21.3. Глобалізм і національна економіка

Варіанти еволюції національної економіки в умовах глобалізації:

– рух до лідерів;

– поповнення геоекономічної периферії;

– підтримка  існуючого статус-кво  та рівновіддаленість від го- ловних  полюсів сили в умовах формування поліполярної гло- бальної системи.

Розвиток  національної економіки   в  умовах  глобальної  еконо- міки  може реалізовуватися або в межах  регіональних  інтеграційних об’єднань або акоординаційно, самотужки, спираючись лише на влас- ні можливості  та досягаючи власних цілей.


 

Позиціювання  національної економіки на світових ринках  і в гло- бальному виробничому процесі безпосередньо визначається її поточ- ною та перспективною конкурентоспроможністю.

Конкурентоспроможність  національної  економіки  визначається на рівні окремих фірм, що виробляють товари і послуги, й представ- ляють  національну економіку  на світових  ринках, та регіональному рівні галузевих і міжгалузевих кластерів, у межах яких ці фірми функ- ціонують.

Підвищення  конкурентоспроможності національної  економіки як основної рушійної сили світового економічного розвитку є однією з ключових умов виходу з рецесії країн, які зазнали значних втрат внаслідок  світової фінансово-економічної кризи. Дослідження, що проводяться у цій сфері Всесвітнім економічним  форумом  (ВЕФ) охоплюють широке коло питань: виявлення та аналіз чинників  най- більшого впливу на конкурентоспроможність, проведення  порів- няльного  аналізу відповідних  показників по більшості країн світу, розробка рекомендацій  щодо механізмів покращення конкуренто- спроможності  окремих країн і регіонів.

Рейтинг конкурентоспроможності Global Competitiveness Report побудований  на основі Індексу глобальної конкурентоспроможності1 (Global Competitiveness Index — GCI), який був розроблений професо- ром К. Сала-і-Мартіном для ВЕФ  і вперше представлений на ньому у січні 2005 р.

Для аналізу конкурентоспроможності національних економік ви- користовуються статистичні дані, що враховують стадію економічно- го розвитку  країни — базового розвитку  (1), керованої  ефективності (2), інноваційного розвитку  (3) або перехідний етап (від 1 до 2 та від

2 до 3) (табл. 21.1). На конкурентоспроможність певної групи країн визначальний вплив  має відповідна  група факторів,  для якої розра- ховується  свій субіндекс.  Зокрема, за класифікацією ВЕФ,  Україна відноситься до країн  перехідного  типу  від 1 до 2 етапу разом  з Ві- рменією, Азербайджаном, Грузією, Єгиптом, Венесуелою та ін.. Росію віднесено до групи країн керованої  ефективності (2), як і Китай, Ар- гентину, Бразилію,  Південну Африку та ін.

1 Індекс вимірюється за шкалою від 1 (найгірший результат) до 7 (найкращий ре- зультат).


 

Рейтинг  України за Індексом глобальної конкурентоспроможності в 2009–2011 рр.1


 

Таблиця 21.1

 

 

 

Складові індексу  глобальної конкурентоспроможності

 

Рейтинг

України з

2010–2011 (з 139 кра- їн світу)

 

Рейтинг

України з

2009–2010 (з 133 кра- їн світу)

Зміна позиції України у порівнянні з минулим роком

1 група: Інститути

134

120

–14

2 група: Інфраструктура

68

78

+10

3 група: Макроекономічна стабіль- ність

132

106

–26

4 група: Охорона здоров’я та почат- кова освіта

66

68

+2

5 група: Вища та професійна  освіта

46

46

0

6   група:   Ефективність   товарних ринків

129

109

–20

7 група: Ефективність ринку праці

54

49

–5

8 група: Розвиненість фінансового ринку

119

106

–13

9 група: Технологічна  готовність

83

80

–3

10 група: Обсяг ринку

38

29

–9

11 група: Конкурентоспроможність бізнесу

100

91

–9

12 група: Інноваційність

63

62

–1

 

В 2010–2011 рр.. Україна з індексом 3,9 значно втратила у рейтин- гу глобальної конкурентоспроможності ВЕФ, посівши серед 139 кра- їн світу 89-е місце перед Гондурасом (рис. 21.4) та демонструючи зна- чне відставання від середньосвітового індексу (4,18). В 2009–2010 рр.. Україна посідала 82 місце з індексом 4,0 серед 133 країн світу.

