1.6. Основні сфери застосування міжнародних стандартів

 

Ключові слова та  поняття: взаємне визнання, державний нагляд, глоба- льна стандартизація виробництва, комітети-члени ISO, концептуальні прин- ципи  формування  міжнародних стандартів,  менеджмент якості, практика прямого застосування  міжнародних стандартів як  державних, система якос- ті,  родина міжнародних стандартів, стандарти  IEC, стандарти ISO,  стан- дарти ISO  по  менеджменту якості, Угода  по  технічних бар’єрах у торгівлі (Кодекс GАТТ/WТО)

 

Як вже зазначено, результатом діяльності міжнародних та регіональних організацій в галузі стандартизації, метрології та управління якістю є розробка міжнародних стан- дартів (рис. 1.6.1).

Особливе значення міжнародна діяльність зі стандартизації набуває в світлі рішу- чих заходів, які здійснюються світовим товариством щодо ліквідації перешкод та об- межень у торгівлі між країнами. Стандартизація у міжнародному масштабі створює сприятливі умови для торгівлі за рахунок єдиних підходів до якості продукції, її взає- мозамінності, технічної сумісності, безпеки й охорони навколишнього середовища, що пов’язано з розробкою міжнародних стандартів. Використання міжнародних стандар- тів дозволяє швидко розвивати і піднімати виробництво до рівня передових промисло- вих країн і тим самим розвивати та поглиблювати торговельно-економічні відносини між країнами. Міжнародні стандарти, які розробляються різними міжнародними орга- нізаціями, усувають технічні бар’єри у торгівлі (ТБТ), що пов’язано з розрізненнями у національних стандартах країн світу. Крім того, на перший план висувається проблема якості продукції. Концептуальні принципи формування міжнародних стандартів, ви- значені Світовою організацією торгівлі, наведені на рис. 1.6.2.

Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не обов’язкові для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурен- тоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної продук- ції на світовому ринку є важливим стимулом для країн, які бажають брати участь у міжнародній діяльності зі стандартизації. Сьогодні стандартизація є одним з діючих засобів забезпечення високоякісною та конкурентоспроможною продукцією спожи- вачів,  а  також  має  першорядне  значення  для  підвищення  зовнішньоторговельного обігу країни.


 

 

•  це документи,  які приймаються міжнародними або регіональними організаціями зі стандартизації, метрології та якості;

•   розробляються на терміни та визначення, методи випробувань, правила проведення робіт, на продукцію, яка є об’єктом зовнішньої торгівлі;

•   встановлюють вимоги і показники, які відповідають світовому технічному рівню;

•   регламентують питання сумісності  і взаємозамінності, технології, транспортування і збереження різних видів продукції;

•   обов’язковими вимогами до об’єктів стандартизації є вимогами до їх безпеки для життя і здоров’я  людей, охорони навколишнього середовища, взаємозамінності і технічної сумісності;

•  не є юридично  обов’язковими документами для використання;

•  мають рекомендований характер;

•  кожна  країна  може застосовувати їх цілком, окремими розділами чи зовсім не застосовувати;

•  для багатьох країн є випереджаючими стандартами

 

У сучасний період діє близько 15 тис. міжнародних стандартів, майже 10 тис. зна-

ходиться на різних ступенях підготовки і затвердження (табл. 1.6.1).

За ініціативи колишнього Президента ІSO пана Лью Ман Леонга була підготовлена

«Біла книга ІSO», яка являє собою стисле, але важливе звернення до високих посадових осіб країн стосовно міжнародних стандартів та інших технічних регламентів з визначен- ням їх ролі у міжнародній торгівлі, в усуненні технічних перешкод в торгівлі, викорис- тання міжнародних стандартів для покращання системи управління якістю та збережен- ня навколишнього середовища.

Слід підкреслити, що міжнародні стандарти не є юридично обов’язковими докуме- нтами для використання. Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами чи зовсім не застосовувати (див. табл. 1.6.2). Ці стандарти носять рекомен- дований характер. Однак вони встановлюють вимоги і показники, які відповідають сві- товому технічному рівню і впливають на національні стандарти, а через них обумовлю- ють попит на ту чи іншу продукцію на міжнародному ринку.

 

Таблиця 1.6.1

Кількість міжнародних стандартів, розроблених міжнародними та регіональними організаціями стандартизації (на кінець 1990-х рр.)

