МОДУЛЬ ІІ.ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

 

Тема № 6.

Психологія учбової діяльності учнів і навчання

 

Мета: з’ясувати поняття  учіння, учбової діяльності  учнів, її структуру, причини неуспішності і способи активізації учбової діяль- ності школярів; розглянути поняття про навчання, його психологічні механізми і класифікацію; навчитися визначати рівень самооцінки  та рівень домагань особистості  учня як один з факторів  успішного  на- вчання.

Завдання:

1) ознайомтесь,  проаналізуйте, зробіть конспект,  та вивчіть  тео- ретичні відомості з теми. Розкрийте і занотуйте основні поняття теми та виконайте  завдання  для самостійної  роботи. За  бажанням  підго- туйте доповіді до цієї теми;

2)  виконайте  дослідження рівня  самооцінки  та рівня  домагань, зробіть висновки  й захистіть результати вивчення  цієї теми.

Основні поняття теми:  учіння, учбова діяльність, неуспішність, відставання, навчання, навчальність, научіння.

 

Тематичні питання

1. Поняття про учіння, структура учбової діяльності учнів.

2. Причини неуспішності.

3. Способи активізації навчальної  діяльності школярів.

4. Психологічні механізми навчання.

5. Класифікація навчання.

 

Завдання для самостійної роботи

Проаналізуйте і занотуйте  основні відомості про вміння само- стійно  вчитися.   При  цьому  зверніть   особливу   увагу  на  поняття


 

«самостійна робота»,  «розумова самостійність», дізнайтеся про рів- ні розвитку самостійності, актуальний і перспективний рівні розвит- ку самостійності, рефлексивне ставлення особистості до своїх  дій, про поняття  «самоуправління» [8, с. 310].

Друге завдання: законспектуйте основні моделі навчання та їх ха- рактеристики [8, с. 340].

 

Тематика доповідей з даної теми

1. Історія психології учіння.

2. Теорія  поетапного  формування розумових  дій (П. Я. Гальпе- рін).

3. Теорії навчання.

 

Орієнтовні теоретичні відомості

У сучасній  педагогічній  психології  учіння  розглядається як ак- тивна  цілеспрямована діяльність  людини,  яка  полягає  у засвоєнні знань  та умінь, способів їх набуття,  форм поведінки  та видів діяль- ності,  соціального  досвіду  з  метою  їх використання в особистому житті та професійній діяльності.

Здатність до учіння  виникає  у дітей 4-5 років, оскільки  саме у цьому віці діти вже можуть регулювати свої дії свідомою метою.

Учіння  є необхідною умовою розвитку  людини і триває у різних формах протягом життя. Особливо  воно важливе для дітей шкільно- го періоду дитинства.  Під впливом  учіння виникають  зміни у різних структурних одиницях  особистості (особливо в інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах),  у спрямованості особистості школяра, його характері, здібностях  тощо.

Результатом учіння є научіння — набуття людиною нового сенсо- моторного та інтелектуального досвіду, а також нових форм поведін- ки. Цьому сприяє навчальність — індивідуальні особливості швидко- сті та якості засвоєння  учнем знань, умінь, форм поведінки  та видів діяльності.  Існує  загальна навчальність (здатність  засвоєння  будь- якого матеріалу) та спеціальна навчальність (засвоєння окремих ви- дів матеріалу).  Навчальність є показником обдарованості людини.

Продуктом  учіння є учень з новими знаннями, позитивними змі- нами у його мотивах, цінностях, цілях, планах, поведінці, що виража- ється у ставленні  учня до відповідної  діяльності  та емоціях, які в ній переживає.


 

Однією  з основних  форм учіння  є учбова  діяльність учнів — це учіння в умовах організованого навчання.

Учбова діяльність суб’єкта має структуру, яка складається з п’яти основних компонентів:

1. Мотивація — система психологічних факторів,  які зумовлюють учбову діяльність  (потреби,  мотиви  і все, що входить  у мотиваційну сферу особистості). Найчастіше істотними мотивами учбової діяльнос- ті учнів є задоволення від самого процесу діяльності, результат  діяль- ності (наприклад, знання або уміння), винагорода за діяльність (оцінка, похвала з боку вчителя, батьків, статус тощо), уникнення покарання.

