25. БУР’ЯНИ І ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ. ШКОДА ВІД БУР’ЯНІВ

 

Бур’яни — це рослини,  які засмічують  сільськогосподарські угіддя, завдають шкоди сільськогосподарським культурам, зни- жуючи їх урожай  та погіршуючи  якість.  Рослини,  що належать до культурних видів, але їх не вирощують на даному полі, відно- сять до засмічувачів.

Дикоросла  флора України нараховує понад 3500 видів, з них близько 700 видів зустрічаються як бур’яни. Вони засмічують озимі, ярі, просапні,  однорічні й різні багаторічні культури, сади, городи,  виноградники, луки, пасовища тощо. Деякі види бур’я- нів у великій кількості поширені  у смугах відчуження залізниць і шосейних шляхів, на межах, польових станах, токах, пустирях, вигонах,  поблизу  жител.

На засмічених посівах сільськогосподарських культур урожай

зменшується  на 25–30 і більше процентів. Це пояснюється  тим, що бур’яни погіршують  умови життя культурних рослин, а деякі їх види є паразитами. Зокрема,  негативний вплив бур’янів на величину врожаю полягає в тому, що вони знижують родючість ґрунту, використовуючи  воду та елементи живлення.  Так, бур- кун жовтий в 1,5, а пирій повзучий у 2,5 раза більше використо- вують води з ґрунту, ніж озима пшениця, а лобода звичайна — у 2 рази більше, ніж ячмінь та кукурудза.  Осот рожевий  вино- сить з ґрунту азоту й фосфору в 1,5, а калію — в 4 рази більше, ніж колосові зернові культури. Зумовлюється це тим, що більшість  бур’янів  мають  добре  розвинену  кореневу  систему, що глибоко проникає  в ґрунт. Наприклад, корені осоту рожевого у перший  рік життя можуть досягти  глибини  3,5 м, у другий  —

5,8,  у третій  — понад  7 м. Корені  буркуну  іноді проникають  у

ґрунт на глибину до 6 м.

Інтенсивний  розвиток  вегетативних  органів  бур’янів, що ви- переджають  у рості культурні рослини,  призводить  до затінен- ня останніх.  Це спричинює  зниження  інтенсивності  фотосинте- зу, ослаблення стебел внаслідок етіоляції та вилягання посівів, у зв’язку з чим значно зменшується якість продукції та збільшу- ються втрати під час збирання полеглих хлібів. Поряд з цим за-


тінення рослин призводить до зниження температури поверхні ґрунту на 2–4°С, що негативно  впливає на активність  мікроор- ганізмів  у ґрунті,  призводить  до погіршення  умов живлення та подовження вегетації рослин. Особливо терплять на перших етапах росту рослини, що повільно розвиваються  — льон, куку- рудза, картопля, цукрові буряки та ін.

Зміна інтенсивності  фотосинтезу  та погіршення  умов коре-

невого  живлення рослин  призводять  до зниження  якості  вро- жаю, наприклад  до зменшення  вмісту протеїну у зерні пшениці на 1–2%, Наявність насіння бур’янів у продукції  помітно знижує її харчові та смакові  якості.  Так, наявність у борошні  незначної кількості розмеленого  насіння таких бур’янів, як куколю, пажит- ниці п’янкої, блекоти, гірчаку рожевого, перетворює його на продукт, непридатний  для вживання людиною і тваринами внас- лідок вмісту шкідливих сполук. Домішки  полину гіркого  надають зерну, крупі і борошну гіркого  смаку. Жовтець їдкий, хвощ польо- вий, гірчак рожевий та інші отруйні рослини знижують якість сіна, продуктивність  пасовищ  і можуть спричинити  отруєння  тварин.

Засміченість посівів утруднює збирання врожаю, збільшує витрати пального, зумовлює поломку збиральної техніки. Доміш- ки зелених часточок бур’янів у зерні підвищують його  вологість, утруднюють очищення, внаслідок чого зростають витрати, зни- жується продуктивність  праці. Крім того, вартість обробітку ґрун- ту збільшується за рахунок проведення додаткових заходів та підвищення опору ґрунту знаряддям  обробітку. Встановлено, що на оранку 1 га дуже засміченого ґрунту витрачається близько 30 л пального, а на оранку малозасміченого  — лише 15–18 л.

Бур’яни, крім  шкідливого  впливу на величину та якість уро-

жаю, є джерелом розмноження  багатьох хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Так, берізка польова сприяє роз- множенню  лугового  метелика та озимої  совки,  які відкладають яйця на її листках, пирій повзучий  — передавач іржі, вівсюг  — сажки  вівса, паслін гіркий  — раку картоплі тощо. Полин гіркий та амброзія полинолиста навіть у незначних кількостях можуть зумовити  алергічні захворювання  у людей.

В умовах інтенсивного  землеробства  особливо гостро  стоїть

питання захисту посівів від бур’янів, оскільки заходи інтенсифікації зводяться до мінімуму і не дають запрограмованих результатів.