22.4. Удобрення сінокосів і пасовищ

 

Обсяг виробництва  продуктів  тваринництва,  їх собівартість  і якість залежать від рівня розвитку  кормовиробництва. Застосу- вання добрив дає можливість підвищити продуктивність сінокосів і пасовищ у 1,5–3 рази, а сумісне застосування добрив і зрощен- ня — у 5 разів і більше. Злакові трави врожайністю  50 ц/га  сіна виносять 60–70 кг/га азоту, 30–35 Р2О5, 70–80 К2О, 30–45 кг/га

СаО. У 1000 корм. од. корму, вирощеного на пасовищах, містить-

ся 75 кг азоту, 7 — фосфору і 35 кг калію.

Удобрення на фоні проведення культуртехнічних робіт (хіміч- ної меліорації, регулювання водного режиму ґрунту, створення культурних  пасовищ)  — один  з головних  засобів  підвищення


 

продуктивності  лук і пасовищ, поживної цінності кормів, змен- шення кількості  бур’янів.

При кореневому поліпшенні лук і пасовищ застосовують вап- някові матеріали і добрива. При сівбі бобових та бобово-злако- вих травосумішей обов’язково треба проводити вапнування і вносити добрива. Солонцюваті ґрунти і солонці гіпсують при ко- рінному поліпшенні кормових  угідь з внесенням гною, азотних і фосфорних добрив, проведенням  дренажу.

Для підвищення ефективності азотних добрив їх вносять рано навесні після стоку надлишкових вод. В умовах достатнього зво- ложення азотні добрива вносять після кожного  спасування тва- ринами травостою,  а в посушливих  — навесні або улітку. Фос- форні добрива високоефективні  на низинних луках, у гірських районах Карпат, калійні — на осушених торф’яних ґрунтах. На ви- сокопродуктивних зрошуваних  пасовищах  калійні добрива вно- сять навесні і восени.

Перед освоєнням  пасовищ  вносять  30–50  т/га  гною.  Роз-

бавлену гноївку (1:2–4) краще вносити (10–20 т/га) на луках рано навесні до початку росту трав, на сінокосах  — після першого  і другого укосів. Максимальна кількість азоту, яку вносять з рідким гноєм, не перевищує 400 кг/га. На природних суходільних сіно- косах застосовують  повне мінеральне добриво.

Під насінники злакових багаторічних трав вносять 20–30 т/га

гною або компостів,  N30–50  Р40–60  К60– 80  у перший  рік і N50–60  у на- ступні роки. При цьому половину норми азоту використовують навесні, а половину — влітку після збирання насіння. Під насінни-

ки бобових багаторічних трав застосовують фосфорно-калійні добрива, наприклад,  під насінники  трав на осушених торф’яних ґрунтах під час сівби або підживлення вносять Р30–50К100–120.  Раз за 3–4 роки вносять 20–25 кг/га сульфату міді. Бор (1,5–2 кг/га), молібден (150–200 г/га) вносять під насінники  бобових трав.