 

 

Назва організації

Позначення організації

Кількість стандартів

Міжнародна організація з стандартизації

ISO

7511

Міжнародна електротехнічна комісія

IEC

2560

Міжнародне бюро з стандартизації синтетичних волокон

 

BISFA

 

31

Міжнародний консультативний комітет з телеграфії і телефонії

 

CCITT

 

786

Міжнародний світовий комітет

CIE

42

Міжнародна асоціація  з ацетилену

IAA

9

Міжнародне агентство з атомної енергії

IAEA

22

Міжнародна асоціація  хімії зерна

ICC

38

Міжнародна федерація по молоку

IДF

121

Міжнародне бюро з документації на какао та шоколад

IOCC

16

Міжнародна асоціація  шовку

ISA

14

Міжнародна комісія по правилам  приймання

(сертифікації) електрообладнання

 

CEE

 

70

Європейський комітет зі стандартизації

CEN

1220

Європейський комітет з електронних компонентів

ЄECC

169


 

 

Таблиця 1.6.2

Підходи до використання міжнародних стандартів з боку країн-учасниць ISO

 

Франція, Нідерланди, Швеція, Данія, Бельгія, Австрія, Великобританія

 

Широко використовують, економіка країни значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі

 

США, Канада, Австрія

Не використовують, якщо стандарти не відповідають національній практиці в галузі стандартизації і національним інтересам у сфері виробництва продукції

Японія

Проводить пряме застосування чи включає вимоги до стандартів

 

 

Україна

Міжнародні норми і вимоги та науково-технічні досягнення не завжди  відповідають вітчизняним нормам, вимогам та технології, що не дозволяє їх використовувати повною мірою, проводиться гармонізація  МС з національними стандартами

 

У міжнародних стандартах регламентуються питання сумісності та взаємозаміннос- ті продукції, методи випробувань різних видів продукції, класифікації (терміни та визна- чення), технології, транспортування і зберігання та інше. Питання ж встановлення вимог до якісних характеристик продукції залишаються, як правило, поза змістом міжнародних стандартів. Це пояснюється тим, що якість товарів на світовому ринку є прерогативою виробника та споживача. Від технічного рівня й якості продукції залежить її ціна, конку- рентоспроможність і ефективність виробництва. Однак показники і вимоги, які пов’язані з безпекою обладнання, охороною навколишнього середовища, охороною здоров’я тощо, достатньо повно охоплюють усі сторони об’єкта в міжнародних стандартах.

Для розробки міжнародних стандартів за основу приймають один із національних стандартів провідних країн світу. За право розробляти міжнародні стандарти між країна- ми йде серйозна боротьба. Промислово розвинені країни, окремі найбільші виробники продукції прикладають значні зусилля для того, щоб їм доручили розробку міжнародних стандартів. Для цього вони намагаються в основу міжнародних стандартів покласти свій національний стандарт чи ведуть боротьбу за формулювання окремих пунктів та вимог, які закладаються в майбутній стандарт. Адже на ці вимоги повинні будуть орієнтуватися всі країни і вони використовують міжнародні стандарти для отримання переваг у торгів- лі Якщо країні вдається в основу міжнародного стандарту покласти положення і вимоги національного стандарту, то вона отримує певні переваги під час виробництва продукції для світового ринку, бо звільняється від необхідності перебудування виробництва, що неминуче пов’язано з додатковими капіталовкладеннями і підвищенням собівартості продукції.

Міжнародні стандарти розробляються не на всі види продукції, а тільки на ту про- дукцію, яка є об’єктом для зовнішньої торгівлі між країнами. Проекти міжнародних ста- ндартів розробляються робочими групами відповідних технічних комітетів (ТК), в яких беруть участь спеціалісти провідних країн. Проект міжнародних стандартів погоджується


комітетами-членами ISO чи інших міжнародних організацій. Після погодження проект міжнародних стандартів розсилається всім комітетам-членам на голосування. Стандарт приймається як міжнародний при отриманні не менш ніж 75 % голосів комітетів-членів ISO, які брали участь у голосуванні, та затверджується більшістю голосів членів Ради. Затверджені стандарти видаються робочими мовами ISO.

