1991 р.; перехід на бартер значної частини економіки;  високі темпи інфляції;  підрив національного ви- робництва;  збільшення технологічного  розриву  з розвинутими краї- нами; зростання  бідності; збільшення надходжень  до західних банків тощо. Зрозуміло, чому в ХХІ ст. рецепти реформування за МВФ від- кинули  не тільки  Далекий  Схід (Китай,  В’єтнам),  Південно-Східна Азія, Іспанія, Туреччина, Єгипет та ін., а й країни Центральної та Східної Європи (наприклад, Польща та Угорщина)

В Україні вихід з економічної  кризи відзначився відмовою від принципів реформ  за  умовами  МВФ.   Україна  розпочала   будува- ти власну  економічну  модель  на основі  поступового  розвитку  про-


 

дуктивних сил, власних традицій, культури, духовності тощо. Прі- оритетним  напрямком обрано  євроінтеграцію.  Саме  у формуванні Пост-Вашингтонського  консенсусу   виявилася  тенденція   поступо- вого переходу країни до економіки відкритого типу. Рекомендації Пост-Вашингтонського консенсусу:  1)  досягнення  макроекономічної стабільності (контроль над інфляцією, управління бюджетним дефі- цитом і дефіцитом поточного платіжного балансу, стабілізація вироб- ництва  і сприяння економічному зростанню);  2) фінансові реформи (підтримка безпеки й надійності, стимулювання конкуренції,  захист споживачів,  сприяння доступу  до капіталу  тих соціальних  груп, що позбавлені   його);  3)  держава як  доповнення  до ринку  (формуван- ня людського капіталу, передача технологій); 4) підвищення ефек- тивності держави (через  використання нею ринкових  механізмів);

5) розширення  цілей  розвитку  (покращення освіти,  охорона  навко- лишнього середовища, інвестування у розвиток  технологій, залучен- ня громадян до процесу прийняття політичних  рішень).