3. ОСНОВНІ ГЕНЕТИЧНІ ТИПИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ

 

3.1. Фактори  і умови ґрунтоутворення

 

Засновник  генетичного  ґрунтознавства  В. В. Докучаєв  поклав початок вченню про фактори ґрунтоутворення.  Він уперше встано- вив, що ґрунт як природне тіло формується в результаті тісної взає- модії таких факторів: клімату, рослинності, ґрунтотворних порід, рельєфу місцевості і віку країни (часу). Сукупна дія цих факторів у конкретних природних умовах — це комбінації екологічних умов для розвитку  процесів  ґрунтоутворення  та утворення ґрунтів.

Наявність різних ґрунтів у природі — це результат тривалого

природного розвитку основних процесів ґрунтоутворення: підзо- листого, дернового (гумусово-акумулятивного), болотного (гідро- морфного), солонцевого (галогенного), ферралітного та ін. Різно- манітність ґрунтів пояснюється тим, що інтенсивність розвитку процесів ґрунтоутворення та їх комбінацій залежить від розвитку у часі факторів ґрунтоутворення за певних природних умов. Про- цеси ґрунтоутворення розвиваються одночасно і взаємообумов- лено. Внаслідок процесу ґрунтоутворення в ґрунтах формуються різні генетичні горизонти  залежно від природних умов, характе- ру ґрунтотворної  породи, типу рослинності,  рельєфу і т. д. Різні напрями розвитку процесу ґрунтоутворення зумовлюють неодна- кову будову профілю для різних типів ґрунтів.