У міжнародних стандартах передбачається рівень технічних вимог, методів вимірю- вань і випробувань та інше, як і в національних стандартах. Обов’язковими вимогами до об’єктів стандартизації в міжнародних стандартах є вимоги до їх безпеки для життя і здоро- в’я людей, охорони навколишнього середовища, взаємозамінності та технічної сумісності.

Міжнародні стандарти акумулюють новітні досягнення науки і техніки провідних країн сві- ту, відображають інтереси більшості країн і тому беруться за основу при розробці національних та регіональних стандартів. Стандартизація, яка на міжнародному рівні не тільки сприяє швидко- му впровадженню наукових досягнень у практику, але і допомагає визначити найбільш економі- чні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу — це інструмент управлін- ня науково-технічним і економічним розвитком країн. Міжнародні стандарти для багатьох країн є випереджаючими.

Останнім часом поширюється практика прямого застосування в народному госпо-

дарстві країн міжнародних та регіональних стандартів як державних.

В Європі зростаюча інтеграція, глобалізація ринків, вимоги екологічних факторів при- звели до необхідності визначення основних принципів у подальшому розвитку стандартиза- ції на регіональному рівні. Так, у 1985 р. було прийнято нову концепцію гармонізації станда- ртів, запроваджено вимоги щодо забезпечення безпеки та надійності продукції. А в 1987 р. ІSO було розроблено та впроваджено міжнародні стандарти серії 9000, доповнені у подаль- шому стандартами серії 10000, які концентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запроваджені як національні. Хоча ці вимоги носять рекомендаційний характер, забезпечення їх єдності набуває великого значення. Тому Європа в основному орієнтується на основоположні стандарти ІSO 9000 та GN 29000.

Як вже було зазначено, міжнародні стандарти ІSO, ІЕС, інших міжнародних органі- зацій зі стандартизації не мають обов’язкового характеру. Кожна країна може застосо- вувати їх в цілому, окремими розділами або зовсім не застосовувати. Однак в умовах гострої конкуренції на світовому ринку, коли йде боротьба за споживача, виробники продукції змушені впроваджувати стандарти, вироблені міжнародними організаціями. А державні установи країн цих виробників розробляють відповідні законодавчі основи ста- ндартизації, сертифікації та метрології у відповідних національних законах.

У сучасному світі стандарти існують у динамічному та змінному середовищі. Онов- лення продукції та технологій, технологічні прориви та руйнація традиційних меж галу- зей, занепад одних сфер діяльності та стрімке зростання нових — це загальна риса су- часних розвинених економік. З іншого боку для них характерне глибоке протиріччя, яке є одним із «прихованих двигунів» сучасного ринку, а саме — глобальна стандартизація виробництва за індивідуалізації споживання. Практичний наслідок цього — постійна на- явність великого попиту на вироби, які виходять за межі усталених, застандартизованих рішень. Усе це ставить певні вимоги до стандартизації, зумовлюючи її динамізм. Разом з тим,  необхідно  не  тільки  розроблювати  нові  стандарти  на  основі  досягнень  науки  і


техніки, але й підтримувати на належному рівні чинні стандарти, не допускати помітно-

го відставання вимог стандартів від, у першу чергу, прогресу технологій.

Стандарти є джерелом найважливішої інформації, оскільки в них зібрано норми і правила, засновані на досягненнях у різних галузях техніки, технології та практичного досвіду і визнані методом консенсусу представниками усіх зацікавлених сторін.

Важливо відзначити великий вплив стандартизації на підвищення конкурентоспромо- жності та якості продукції, який реалізується в основному через комплексне розроблення стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; на технологічні вимоги до найважливіших процесів і показників якості, а також на єдині методи випробування та вимірювання, засоби контро- лю та оцінювання відповідності. Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, змен- шують затрати на проектування і виготовлення, скорочують строки освоєння продукції.

Очевидно, наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості. Доречно наголосити, що застосування принципу обов’язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішення, застосування лише визначених матеріалів чи сировини тощо є гальмом у створенні належної продукції.

В історії міжнародної стандартизації посіли значне місце і набули великої популярнос- ті стандарти ISO серії 9000. Вони широко використовуються в різних сферах: промислово- сті, організаціях транспортно-дорожнього комплексу, будівництві, освіті, охороні здоров’я. Популярність цих стандартів пояснюється тим, що вони стосуються універсальної і необхід- ної всім галузі — управління організацією з орієнтацією на якість кінцевого результату.