2. Учбові  задачі  — це задачі, які  мають розв’язуватись учнями для того, щоб оволодіти  новими  знаннями, уміннями,  формами  по- ведінки. Різновидами задач є пізнавальні (сприяють розширенню кола знань), комунікативні (на розвиток комунікативних здібностей, вміння переказувати прочитане  тощо), проблемні (без надання алго- ритму розв’язання) та інші.

3. Учбові  дії — система практичних або розумових  операцій, обумовлених  мотивом учіння і спрямованих на досягнення  цілей, які ставляться в учбових задачах. Розрізняють учбові дії виконавчого ха- рактеру, дії планування, контролю  та самоконтролю,  оцінки та само- оцінки, репродуктивні та продуктивні дії.

4. Контроль, який  переходить  у самоконтроль — це система за- собів управління та самоуправління учінням, що здійснюється на основі зворотного зв’язку іншою особою (контроль) або з допомогою рефлексивного ставлення  особистості до своїх дій (самоконтроль).

5. Оцінка,  що переходить  у самооцінку — визначення відповід- ності результату  учіння  поставленим учбовими  задачами  цілям  ін- шою людиною (вихователем, вчителем, батьками...) та самостійно.

Однією з гострих проблем сучасної школи є неуспішність — комплексна,  підсумкова  непідготовленість учня, яка виникає  в кін- ці певного  відрізку  навчання.  Слід  також  відрізняти поняття  «від- ставання» — непідготовленість учня з окремого елементу  вивчення предмету. Саме відставання призводить  до неуспішності.

Неуспішність та відставання в учінні  мають три основні  групи причин.

1.  Соціальні  причини  —  це причини,  пов’язані  із знеціненням знань,  праці  для благополуччя людини  в суспільстві.  Такі причини


 

пов’язані з приниженням ролі вчителя,  освіти. Прикладами цього є отримання освіти  заради  тільки  атестату  або диплому,  або «щоб не піти до армії» тощо.

2. Біологічні причини — полягають у погіршенні стану фізичного, психічного і психологічного здоров’я школярів.

3. Педагогічні причини.  До них належать  недоліки  у пізнаваль- ній сфері учнів (недоліки в мисленні, прийомах учіння, невміння  ви- користати  свої індивідуально-психологічні особливості), недоліки  у мотиваційній сфері і недоліки  у розвитку  організаційних здібностях щодо своєї учбової діяльності.

Для  вирішення педагогічних  причин  відставання вчителі  вико- ристовують  спеціальні  способи активізації учбової  діяльності шко- лярів. Для цього застосовуються такі ситуації, в яких учням потрібно:

– захищати свої думки та аргументувати їх;

– ставити запитання;

– рецензувати відповіді однокласників;

– ділитися  своїми знаннями;

– допомагати однокласникам;

– виконувати завдання,  які пов’язані  з читанням  додаткової  лі- тератури;

– знаходити декілька рішень поставлених задач;

– самостійно обирати завдання;

– здійснювати  самоперевірку, перевірку однокласників;

– проявляти різноманітні варіанти поведінки;

– бути зацікавленими у груповій діяльності.

Розглянемо поняття про навчання і його психологічні механізми. Якщо учіння є безпосередньо  діяльністю  учня, то навчання  розу- міється як спільна діяльність того, хто навчає (вчитель) і того, хто на-

вчається (учень).  Тобто навчання  є управління учбовою діяльністю.

Сучасна педагогічна психологія  розглядає  навчання як процес цілеспрямованої взаємодії  вчителя  з учнем, в результаті  якого учень оволодіває  знаннями та уміннями,  розвивається психічно  і як осо- бистість, набуває інтелектуального та професійного досвіду. Тоді на- вчальна  діяльність – це учіння школяра  в умовах навчання.

Навчання має свої психологічні механізми, розглянемо  їх.

1. Механізм довизначення задачі. Він полягає в тому, що зовніш- ній навчальний вплив перетворюється в учбову задачу, яка визначає


 

напрямок діяльності учня. Тобто навчання складається із задач і про- цесів їх вирішення учнями (учбові задачі) та вчителями (дидактичні задачі).

