7. ҐРУНТИ СУХОГО СТЕПУ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

 

Південніше чорноземної  зони простягаються  сухі степи з ха- рактерними  для них каштановими  ґрунтами. Вони дістали свою назву завдяки темно-коричневому забарвленню ґрунтів, що на- гадує колір зрілих плодів каштана.

Каштанові ґрунти у зоні сухих степів України представлені двома підтипами: темно-каштановими і каштановими. Перші в цілому переважають у зоні Сухого Степу і займають безстічні рівнини вододілу рік Дніпро — Молочна, північну частину степо- вого Криму, а також понижені приморські  плато Правобережжя Дніпра. Власне каштанові ґрунти займають вузьку смугу в При- сивасько-Причорноморській зоні сухого Степу, Лівобережжя Дніпра. На відміну від темно-каштанових ґрунтів вони суцільних масивів не утворюють, а залягають разом з каштановими солон- цями. Взагалі явища солонцюватості  (наявність серед обмінних катіонів іонів Nа+) характерні для ґрунтового покриву Сухого Сте- пу. Сформувались каштанові ґрунти під полинно-типчаково-ко- виловою рослинністю. Основна ґрунтотворна порода — лес, хоча невеликі площі каштанових ґрунтів зустрічаються на алювіальних відкладах і глинах.

Ґрунтотворний  дерновий процес відбувається в Сухому Сте-

пу в умовах недостатнього зволоження. Це сприяє нагромаджен- ню в ґрунтовому профілі не тільки карбонатів кальцію та магнію, а й легкорозчинних  солей натрію, що спричинює  надходження катіонів натрію до ГВК.

Рослинний покрив Сухого Степу порівняно з чорноземною  зо- ною значно бідніший. Така рослинність з невеликою біомасою над- земної і кореневої  частин та малою кількістю опадів не сприяють нагромадженню  гумусу.  Так, кількість гумусу,  в темно-каштанових ґрунтах України становить 2–3,5%, а в каштанових — 1,3–3%.  Гу- мусований профіль темно-каштанових ґрунтів має потужність 60–

75 см, у супіщаних і легкосуглинкових різновидах  — 80–100 см. Аналогічний профіль каштанових ґрунтів становить 40–60 см.

Характерною ознакою каштанових ґрунтів сухого Степу Украї-

ни є чітка диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом, що пов’язано з солонцюватістю  цих ґрунтів.


 

Будову профілю темно-каштанових  солонцюватих  ґрунтів подано на рис. 11. Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині

150–250 см. Для темно-каштанових ґрунтів характерне вузьке співвідношення між обмінним кальцієм і магнієм (2–4 : 1). Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабколужна (рНводний  = 6,8...8).

Карбонати закипають на глибині 50–60 см. У зоні поширення

темно-каштанових ґрунтів значно розвинуте  зрошення, що при- звело до підняття підґрунтових вод, вторинного засолення ґрунтів, утворення глибистої структури та інших негативних явищ.

У профілі каштанових ґрунтів (рис. 12) чіткіше виділяються гумусовий елювіальний та ілювіальний горизонти. Ознаки солон- цюватості в них виявляються краще. Тому при наявності натрію у ГВК (до 2,8 мг-екв/100 г ґрунту) верхній гумусово-елювіальний горизонт каштанових ґрунтів може бути розпиленим, безструк- турним, здатним запливати після дощу й ущільнюватись під час висихання.

У зв’язку з непромивним  типом водного режиму солі в каш- танових ґрунтах містяться на глибині 80–170 см. Це переважно сульфат кальцію (гіпс),  хлориди та сульфати натрію.

Родючість темно-каштанових ґрунтів вища, ніж каштанових, проте ці ґрунти в агровиробничому відношенні поступаються чорноземам внаслідок недостатнього  природного зволоження. Однак потенційно вони багаті на поживні речовини, особливо на рухомі форми калію. Дещо менший у них вміст азоту, його кількість залежить від вмісту гумусу. Каштанові ґрунти недостат- ньо забезпечені  рухомими формами фосфору.

Для підвищення родючості каштанових ґрунтів слід проводи-

ти такі заходи, які сприяють збагаченню ґрунту вологою, запобі- гати пиловим бурям. Для цього треба насаджувати лісосмуги, проводити  снігозатримання, запроваджувати  куліси, застосову- вати систему  обробітку  ґрунту без обернення скиби.  Ефективні на каштанових ґрунтах органічні добрива, а з мінеральних — азотні і фосфорні. Якщо в каштанових ґрунтах є добре вираже- ний  ілювіальний горизонт,  то його  рекомендують  зруйнувати,


 

провівши плантажну оранку. При цьому переміщення з нижчих горизонтів  у верхні карбонатів кальцію і частково гіпсу значно поліпшує фізико-хімічні властивості каштанових ґрунтів.

На зрошуваних  каштанових ґрунтах урожаї всіх сільськогос-

подарських  культур підвищуються  в 1,5–3 рази, але для збере- ження родючості цих ґрунтів потрібна висока культура зрошува- ного землеробства.

 

Контрольні запитання

 

1. Де знаходиться зона Сухого Степу?

2. Які природні умови утворення каштанових ґрунтів?

3. Яка будова профілю каштанових ґрунтів?

4. Як використовуються каштанові ґрунти?


8. Засолені  ґрунти  і солоді