Визнано, що стандарти ІSO серії 9000 є важливим інструментом для досягнення головної мети фірм у ринкових умовах — задоволення запитів споживача. Завоювати споживача можна лише через якість — таким є кредо провідних фірм усього світу.

Відомо, що один з основних принципів стандартів ІSO серії 9000 — орієнтація на споживача — якнайбільше зберігає за підприємством свободу щодо вибору засобів і методів його реалізації. Від того, наскільки вдалим буде цей вибір, прямо залежить не тільки задоволеність споживача, але й спроможність системи менеджменту якості збері- гати динамічну рівновагу й підтримувати розумний баланс інтересів. Вимоги стандарту, що стосуються продукції, призначеної для споживача, не зводяться тільки до вимог, сформульованим самим споживачем. Стандарт містить також розпорядження відносно законодавчих, нормативних і додаткових вимог, встановлених самим підприємством. Та- кий підхід дозволяє використовувати систему менеджменту якості не тільки для реєстра- ції задоволеності споживачів, але й для її регулювання.

У 1987 р. Міжнародна організація з стандартизації, використавши досвід створення британських стандартів (ВS 5750 та ін.), розробила стандарти ISO серії 9000. Вперше, стосовно питань усунення внутрішніх невідповідностей, їх було переглянуто у 1994 р.

У міжнародних стандартах ІSO серії 9000 встановлені основні вимоги щодо розроб- ки всеохоплюючого (тотального) менеджменту якості (Total Quality Management — TQM) в промисловості та сфері обслуговування (банківська справа, лікарні, готелі, рес- торани тощо). Стандарти ІSО серії 9000 дали змогу:


•     уніфікувати системний підхід до сфери діяльності по забезпеченню та поліпшенню якості;

•     уніфікувати системний підхід до управління якістю;

•     узагальнити рекомендації по вибору і використанню норм якості.

Слід відзначити, що стандарти ІSO весь час вдосконалюються. Так, з моменту першого видання (1987 р.) навколо цих стандартів не припиняються дискусії, і, незважаючи на те, що діє вже третя редакція, спеціалісти пред’являють до них все нові вимоги. При перегляді стан- дартів відповідно до вимог ринку робочі групи орієнтувалися на досягнення наступних цілей:

•     забезпечити відображення в стандартах кращого практичного досвіду їх застосування;

•     забезпечити стабільність і узгодженість стандартів;

•     сприяти застосуванню стандартів

В 1994 р. ІSO/ТК 176 завершив перший перегляд стандартів ISO серії 9000. Робота по перегляду стандартів базувалась на стратегії впровадження міжнародних стандартів з якості на 1990-і роки та прогнозі деяких аспектів рішення проблеми якості до 2000 р. (документ «Прогноз 2000», підготовлений спеціальною групою ІSO/ТК 176).

У 2000 р. Міжнародна організація з стандартизації здійснила ретельний перегляд

стандартів ISO серії 9000 з урахуванням нових підходів та накопиченого досвіду в сфері якості. Родина стандартів ISO серії 9000:2000 складається з 4-х стандартів (замість біль- ше 20, які були чинними до 15 грудня 2003 р.) (табл. 1.6.3).

 

Таблиця 1.6.3

Родина міжнародних стандартів  версії 1994 року та  версії 2000 року

(3-я редакція)

 

Стандарти версії 1987 р.

Стандарти версії 2000 р.

Назва стандарту

Зміст

Назва стандарту

Зміст

 

ISO 9000-1

Настанова з вибору та застосування

 

 

ISO 9000:2000

 

Системи управління якістю. Основні принципи і словник

ISO 8402

Словник

ISO 9004-1

 

 

Управління якістю та елементи  системи  якості: Настанови в 4-х частинах

 

 

ISO 9004: 2000

 

 

Управління якістю і елементи  системи  якості

ISO 9004-2

ISO 9004-3

ISO 9004-4

ISO 9001

 

 

Системи якості. Моделі забезпечення якості

 

ISO 9001: 2000 (ISO 9001: 2008)

 

 

Системи управління якістю. Вимоги

ISO 9002

ISO 9003

ISO 10011-1

 

