17.3. Сучасні  платіжні системи та засоби зв’язку суб’єктів міжнародних розрахунків

Зв’язок  між учасниками міжнародних  розрахункових операцій забезпечується за допомогою телефонних і комп’ютерних мереж, електронних комунікацій.   Саме  на  основі  їх  використання функ- ціонують системи банківських повідомлень  і системи розрахунків. Відмінність між ними в тому, що в рамках систем банківських повід- омлень здійснюється лише оперативне  пересилання і зберігання розрахункових документів,  а врегулювання платежів  забезпечуєть- ся банками-учасниками; функції  систем  розрахунків безпосередньо пов’язані з виконанням взаємних  вимог і зобов’язань банків-учасни- ків. До першої групи належать, наприклад,  такі системи як SWIFT і Bankwire  — приватна  електронна  мережа  банків  США,  до другої — CHIPS —  Нью-йоркська міжнародна  платіжна  система  міжбанків- ських клірингових розрахунків і платежів, FedWire — міжбанківська система федеральної резервної системи (ФРС) США та ін..

Всесвітню міжбанківську фінансову телекомунікаційну систему СВІФТ (SWIFT — Society for worldwide interbank financial telecom- munication) було започатковано з метою уніфікації  та спрощення  між- народних розрахунків, прискорення розрахункових операцій в умовах передачі великих обсягів інформації. Кількість учасників сучасної системи СВІФТ становить 5800 фінансових інститутів із 198 країн. Це банки, брокерські контори, дилерські фірми, страхові компанії. СВІФТ забезпечує  доправлення повідомлення у будь-яку  точку  земної  кулі протягом 5–20 хвилин з високим ступенем конфіденційності та на- дійності, що досягається  завдяки  використанню штучних  супутників


 

Землі для дистанційного зв’язку з банківською  мережею у різних кра- їнах. Нині у мережі СВІФТ щоденно передається  5,3 млн фінансових повідомлень.  Система СВІФТ надає користувачам майже необмежені можливості щодо обміну інформацією про їх угоди, підтвердження ва- лютних  угод (foreign-exchange confirmation), перекази  грошей  клієн- там (customer transfers), міжбанківські перекази  (bank  transfers), рей- тинг цінних паперів та ін..

Система міжбанківських клірингових розрахунків і платежів ЧІПС (CHIPS  — Clearing House Interbank  Payments  System)  — це приватна міжнародна електронна мережа для здійснення трансфертів у режимі

«он-лайн», яка належить Нью-йоркській асоціації клірингових палат. Учасниками ЧІПС є комерційні  банки, інвестиційні компанії, корпо- рації. За  допомогою ЧІПС здійснюються  міжнародні  міжбанківські операції: доларові  платежі  за угодами в іноземній  валюті; платежі  з розміщення цінних паперів у євродоларах; виплата доходів по цінних паперів у євродоларах та ін..

Міжбанківська система США «Федвайр» (FedWire) — система пе- реказу грошових  коштів і цінних паперів, яка належить  ФРС США та керується  нею. За допомогою «Федвайр» здійснюються  перекази крупних сум у формі валових розрахунків у реальному  часі за умова- ми «поставка  проти платежу». Отже, система «Федвайр» є системою кредитних  переказів. Розрахунки виконуються за кожним переказом окремо і стають кінцевими на момент отримання переказу закладом- адресатом.

У ЄС для обслуговування операцій між Європейським централь- ним банком (ЄЦБ) і національними центральними банками  було створено   Транс’європейську   автоматизовану   експрес-систему   ва- лових розрахунків  у режимі  реального  часу ТАРГЕТ. Перед ТАРГЕТ поставлено  два завдання: слугувати  механізмом  єдиної валютної по- літики і скоротити  час проходження транскордонних платежів до строків, які застосовуються для внутрішніх  розрахунків.  Система функціонує на децентралізованій основі, тобто транскордонні плате- жі проходять  через національні центральні  банки, оминаючи  ЄЦБ,  і складається з трьох елементів:  національних систем валових  розра- хунків у режимі реального часу на чолі з національним центральним банком; системи  взаємозв’язку між ними; ЄЦБ.  ТАРГЕТ  призначе- на для обробки платежів  особливо  великого  розміру, тому через неї


 

здійснюються  платежі, пов’язані з операціями  європейської системи центральних банків, регулюванням денного сальдо систем нетто-роз- рахунків, міжбанківські розрахунки  за угодами на грошовому ринку та валютообмінними операціями.

В Україні виконання міжнародних  розрахунків здійснюється банками-учасниками міжнародних  платіжних  систем за чинними міжнародними стандартами  та уніфікованими міжнародними пра- вилами  обробки платіжних  документів  з урахуванням нормативних актів НБУ.  Закодована, зашифрована криптографічними програмно- технічними  засобами платіжна  інформація передається  через систе- му електронних платежів СЕП до Центральної розрахункової палати (ЦРП) НБУ із подальшим  переведенням її у міжнародні  платіжні системи SWIFT, TARGET та ін.. СЕП  НБУ — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків між банків- ськими  установами,  органами державного  казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблен- ня, передавання та захисту інформації. Основним нормативно-пра- вовим актом НБУ,  що визначає  загальні вимоги до функціонування СЕП, є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в на- ціональній валюті, затверджена постановою Правління Національно- го банку України від 16.08.2006 за № 320 та зареєстрована в Міністер- стві юстиції України  06.09.2006 за № 1035/12909. За  даними  НБУ, станом  на 1 січня  2009 року учасниками СЕП  були  1550 установи, з них: 182 — банки України;  1304 — філії банків України;  28 — орга- ни Державного  казначейства України; 36 — установи Національного банку України.


