19.4. Компости

 

Компостування  — біотермічний  процес мінералізації та гумі- фікації органічної  речовини,  який відбувається в аеробних умо- вах під впливом життєдіяльності  мікроорганізмів.

Компостування  торфу з гноєм,  торфу з гноївкою,  сечею, пта-

шиним дослідом,  відходами тваринницьких  комплексів  і рослин- ництва дає можливість збільшити виробництво органічних добрив та кількість доступних елементів живлення, що в них знаходять- ся, включити в кругообіг  додаткову кількість поживних речовин, зменшити забруднення ґрунту й навколишнього середовища, спростити  технологію застосування  рідкого  гною.

У процесі компостування торфу з гноєм як основної маси ком-

постів нагромаджується значна кількість доступних елементів живлення торфу, підвищується біологічна активність компосту. Процес компостування  відбувається за оптимальних умов тем- ператури,  зволоження  й аерації. При температурі 60–70°С гине значна кількість насіння бур’янів, збудників хвороб, шкідливих речовин. Таких умов у процесі компостування досягають при пух- кому укладанні компостної маси, періодичному додатковому зво- ложенні її за рахунок добавляння сечі, гноївки, стоків тваринниць- ких комплексів. При зволоженні понад 75% життєдіяльність мікроорганізмів в компостній масі знижується, температура — не вище ніж 55°С.

Для зменшення втрат поживних речовин у нижню частину компосту закладають шар торфу або соломи. Поверхню компос- ту обов’язково вкривають торфом, соломою або ґрунтом. Компо- стування влітку триває 3–4 міс., взимку — 4–6 міс. Виготовляють


 

торфогнойові,  торфосечові, торфофекальні та інші компости.  Тор- фогнойові. компости готують при співвідношенні гною і торфу 1 : 1 або 1 : 1,5. Збільшення кількості  торфу подовжує тривалість ком- постування,  зумовлює  зниження  його  якості й ефективності.

Для виготовлення  компостів  використовують  пошаровий,

осередковий  і площадковий  способи.

Пошаровий  спосіб. Цей спосіб виготовлення  компостів  за- стосовують протягом  року. На дно гноєсховища  (бурту) кладуть

40–50-сантиметровий шар торфу. Далі гній і торф кладуть поша- рово (20–30 см).

Після заповнення  гноєсховища  поверхню  компосту  вкрива- ють торфом. Періодично компостну  масу зволожують гноївкою, сечею. При закладанні компосту у бурти пошарово кладуть торф і гній (20–30 см). Ширина бурту — 4–6, висота — 4–3 м. Довжи- на довільна. Загальна маса бурту-не менш як 300 т. Після фор- мування бурту його поверхню вкривають торфом. Щоб вміст во- логи у бурті був не менш як 60%, компост зволожують гноївкою, сечею. Щомісяця масу бурту перемішують. Через 3–4 міс. ком- постування утворюється високоефективний компост. Готовий високоякісний компост  має однорідну темного  кольору розсип- часту масу з вологістю не більш як 75% і близьку до нейтральної реакцію, містить всі необхідні елементи живлення в доступній формі (табл. 39).

 

Таблиця 39

Склад різних видів компостів (В. А. Васильєв та ін.)

 

 

Показники

Торфо- гноєвий

Торфо- сечовий

Торфофе- кальний

Торфопо- слідний

рН

4,8–6,2

5,0–7,9

4,8–6,2

5,5–7,0

Вологість, %

60–75

65–80

65–75

60–70

Зола, %

5–50

5–30

5–50

 

Показники

Торфо- гноєвий

Торфо- сечовий

Торфофе- кальний

Торфопо- слідний

рН

4,8–6,2

5,0–7,9

4,8–6,2

5,5–7,0

Вологість, %

60–75

65–80

65–75

60–70

Зола, %

5–50

5–30

5–50

0,6–1,2

1,5–3,0

0,6–1,5

0,6–1,0

Розчинні  гумінові  ре- човини, %

1–2

1–4

1–2


 

Осередковий спосіб. При осередковому способі виготовлен- ня компостів  на шар торфу (подушку)  завтовшки  30–50 см кла- дуть, окремими купами гній. Проміжки заповнюють торфом. Потім масу перемішують бульдозерами і формують бурт завширшки 5–

6 та заввишки  2–2,5 м. Через 1 міс. після закладання компосту

його перемішують, поверхню вкривають торфом і соломою. Маса компосту — не менш як 300 т. Компостування  триває 3–4 міс.

На вигульних площадках, літніх таборах торф розстилаюсь шаром 20–30 см. Через деякий час масу буртують і отримують, торфогнойовий  компост.  Для збільшення поживної цінності ком- постів і зниження втрат азоту до кислого торфу добавляють 1,5–

2% фосфоритного борошна. Часто такі компости називають тор-

фо-гноєфосфоритними.

Широко  застосовують  виготовлення  компостів  на спеціаль- них бетонованих площадках. На подушку з торфу (20–30 см) кладуть шар (20–30 см) підстилкового або безпідстилкового гною, потім поверхню дискують дисковою  бороною  і згортають бульдозером  у штабель завширшки  4–6 м. Висота. компостної маси досягає 3–4 м.

Для підвищення якості компосту пошарово вносять сечу, 1,5–

2% фосфоритного  борошна, 0,5–1 калійної солі, 1–2% вапняко- вих матеріалів залежно від складу компонентів.  Через 1–1,5 міс. масу перемішують, щоб посилити процеси компостування та утворення однорідного  добрива.

Торфосечові (гноївкові) компости готують аналогічно торфо- гнойовим.  У 40–50-сантиметровому шарі торфу роблять заглиб- лення, куди вливають сечу або гноївку. На 1 т торфу використо- вують 1–3 т сечі або гноївки. Після вбирання сечі (гноївки) кладуть новий шар торфу і заливають у заглиблення сечу (гної- вку). Масу буртують. Компостування  триває 1–1,5 міс.

Аналогічно готують  торфофекальні компости.  На 1 т торфу

використовують  1–2 т фекальних мас.

Застосовують компости восени під зяблеву оранку. Ефек- тивність прямої дії компостів рівнозначна дії підстилкового гною.

Застосовуючи  метанове  бродіння  для розкладання  органіч- них добрив, можна отримати добре розкладене добриво, у яко- му внаслідок біологічних процесів знешкоджено  насіння бур’янів та збудників  деяких хвороб.  Крім  того,  в процесі  метанового


 

бродіння виділяється значна кількість газу, який можна викори- стовувати  для побутових потреб.

Сучасні технології за рахунок інтенсивного  біологічного  окис- лення дають можливість відходам тваринницьких  ферм надава- ти однорідного  рідинного  стану і вносити його в ґрунт.

Застосування  вермикультури  дає можливість  отримувати  з

відходів рослинництва та органічних добрив вермикомпост, який містить 40–45% органічної  речовини,  0,9–3,5%  загального  азо- ту, 0,8–2,2% Р2О5, 0,8–2,1%  К2О та інші елементи.

Штучний гній. Для його виготовлення використовують  под-

рібнену солому, стоки тваринницьких комплексів,покидьки рос- лин. Подрібнену солому, різні рослинні залишки розстелюють рівним шаром товщиною 30–35 см на ширину 3–3,5 м. Шар ущільнюють, змочують водою. Укладають солому пошарово до висоти 2,5 м. Температура у бурті піднімається до 25–30 градусів. Після цього бурт поливають водою, рідким гноєм, стоками тва- ринницьких  комплексів.  За 3–4 міс штучний гній готовий.