1  За даними аналітичної  записки  «Конкурентоспроможність України: оцінка Всесвітнього  економічного  форуму»  (за  Звітом  про глобальну  конкурентоспромож- ність 2010–2011) // http://www.bank.gov.ua/publication/econom/WEF%20Global%20

Comp_ness%202010_1120.pdf


 

7

 

6   5,56

5

4

3


 

5,43 5,47 5,27


4,84


4,61 4,57 4,51 4,38 4,29 4,28


4,25 4,18 4,24 4,12


3,94 3,9  3,89 3,86 3,86 3,84 3,76


3,53


3,03


2,73

 

 

2

Подпись: Швейцарія (1)Подпись: США (4) Японія (6) Гонконг (11) Китай (27) Єстония (33)
Чехия (36)
Подпись: Польша (39) Литва (47) Азейбарджан (57)
Бразилия (58)
Подпись: Туреччина (61)Подпись: Середньосвітовий індекс Росія (63) Казахстан (72) Албанія (88) Украина (89)
Гондурас (91)
Подпись: Грузія (93) Молдова (94) Сербія (96)
Вірменія (98)
Подпись: Таджикистан (116)

Зимбабве (136)

Чад (139)
1

індекс глобальної конкурентоспроможності країн в 2010-2011 рр..

Рис. 21.4. Індекс глобальної конкурентоспроможності країн в 2010–2011 рр. за даними ВЕФ

Незважаючи на значні видатки, до яких вдавалися  уряди для сти- мулювання попиту, протидіючи рецесії, темпи економічного зростан- ня в розвинутих країнах  залишаються загальмованими, спостеріга- ється високий  рівень безробіття  в сполученні зі слабким внутрішнім попитом. Одночасно  країни, що розвиваються, демонструють  досить потужне  економічне  зростання  (особливо Індія,  Бразилія, Китай). Саме вони виступають  в сучасному  світі в ролі «головного  двигуна глобальної економіки».

Це стає ще одним аргументом на користь нагальної необхідності в умовах глобалізації значного посилення ролі держави в забезпеченні передумов довгострокового економічного зростання, підтримці со- ціальної  стабільності  й підвищенні  конкурентоспроможності націо- нальної  економіки.  Держава  має створювати  сприятливі умови  для формування, функціонування і розвитку  нових високоефективних виробничих інтегрованих  сітьових структур.

Необхідність  державного втручання  визначається, зокрема,  на- ступними факторами:


 

1) в умовах  стрімкого  НТП  ринкові  форми  самотужки  неспро- можні адекватно реагувати на стратегічні суспільні потреби та забез- печувати швидкі цілеспрямовані зрушення  в економічній структурі;

2) глобалізація людського співіснування підвищила  взаємоза- лежність окремих країн від зовнішнього  світу на тлі зростання  «про- зорості» кордонів, що сприяє  отриманню  виграшів  провідними краї- нами та дискримінує країни, що розвиваються.

Коригування структури  недостатньо  розвинутої  національної економіки лише ринком, без державного втручання призведе до:

– загального структурного  спрощення;

– занепаду високотехнологічних галузей;

– посилення сировинної   спрямованості  промислового  вироб- ництва;

– набуття країною ролі споживача  кінцевої продукції;

– перетворення в постачальника дешевої сировини і робочої сили;

– спеціалізації на використанні екологічно  брудних технологій  і виробництв.