29.4. Системи  землеробства на зрошуваних  землях

 

Особливості зрошуваного  землеробства. В умовах недо- статнього  зволоження,  але з високим  біокліматичним  потенціа- лом, зрошення — важлива складова частина системи землероб- ства. Зрошення дає змогу усунути лімітуючу дію вологи, створити для посівів оптимальний водний режим. До завдань зрошувано- го землеробства  відносять: раціональне використання  кліматич- них ресурсів і зрошувальної води, запобігання повторному засо- ленню і заболочуванню ґрунтів; підбір відповідних для умов зрошення  сільськогосподарських культур; поєднання усіх ланок системи землеробства  із способами  та режимом  зрошення; зас- тосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарсь- ких культур для одержання стійких урожаїв з високою  якістю.


 

На зрошуваних землях України вирощують овочеві та кормові культури,  особливо  люцерну та кукурудзу,  картоплю  та цукрові буряки, як такі, що найчутливіші до зрошення. Крім того, зрошу- вані землі значною мірою відводять під озиму пшеницю. Поряд з великими зрошувальними  системами  в цих районах застосову- ють зрошення  на місцевому стоку невеликих ділянок, що вико- ристовуються переважно під овочеві культури, картоплю та куль- турні пасовища. Вони становлять частину системи землеробства, прийнятої на основних масивах сільськогосподарських угідь, в кожному господарстві  або сільськогосподарському об’єднанні.

Загальні системи зрошення, поливу кожної культури, що здій-

снюються відповідно до їх потреб, становлять режим зрошення. Кількість води, що витрачається на зрошення кожної культури за весь період вегетації, називають зрошуваною  нормою.

Сукупність режимів зрошення всіх культур сівозміни — це си- стема  зрошення.

При розробці системи зрошення враховують наявність зро- шуваної води. При її обмеженості  насамперед забезпечують по- треби найбільш цінних культур. Необхідно також враховувати строки проведення поливів кожної культури сівозміни. Систему зрошення уточнюють, враховуючи стан культур сівозміни, погод- них, ґрунтових та інших вод.

Системи землеробства на зрошуваних землях Степу. Най-

важливішим завданням системи  землеробства  в умовах Степу є підвищення родючості зрошуваних земель, запобігання вторинно- го засолення, заболочування, ерозії і збіднення на органічні речо- вини.

Система землеробства  на зрошуваних землях включає раці-

ональні сівозміни, режим зрошення, систему обробітку ґрунту та застосування добрив, заходи щодо запобігання вторинного за- солення, заболочування, ерозії ґрунту, забур’яненості посівів та ураження їх шкідниками  і хворобами.

Особливостями сівозмін на зрошуваних землях України є відсутність  чистих парів, широке  застосування  проміжних  куль- тур та ін. Примірними  схемами польових сівозмін у зоні зрошен- ня можуть бути: 1,2 — люцерна; 3 — озима пшениця + пожнивна культура; 4 — кормові буряки; 5 — соя; 6, 7 — кукурудза на си- лос; 9 — озима пшениця + літній посів люцерни.


 

У кормових  сівозмінах  всю площу займають кормові  культу- ри, наприклад:  1 — 3 — люцерна; 4 — сумішки  озимих і одно- річних трав + поукісна кукурудза на силос; 5 — кукурудза на си- лос; 6 — однорічні трави з підсівом люцерни.

Особливості системи обробітку ґрунту. Неможливо механіч- но переносити  на зрошувані  землі способи  обробітку  ґрунту, що застосовуються в багарних умовах. Зрошення дещо змінює завдан- ня обробітку  ґрунту, знижує його  значення в накопиченні  вологи, але сприяє в підтримуванні ґрунту в розпушеному  стані в зв’язку з ущільнюючою дією поливної води, а також у боротьбі з ерозією  і бур’янами. Виникає потреба в застосуванні малування полів. Важ- ливою особливістю є поєднання прийомів обробітку ґрунту з режи- мом зрошення, що забезпечує сприятливі умови для рослин.

На зрошуваних землях для основного обробітку застосовують зяблеву оранку з попереднім лущенням стерні. Глибина оранки становить від 20–22 до 30–32 см. Найбільш глибоку оранку засто- совують під цукрові буряки,  кукурудзу  та зернові  з підсівом  лю- церни. Під озиму пшеницю після люцерни орють на глибину 25–

27 см з попереднім  дискуванням,  а після інших попередників  —

на глибину 20–22 см. Глибина оранки залежить від осінньої во- логозарядки.  Якщо її виконують перед обробітком,  то достатньо орати на глибину 20–22 см.

Передпосівний  обробіток  складається з боронування та 1–2 культивацій. За умов переущільнення ґрунту виникає потреба в глибокому  обробітку,  переважно  безвідвальними  знаряддями.

На полях, зайнятих люцерною, після кожного укосу проводять боронування або щілювання, що сприяє  кращому проникненню поливної води в ґрунт. Добрива використовують насамперед у поєднанні із зрошенням.

 

Контрольні запитання

 

1. Поняття про систему землеробства.

2. Основні ланки системи  землеробства.  Розвиток систем земле- робства.

3. Класифікація систем землеробства.

4. Сучасні інтенсивні системи землеробства.

5. Особливості систем землеробства у різних ґрунтово-кліматичних зонах України.

6. Системи землеробства на зрошуваних землях.