1.4. Суть ґрунтотворного процесу

 

Ґрунт  — це верхній шар земної  кори  невеликої  потужності (за виразом  В. І. Вернадського  «благородна іржа землі»). Саме в цьому поверхневому шарі літосфери відбуваються процеси, пов’язані з кругообігом речовин і потоками  енергії.

Згідно  з В. В. Докучаєвим,  ґрунт — це самостійне  природне

тіло, що формується в результаті складного процесу взаємодії п’яти факторів ґрунтоутворення: ґрунтотворних порід; рослинних і тваринних організмів;  клімату; рельєфу; віку країни. Утворення ґрунту та його розвиток  відбуваються при поєднанні геологічно- го, біологічного  та біогеохімічного кругообігу  речовин. В. А. Ков- да називає геологічним кругообігом речовин усю сукупність про- цесів утворення  земної  кори,  магматичних  і осадових  гірських порід та мінералів, формування її стратиграфічних горизонтів, кори звітрення і форм рельєфу, денудації, водного,  твердого та хімічного стоку, седиментації й акумуляції речовин, принесених наземними  і підземними  водами та еоловим шляхом. Біологіч- ний кругообіг  включає суму циклічних процесів,  обміну речовин та енергії між ґрунтом і сукупністю рослинних і тваринних організмів.  Біологічні й абіотичні процеси  трансформації  і пере- сування речовин у ґрунтах пов’язані в єдиний біогеохімічний кру- гообіг.  Він є системою  узгоджених  у просторі  і часі потоків  ре- човин, що утворюються або за участю живих організмів, або в неживих фазах ґрунту. Є дві важливі особливості біологічного  та біогеохімічного  кругообігів  речовин. Перша — це вибіркове  по- глинання організмами необхідних елементів з навколишнього середовища,  друга — циклічність, пов’язана  з ритмічністю  над- ходження на поверхню Землі сонячної радіації, що зумовлює цикли розвитку  рослинних  і тваринних організмів.


Ґрунтотворний процес належить до категорії біофізико- хімічних процесів.  За визначенням  О. А. Роде, ґрунтотворним процесом називається закономірне поєднання явищ перетво- рення і пересування  речовин та енергії у ґрунтовій товщі.

Ґрунтоутворення  починається  з часу поселення живих орга-

нізмів  на скальних  породах або на продуктах  їх вивітрювання. Чинниками  ґрунтоутворення  є живі організми  та продукти їхньої життєдіяльності,  кисень повітря та вугільна кислота.

Найважливішими  складовими  ґрунтотворного процесу  є:

1) нагромадження  на поверхні, а також у верхній частині ґрунто- вого профілю органічних залишків та поступова трансформація їх;

2) нагромадження  (акумуляція) у верхній частині ґрунту біо- фільних елементів і насамперед  елементів живлення;

3) перетворення мінералів ґрунтотворної породи, з якої ут- ворюється  мінеральна частина ґрунту;

4) взаємодія  мінеральних  та органічних  речовин з утворенням складної системи  органо-мінеральних сполук;

5) пересування продуктів ґрунтоутворення з низхідним током вологи в ґрунтовому профілі.

Мінеральні, органічні  та органо-мінеральні речовини,  що утворюються в процесі ґрунтоутворення, характеризуються  різною рухомістю. Вона залежить від розчинності  речовин і типу водно- го режиму для певної кліматичної зони. Мінімальна рухомість продуктів ґрунтоутворення приводить до формування профілю ґрунту з гумусово-акумулятивним типом розподілу речовин. Якщо рухомість продуктів ґрунтоутворення добре виражена, то фор- мування ґрунтового профілю відбувається за елювіально-ілюві- альним типом розподілу речовин.

Прояв зазначених  вище складових  ґрунтотворного процесу

на різних етапах виникнення  і розвитку  ґрунту має свої особли- вості, що дає змогу говорити про кілька стадій ґрунтотворного процесу. Генезис (походження) будь-якого ґрунту складається з трьох послідовних стадій.

1. Початок ґрунтоутворення,  який інколи називають первин-

ним ґрунтотворним  процесом.

2. Стадія розвитку  ґрунту, за якої субстрат материнської  по- роди послідовно  набуває характерних ознак ґрунту: формують- ся добре виражений  профіль ґрунту, своєрідні  фізико-хімічні та


водно-фізичні властивості. Відсутність рівноваги з факторами ґрунтоутворення  на цій стадії є причиною  розвитку  ґрунтотвор- ного  процесу.

3. Стадія сформованого  (зрілого)  ґрунту, за якої переважають

циклічно обернені процеси. Ґрунтоутворення за незмінних при- родних умов вступає у фазу рівноваги з факторами середовища.

Важливе значення у зміні ґрунтів та умов ґрунтоутворення має господарська діяльність людини, яка виділяється як особливий фактор ґрунтоутворення. Різноманітність властивостей порід, рослинності,  клімату, рельєфу, а також особливості  використан- ня ґрунтів у сільськогосподарському виробництві визначають швидкість  та якісний  напрям розвитку  ґрунтотворного процесу.