Настанова з аудиту систем якості

 

 

ISO 19011: 2002

 

Настанова з аудиту систем управління якістю та/або оточуючим середовищем

ISO 10011-2

ISO 10011-3


 

 

Основною концепцією перегляду і підготовки нової версії (3-ї редакції) стандартів ISO серії 9000:2000 було їхнє зближення з ідеологією ТQМ — всеохоплюючого (тоталь- ного) менеджменту якості. Розробники цієї версії стандартів на основі аналізу й узагаль- нення досвіду ТQМ сформулювали вісім принципів менеджменту якості, які закладені в основу стандартів ISO серії 9000:2000 (рис. 1.6.3).

 

Основу міжнародних стандартів ISO серії 9000 версії 2000 складають

8 базових принципів управління якістю

 

Принцип 1. Орієнтація на замовника. Організації  залежать від своїх замовників і тому повинні усвідомлювати цю залежність

 

Принцип 2. Лідерство (японський: «наша організація повинна  бути найкращою в світі»; американці купують японські  машини, але застосовують саме цю філософію)

 

Принцип 3. Залучення працівників (повне залучення усіх працівників, які становлять основу організації,  дає змогу використовувати їх здібності на  її користь)

 

Принцип 4. Процесний підхід (необхідно визначити всі процеси, призначити відповідального за цей процес)

 

Принцип 5. Системний підхід до управління (повинні все робити разом)

 

Принцип 6. Постійне поліпшення. Є завжди  місце для вдосконалення, а починати повинен  кожен  себе.

 

Принцип 7. Прийняття рішень на підставі фактів. Ефективні рішення приймають  на підставі аналізування даних та інформації.

 

Принцип 8. Взаємовигідні відносини з постачальниками. Організація та її постачальники має взаємовигідні  та взаємозалежні

 

Рис. 1.6.3.

Основа міжнародних стандартів ISO серії  9000 версії 2000


 

Серед відмінностей третьої редакції стандартів від попередніх слід зазначити такі:

•     скорочена кількість стандартів; чітко сформульовані вимоги щодо досягнення задо-

воленості замовників та постійного поліпшення діяльності організації;

•           більш логічна структура стандартів; упровадження принципу процесного підходу до діяльності організації;

•     зручність у використанні на підприємствах сфери послуг та малого бізнесу;

•     базування на восьми універсальних принципах менеджменту якості;

•           можливість забезпечити задоволеність не тільки споживачів, але й інших зацікавле- них сторін — персоналу організації, утримувачів акцій та суспільства в цілому. Стандарти ІSO 9000 в галузі систем менеджменту якості широко впроваджуються в

Європі, США, Японії, очікується різке збільшення кількості підприємств, що впроваджу- ють стандарти ці стандарти в країнах Азії та Латинської Америки. За офіційною інфор- мацією  ISO,  сьогодні  більше  мільйона  організацій  у  світі  впровадили  СУЯ  моделі ISO 9001:2000, що, безумовно, підтверджує загальний позитивний вплив СУЯ на конку- рентоспроможність продукції та послуг. Понад 90 країн мають державні стандарти, екві- валентні стандартам серії ІSО 9000 (вітчизняний аналог ДСТУ ISO 9001:2001). Світови- ми лідерами у цій сфері є Китай, Італія, Японія, Іспанія, Велика Британія, США, Індія, Франція та Німеччина. У Європі найбільша кількість сертифікованих СУЯ у Чеській Рес- публіці — понад 11 тис, Угорщині — понад 10 тис, Польщі — майже 6,5 тис, Румунії — 6 тис. Лідерами з активізації робіт щодо упровадження і сертифікації СУЯ є Латвія (при- ріст у 6 разів), Чехія, Росія та Словенія (приріст у 4 рази).

У 2000 р., після введення в дію стандартів ІSO 9001 і ІSO 9004, ІSO/ТК 176 ого- лосив восьмирічний мораторій на їхні зміни. Таке рішення було відступом ІSO від зви- чайної практики чотирьох- або п’ятирічного періоду перегляду міжнародних стандартів. І це рішення мало певну підставу: за стандартами ІSO серії 9000 потрібна сертифікація на відповідність цим стандартам. Адже, адаптація підприємств до нових моделей мене- джменту якості вимагає істотних витрат часу, коштів, перебудови структури й інших змін, тому ІSO визнала необхідним вісім років «не тривожити» бізнес.

