28.2. Зберігання  насіння

 

При поганому  зберіганні  насіння втрачає свої посівні якості. Щоб запобігти  цьому, його треба зберігати  у спеціально облад- наних зерносховищах,  з доброю вентиляцією, очищених, проди- зенфікованих відповідними засобами. Проти шкідників (кліщів, довгоносиків, хлібного трача) застосовують  хлорпікрин,  сірково- день та інші хімічні засоби. З гризунами ведуть боротьбу за допо- могою принад з миш’яком, карбонатом барію або заражених збудником  щурячого тифу.

У зерносховищі повинен бути підвал, який добре провітрюєть-

ся і зручний для знищення шкідників.  Засіки для зберігання  на- сіння розміщують  неблище 70–80 см від зовнішніх стін.

У засіки  зерносховища  засипають  окремо  добре очищене  і висушене насіння різних культур і сортів. Вологість насіння зер- нових культур не повинна перевищувати 14–15%. Навіть сухе насіння  перед  засипанням  у засіки  просушують  протягом  3–4 днів, що підвищує його схожість і енергію проростання.  Насіння зернових культур зберігають у засіках насипом або в мішках. Висота насипу неповинна перевищувати 2,5 м., а при підвищенні вологості і потеплінні — 1,5 м. Під час зберігання спостерігають за температурою  і вологістю зерна та появою у ньому шкідників. Температуру регулюють, змінюючи товщину шару зерна. Під час


 

сильних морозів зерно в засіках вкривають. При підвищеній тем- пературі і вологості насіння активно вентилюють, продуваючи повітря крізь його товщу спеціальними установками. Періодично зерносховища провітрюють відкриваючи двері та включаючи вентилятори.