 

Основні  терміни і поняття

Акредитив, чисте інкасо, банківський переказ, авансові розрахун- ки, розрахунки  з відкритим рахунком,  документарне  інкасо, міжна- родні розрахунки.

Контрольні та дискусійні питання

1. Що являють  собою міжнародні розрахунки?

2. Хто є суб’єктами міжнародних  розрахунків?

3. Визначте основні форми міжнародних  розрахунків.

4. Які фактори  впливають  на вибір форми міжнародних  розра- хунків?

5. Які недоліки інкасової форми розрахунків?

6. Яка форма міжнародних фінансових  розрахунків найвигідніша для експортера?

7. Яким документом  регламентується використання акредитивів для міжнародних  розрахунків?

8. Проаналізуйте можливі  наслідки  «де доларизації» міжнарод- них розрахунків.

Вправи

Вправа 1.  Для  кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідний термін або поняття.

1. Система  організації  та регулювання платежів  у сфері  міжна- родних відносин.

2. Зобов’язання банку, видане ним за дорученням клієнта-імпор- тера, здійснити  платіж на користь експортера або забезпечити платіж іншим банкам у межах визначених  сум та обумовленого  терміну про- ти документів.

3. Інкасо, що здійснюється на основі чеків, платіжних  розписок  та інших видів документів, що використовуються для одержання платежу.

4. Інкасо фінансових  документів, що супроводжується комерцій- ними документами,  або інкасо тільки комерційних документів.

5. Розрахункова банківська  операція,  що здійснюється через по- дання  телеграфного   або  поштового  платіжного   доручення   одного банку іншому.


 

6. Оплата товарів імпортером до відвантаження.

7. Періодичні  платежі імпортера експортеру.

 

 

а) акредитив;

б) чисте інкасо;

в) банківський переказ;

г) авансові розрахунки;


Поняття:

 

д) розрахунки  з відкритим рахунком;

е) документарне  інкасо;

є) міжнародні розрахунки.

Вправа 2. Оберіть єдину правильну відповідь.

1. Зобов’язання банку, видане ним за дорученням клієнта-імпор- тера, здійснити  платіж на користь експортера або забезпечити платіж іншим банкам у межах визначених сум та обумовленого терміну — це:

а) акредитив;

б) інкасо;

в) аванс;

г) відкритий  рахунок.

2. Доручення експортера  своєму  банку  одержати  від імпортера (платника, боржника) певну суму коштів або підтвердження того, що ця сума буде сплачена в обумовлені терміни — це:

а) акредитив;

б) інкасо;

в) аванс;

г) відкритий  рахунок.

3. Розрахункова банківська  операція,  що здійснюється через по- дання  телеграфного   або  поштового  платіжного   доручення   одного банку іншому — це:

а) простий вексель;

б) банківський переказ;

в) акредитив;

г) інкасо.


 

4. Зобов’язання однієї особи (векселедавця) здійснити  платіж певної суми коштів іншій особі (векселевласнику) у визначений тер- мін у визначеному листі — це:

а) іменний чек;

б) ордерний чек;

в) простий вексель;

г) банківський переказ.

5. Розпорядження однієї особи іншій сплатити  у визначений тер- мін певну суму коштів третій особі — це:

а) простий вексель;

б) банківський переказ;

в) акредитив;

г) інкасо.

6. Безумовний наказ банку-платнику сплатити  власнику  доку- мента певну суму — це:

а) акредитив;

б) вексель; в) інкасо; г) чек.

7. Переважна  більшість платежів за банківськими переказами здійснюється через систему, що називається:

а) CEFTA; б) SWIFT; в) UMC;

г) GREA.

8. Використання акредитивів для  міжнародних  розрахунків ре- гламентується документом, що має абревіатуру:

а) CEFTA; б) SWIFT; в) UMC;

г) GREA.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке — помилкове.


 

1. Міжнародні розрахунки  являють  собою систему організації  та регулювання платежів у сфері міжнародних  відносин.

2. Нефінансові корпорації  представлені  фізичними особами, що продають свою робочу силу.

3. Акредитив  — це форма розрахунку  за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одер- жати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому  від- повідних товарних документів.

4. Авансові розрахунки  — це форма  розрахунку,  за якою оплата товарів імпортера здійснюється до відвантаження товару.

5. Авансові розрахунки  найвигідніші  для імпортера.

6. Розрахунки з відкритим рахунком вигідні для імпортера.

7. Використання акредитивів регламентується UСРDС.

8. Документарне інкасо здійснюється на основі чеків, платіжних розписок та інших документів для одержання  платежу.

9. Авансові розрахунки  вигідні для експортера.

10. Розрахунки з відкритим рахунком вигідні для експортера.

Література до теми 17

1. Ломакин В. К. Мировая экономика:  учебник  для  вузов  / В. К. Лома- кин. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. — С. 127–129.

2. Міжнародна економіка:  підручник  / за ред. В. М. Тарасевича.  —  К.: Центр навчальної  літератури, 2006. — С. 185–188.

3. Миклашевская  Н. А. Международная экономика:  учеб-ник  / Н. А. Ми- клашевская, А. В. Холопов. — М.: МГУ им. М. В. Ломоносова: Дело и Сервис,

2000. — С. 122–148.

4. Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: навч. посібник / Б. М. Одягай- ло. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2006. — С. 258–261.

5. Світова економіка: підручник  / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнир- ков та ін. — 2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. — С. 285–295.