Проте, у 2004 р. пожвавились роботи з підготовки нової версії стандартів ІSO 90011

та ІSO 90042. Доцільно нагадати, що кожен стандарт описує певну модель системи мене-

джменту якості. Обидві моделі гармонізовані між собою, але мають і деякі відмінності.

Так, перегляд стандарту ІSO 9004 планується здійснити тільки до 2012 р., а в 2008 р. до нього внесені виправлення, пов’язані в основному з роз’ясненням і більш чітким фор- мулюванням ряду норм. Зокрема, нова редакція ІSO 9004 передбачає розробляння стра- тегій розвитку підприємства з використанням самооцінки рівня зрілості організації та реалізації розробленої стратегії розвитку підприємства з використанням концепції безпе- рервного поліпшення діяльності.

Стандарт ІSO 9001 до 2008 р. переглянуто, а це мовою ІSO означає, що він істотно змі- нений. Концепція внесення незначних змін до ISO 9001:2000 і формування ISO 9001:2008 була вироблена в результаті опитування близько 1000 користувачів стандарту із 63 країн

 

1 ISO 9001:2008. Система управління якістю. Вимоги.

2 ISO/DIS 9004:2009. Менеджмент сталого росту. Настанова з подальшого поліпшення.


 

 

світу. Понад 80 % респондентів висловили своє задоволення стандартом та підтвердили його актуальність для цілей сертифікації. Остаточна редакція стандарту містить 75 уточнень.

Комітет ISO/ТС 176 «Управління якістю і забезпечення якості» одночасно з публі-

кацією стандарту ISO 9001:2008 опублікував ще шість настанов:

•           Принципи управління якістю;

•           Настанова щодо вимог ІSO 9001:2008 до документації;

•           Настанова з термінології, яку використовують у ISO 9001 і 9004»;

•           Настанова щодо концепції та застосування процесного підходу для систем управління;

•           Настанова стосовно розділу 1.2 «Примітка» ISO 9001:2008;

•           Настанова щодо «аутсорсингових»1 процесів.

Технічним комітетом ISO/ТС 176 встановлено, що до листопада 2010 р. чинні СУЯ

мають бути сертифіковані за новою версією стандарту ISO 9001:2008.

Аналіз різних версій стандартів серії ISO 9000 показує, що сучасний етап розвитку суспільства характеризується необхідністю впровадження трирівневої моделі СУЯ. До існуючих двох рівнів ISO 9001:2000 (удосконалення продукту та удосконалення СУЯ) сьогодні додається третій — інноваційний розвиток організації

Таблиця 1.6.4

Нові принципи менеджменту та  формування нового підходу до СУЯ

 

 

з/п

Принципи менеджменту якості

Принципи менеджменту якості (ISO 9001:2000)

 

Принцип

 

Формулювання

1

2

3

4

 

1

 

Створення цінності для споживача.

Організація повинна  створювати продукцію (послуги), цінність якої визнається споживачами

 

Орієнтація на споживача

 

 

2

 

 

Орієнтація на громадські  цінності

Організація повинна  нести відпо' відальність перед  громадськістю в етиці бізнесу, соціальній  відпо'відальності, безпеці  й захисті навколишнього середовища

 

 

3

 

Лідерство в передбаченні

Лідер повинен  визначити бачення і чітку політику, керувати людьми й мотивувати  їх, вести організацію в вибраному напрямку

 

Лідерство

 

 

4

 

Розуміння своїх ключових компетентностей

Організація повинна  розуміти основні компетентності та конкурентні переваги, які вона має чи повинна  мати, і які складаються з технологій,  виробничих потужностей та організаційної структури

 

 

5

 

Залучення персоналу

Організація повинна  вміти використовувати знання,  навички, творчі та інші можливості людей в їх діяльності

 

Залучення персоналу

 

 

6

 

Співпраця з партнерами

Організація повинна  співпрацювати з партнерами з метою створення спільних цінностей і досягнення задоволеності споживачів

 

Взаємовигідні відносини  з постачальниками

 

 

7

 

Всезагальна оптимізація

Організація повинна  будувати найоптимальніші ефективні системи, маючи за ціль бездоганність кожного процесу

 

Постійне покращання

 