2. Механізм рефлексивних взаємин.  Цей механізм полягає  у відображенні  вчителем  своїх психолого-педагогічних дій, які  спря- мовані на взаємодію з учнями. Вчителю потрібно за допомогою реф- лексії  (відображення себе)  створювати  свій  образ  очима  учнів  для оптимізації  спільної діяльності з учнями.

3. Механізм зворотного зв’язку. Зворотній зв’язок — це інфор- мація, яку отримує  учень від вчителя  і навпаки,  яка дає можливість розуміння одне одного в процесі навчання  і налагодити  оптимальну взаємодію.

Існують різні види навчання.  Найперше,  навчання класифікують за предметом. Предметне  навчання  — це навчання  мові, математиці, праці і т.д.

Другим  критерієм  класифікації навчання  є психологічні задачі. За цим критерієм  навчання  поділяють  на:

1)  теоретичне, яке  полягає  у формуванні ідей, понять,  законів, правил;

2) практичне, внаслідок  якого виробляються моторні, сенсорні навички,  навички  розумової діяльності  (лабораторні заняття  з фізи- ки, практична  робота на уроках праці);

3) образне, емоційне, етичне та естетичне навчання — формуван- ня еталонів переживань, поведінки, взаємин, що зумовлюють станов- лення емоційної зрілості (уроки літератури, історії...).

Третім критерієм  є організація способу навчання. Відповідно розрізняють:

1) Проблемне навчання, яке полягає у створенні проблемної  си- туації в навчанні, тобто таких умов, у яких для учнів головним  є са- мостійне  (індивідуальне або групове)  чи під керівництвом вчителя розв’язування пізнавальних суперечностей, що виникли в конкретній галузі знань.

2) Програмоване навчання — навчання  за попередньо  розробле- ною програмою за допомогою особливих  засобів навчання.

Існують  також  інші класифікації навчання,  які детальніше  роз- глядаються  у навчальному курсі з педагогіки.


 

Практична частина роботи

Одним  з істотних факторів,  які впливають  на учіння школярів,  є особливості  розвитку  їх самооцінки  та рівня домагань на фоні моти- вів досягнення  успіху. Тому визначення цих характеристик в учнів є важливим.

Визначаються зазначені  показники різними  методами.  Одним  з них  є методика  Дембо-Рубінштейн, модифікована А.М. Прихожан [34, с. 559].

 

Опис та інструкція до проведення методики

Дана методика  заснована  на безпосередньому оцінюванні  люди- ною ряду особистих якостей.

Досліджуваному надають наступну інструкцію: «Будь-яка люди- на оцінює свої здібності, можливості,  характер та ін. Рівень розвитку кожної  якості,  сторони  людської  особистості  можна  умовно  зобра- зити вертикальною лінією, нижня  крапка якої буде символізувати найнижчий розвиток, а верхня – найвищий.  Вам пропонуються вісім таких ліній. Вони позначають: 1) здоров’я; 2) спілкування з одноліт- ками; 3) бажання  вчитися;  4) позитивні  риси характеру;  5) впевне- ність у собі; 6) розум; 7) умілі руки; 8) зовнішність.  На кожній  лінії рискою (–) відзначте, як ви оцінюєте  розвиток  у себе кожної якості на сьогоднішній  день. Після цього хрестиком () відзначте, при яко- му рівні розвитку  цих якостей, ви були б повністю задоволені  собою, відчули гордість за себе».

Випробуваному дається  бланк (рис. 3), на якому зображені  вісім ліній. Висота кожної  з них — 100 мм, з позначеною  верхньою, ниж- ньою точкою і серединою шкали. При цьому верхня й нижня точки по- значаються  помітними рисками, середина — ледь помітною крапкою.

Методика  може проводитися як фронтально — із цілим  класом (або групою), так й індивідуально. При фронтальній роботі необхідно переконатися, чи правильно виконується завдання.  Після  цього ви- пробувані працюють самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом із наданням  інструкцій, 10–12 хв.

