20.1. Процес європейської інтеграції та його витоки

Історично  перше інтеграційне  угрупування виникло  в Європі  у

1957 р. На основі Римського договору об’єднались 6 країн: Бельгія, Голландія, Італія, Люксембург, Франція, ФРН. Спочатку об’єднання мало назву  Європейське економічне співтовариство. З 1967 р. після злиття виконавчих  органів трьох регіональних організацій — Євро- пейського  об’єднання  вугілля  та сталі, Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергети- ки об’єднання  отримало  назву Європейські співтовариства. З 1 лис- топада 1993 р. після набрання  чинності Маастрихтського договору (1992 р.) угрупування перейменовано в Європейський Союз.

Ці зміни  в назві  об’єднання  відображали глибинні  перетворен- ня інтеграційних відносин, їх перехід від нижчого типу до вищого. В еволюції європейської інтеграції виділяють декілька етапів:

1)  етап  зони  вільної  торгівлі  (1958–1967 рр.).  Переваги  цього типу інтеграції доповнено з 1962 р. узгодженням дій у сфері сільсько- го господарства;

2) етап митного союзу (1968–1986 рр.). Реалізація його принци- пів супроводжувалась розширенням сфери узгоджених дій. Це — охо-


 

рона  навколишнього середовища,  технологічний розвиток,  наукові дослідження.  Починається інтеграція у валютно-фінансовій сфері;

3) етап загального ринку (1987–1992 рр.). Згідно з Єдиним євро- пейським актом, що набрав чинності 1 липня 1987 р., країни-учасниці усували останні фізичні, технічні та фіскальні бар’єри на шляху пере- сування товарів і факторів виробництва. Від узгодження  дій у деяких галузях перейшли  до проведення  єдиної політики. Тепер вона стосу- валась також і соціальних  та регіональних  питань, галузей транспор- ту та енергетики.  Економічна інтеграція  була доповнена  співпрацею у сфері зовнішньої та оборонної політики;

4) етап економічного союзу (з 1993 р. і до сьогодні). Відповідно до Маастрихтського договору про Європейський Союз (1992 р.) єдиний внутрішній  ринок доповнився  форсованим розвитком валютного со- юзу. У лютому  2002 р. введено  єдину  валюту  ЄС  — євро, створено єдиний Європейський центральний банк, сформовано єдиний еконо- мічний простір.

Управлінські органи  ЄС:

1. Європейський парламент — представницький та консультатив- ний орган ЄС.

2. Європейська рада, що складається з урядів країн-учасників. Це директивний орган ЄС.

3. Рада ЄС — міжурядовий орган ЄС. Збирається в міру необхід- ності вирішення конкретних  питань на рівні міністрів.

4. Європейська комісія — наддержавний виконавчий орган ЄС.

5. Суд ЄС — верховна судова інстанція.

6. Палата аудиторів — слідкує за належним і законним управлін- ням бюджетом ЄС.