 

8

 

 

Процесний підхід

Організація повинна  визначати процеси, необхідні для створення цінностей, оцінювати  їхні взаємозв'язки, забезпечувати їх ресурсами і керувати ними, застосовуючи ці процеси в системі

 

Процесний підхід. Системний підхід до менеджменту


 

Закінчення табл. 1.6.4

 

1

2

3

4

 

9

 

Прийняття  рішень на основі фактів

 

Організація повинна  приймати рішення, які базуються на фактах (а не припущеннях)

Прийняття  рішень на основі фактичних даних

 

 

10

Знання, отримання їх організацією і кожним співробітником

Організація повинна  підтримувати отримання персоналом знань і вміти використовувати їх ресурсами як такі, що належать всій організації

 

 

11

 

Оперативність

Організація повинна  приймати рішення і діяти, відповідаючи на зміни в навколишньому середовищі

 

 

12

 

Автономність

Організація повинна  бути здатна до само' аналізу, приймати рішення для саморозвитку і діяти відповідно до своїх цінностей

 

 

ISO спільно із LAF (Міжнародний Форум з акредитації) розробили правила перехо-

ду до нової версії стандарту ISO 9001:2008:

•           Через   двадцять   чотири   місяці   після   публікації   ISO 9001:2008,   тобто   після

14.11.2010, будь-яка існуюча сертифікація на відповідність вимогам ISO 9001:2000

буде вважатись недійсною.

•           Через один рік після публікації ISO 9001:2008, тобто після 14.11.2009, всі нові сер-

тифікації та ресертифікації повинні проходити на відповідність ISO 9001:2008.

•           Перехід до нової версії ISO 9001 може бути здійснено і під час запланованої ресер-

тифікації або періодичного аудиту в період двадцяти чотирьох місяців.

Важливо зазначити, що принципи менеджменту моделі ISO 9001:2000 були покла-

.

 

дені  в  основу  всіх  відомих  сьогодні  міжнародних  «галузевих»  стандартів  на  системи управління1 та стандартів оцінки відповідності серії ISO/ІЕС 170002

Так, родина стандартів серії ISO 14000 стало всесвітньою базою для налагоджен- ня екологічно прийнятної діяльності. Вони встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для ау- диторів з екології. Ці нормативні документи мають статус добровільних. За визначенням стандарту ISO 14001 «Система управління якістю навколишнього середовища» — частина загальної системи управління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробляння, упровадження, досягнення цілей, оцінювання досягнутого у рамках реалізації екологічної політики». Тому на підприємствах промислово розвинених

 

1 Наприклад, ISO 14001. Система управління якістю навколишнього середовища; ISO 22000:2005.

Системи менеджменту безпечності харчових продуктов та ін.

2  Наприклад, ISO/ІЕС 17025:2005 (друга редакція 2005-05-15). Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій та ін.


країн вже упроваджують інтегровані системи загальнофірмового управління — ТQМ. У цих системах управління якістю тісно пов’язане з роботами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.

На початок 2008 р. 154 тис. підприємств із 148 країн світу упровадили системи еко-

логічного управління відповідно до вимог стандарту ISO 14001.

Міцні позиції на європейських ринках — не єдина перевага від упровадження на підприємстві стандартів серії ISO 14000. Компанії, особливо якщо вона має шкідливе виробництво, такий сертифікат допомагає залучити кредит західного банку: фінанси- сти зважають на мінімізацію ризику екологічної катастрофи на підприємстві. Отримання сертифіката ISO 14000 спонукає компанію чималою мірою оптимізувати енерго- та ресурсовитрати, позбутися щорічних стягнень за забруднення стічних вод і повітря.

Важливу роль у підвищення якості продукції відіграє також родина стандартів

ІSO 22000. «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів»(див. табл. 1.6.5).

Стандарт ІSO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюжку поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. Адже, продовольчі товари досягають своїх спожи- вачів по ланцюжках поставки, які з’єднують безліч організацій різних типів з різних кра- їн. До таких організацій відносяться виробники сировини й харчових продуктів, компа- нії, що забезпечують транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрі- бної торгівлі, а також виготовлювачі встаткування, пакувального матеріалу, добавок і ін- гредієнтів.

 

Таблиця 1.6.5

Родина міжнародних стандартів  ISO 22000.