 

Обробка результатів

Обробка  проводиться за сьома шкалами  (перша  («здоров’я») — тренувальна — не враховується). Довжина  кожної шкали 100 мм, відповідно цьому вимірюють відстані від нижчої точки шкали до від-


 

міток і одержують кількісну  характеристику (наприклад, 54 мм = 54 балам).

1. За кожною шкалою необхідно визначити:

а) рівень домагань — відстань у мм від нижньої точки шкали до знака «»;

б) висоту самооцінки — від нижньої точки шкали до знака «–»;

в) значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою  — відстань від знака «» до знака «–». Якщо рівень домагань нижче само- оцінки, він виражається негативним числом.

2. Розрахувати середню величину  кожного  показника рівня  до- магань і самооцінки  за всіма шкалами.

 

            вік       стать   дата    

прізвище та ініціали

Інструкція:

1) на кожній  лінії рискою  (–) відзначте,  як ви оцінюєте  розвиток  у себе кожної якості, сторони вашої особистості на сьогоднішній  день;

2) після цього хрестиком () відзначте, при якому рівні розвитку  цих якос-

тей, сторін ви були б повністю задоволені  собою, відчули гордість за себе.

 

Рис. 3. Бланк  дослідження рівня розвитку  самооцінки  і домагань


 

Інтерпретація результатів

Рівень домагань

Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від

60 до 89 балів.

Оптимальний — порівняно високий  рівень домагань — від 75 до

89 балів, що підтверджує оптимальне усвідомлення своїх особистіс- них якостей та властивостей,  а це є важливим  чинником особистісно- го розвитку.

Результат від 90 до 100 балів засвідчує  нереалістичне, некритич- не ставлення  людини до своїх особистісних  якостей та властивостей.

Результат менше 60 балів свідчить  про занижений рівень  дома- гань, це є показником можливого  несприятливого розвитку  особис- тості.

Висота  самооцінки

Кількість  балів від 45 до 74 засвідчують  реалістичну,  адекватну самооцінку людини.

Кількість  балів від 75 до 100 свідчить  про завищену  самооцінку й указує  на певні  відхилення у формуванні особистості.  Завищена самооцінка  може підтверджувати особистісну  незрілість, невміння правильно оцінити  результати своєї діяльності,  порівнювати  себе з іншими; така самооцінка  може вказувати  на проблеми  у формуванні особистості — «закритості  для досвіду», нечутливість до своїх поми- лок, невдач, зауважень і оцінок навколишніх.

Кількість  балів нижче 45 указує  на занижену  самооцінку  (недо- оцінку себе, своїх особистісних  якостей та здібностей) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особистості. Такі, наприклад, учні становлять «групу ризику»  (до даної групи належать  діти з певними відхиленнями або розладами  у психічному, психологічному,  особис- тісному розвитку), їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою мо- жуть ховатися  два зовсім різних  психологічних явища: а) справжня непевність у собі, б) «захисна реакція», коли «повідомлення» самому собі власного невміння, відсутності здібності й тому подібного дозво- ляє не додавати ніяких зусиль для будь-якої діяльності.

Орієнтовні запитання та вказівки,  які  допоможуть  зробити  ви- сновки:

– Охарактеризуйте свої результати (як загальні, так і за кожною шкалою окремо).


 

– Який психологічний зміст значення розбіжності між рівнем до- магань і самооцінкою?

– В чому саме проявляється ваш рівень самооцінки  та домагань у навчанні та праці?

– Які рекомендації  ви можете запропонувати собі для виховання своєї самооцінки  і розвитку  рівня домагань?

 

Питання  для самоконтролю та захисту практичної роботи

1. Розкрийте поняття  учіння

2. У якому віці виникає  здатність до учіння? Чому саме?

3. Що є результатом учіння?

4. Поясніть  суть поняття  навчальність,  які її види?

5. Що таке учбова діяльність учня і яка її структура?

6. Розкрийте суть понять «неуспішність» та «відставання».

7. У чому полягають  причини неуспішності?

8. Які існують способи активізації учбової діяльності учнів?

9. Що таке навчання?

10. Які психологічні  механізми навчання  і в чому їх суть?

11. Наведіть класифікацію навчання.