Системи менеджменту безпечності харчових продуктів

 

Назва стандарту

Зміст

 

 

ІSO/ТS 22004

Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Настанова із застосування ІSO 22000:2005. Документ  містить провідні вказівки, покликані допомогти малим і великим організаціям  в усьому  світі розібратися із застосуванням основного стандарту сімейства 22000:2005

 

 

ІSO/ТS 22003

Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до органів, що здійснюють  аудит і сертифікацію систем менеджменту безпеки харчових продуктів. У документі представлений гармонізований посібник  з акредитації органів по сертифікації по стандарті ІSO 22000 і визначені  правила проведення аудита систем менеджменту безпеки харчових продуктів

 

 

ІSO 22000:2005

Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь' яких організацій харчового ланцюга. Простеження у ланцюзі поставок кормів і харчових продуктів. Загальні принципи й посібник із проектування й розробки системи


 

Одна слабка ланка в такому ланцюжку здатна привести до псування продукції, зро- бивши її небезпечною для здоров’я споживачів, що дорого обходиться постачальникам всього ланцюжка. Оскільки загроза безпеки продовольчої продукції може виникнути в будь-який момент і на будь-якій стадії поставки, необхідне введення процедур контро- лю, що відповідають установленим вимогам. Солідарну відповідальність за безпеку хар- чових продуктів несуть всі учасники ланцюжка поставки, що також жадає від них об’єд- наних зусиль.

ІSO 22000 і ІSO/ТУ 22004 є плодом діяльності Робочої групи 8 «Системи менедж- менту безпеки харчових продуктів» ISO/ТК 34 «Харчові продукти». У проекті брали участь експерти з 23 країн при безперервній взаємодії з Експертною Комісією з продово- льства при ООН «Кодекс Алиментариус» (Codex Alimentarius Commission — САС), Всесвітньою організацією охорони здоров’я (World Health Organіzatіon — WHO), Конфе- дерацією галузей промисловості по виробництву харчових продуктів і напоїв Європей- ського  союзу  (CІAA)  і  Всесвітньою  організацією  з  безпеки  продовольчих  товарів (WFSO). У ході розробки ІSO/ТУ 22003 до роботи приєдналися експерти з Комітету ІSO з оцінки відповідності (КАСКО), Міжнародного форуму по акредитації (ІAF) і Міжнаро- дної мережі оцінки й сертифікації систем якості (ІQNet).

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити організацію впрова- дження системи ХАССП, вимоги якої гармонізовані для застосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни, і не залежать від виду продукції. Розроблений фахівцями  харчової галузі,  стандарт  ІSO  22000 гармонійно сполучає  у собі  принципи ХАССП і вимоги ключових стандартів, розроблених найбільшими торговельними син- дикатами.

Важливу роль у підвищення якості продукції (послуг) відіграє гармонізована серії стандартів ISO/ІЕС 80000 «Розміри й одиниці», яке порівняно недавно запропонувало випустити Технічне керівне бюро ISO (ТМВ) (див. табл. 1.6.6).

За структурою ISO/ІЕС 80000 і ISO 31 досить близькі один одному. Існують станда- рти для підтвердження вірогідності випробувань, компетентності перевірочних лабора- торій (стандарт ISO/ІЕС 17025), виготовлювачів зразкових матеріалів (Керівництво ISO

34). Широке поширення одержали Міжнародний словник метрологічних термінів і Посі-

бник з вираження невизначеності у вимірах і таке інше.

Слід зауважити, що з початку 1970-х рр. у міжнародному співтоваристві метро- логів поступово накопичувалося незадоволення прийнятими уявленнями щодо вира- ження якості вимірювання, їх невідповідності сучасним вимогам. Останнє призвело до розроблення «нового підходу» оцінення якості вимірювання, результатом якого стала поява «Настанови з подання невизначеності вимірювання», яка містить єдині у міжнародній практиці правила подання невизначеностей вимірювань та їх підсумову- вання, стандартизації, калібрування засобів вимірювальної техніки, акредитації мет- рологічних служб, вимірювальних лабораторій тощо. Концепція невизначеності спирається на результат вимірювання та Баєсовський підхід до статистичних оцінок параметрів.


 

Таблиця 1.6.6

Основні міжнародні стандарти ISO/ІЕС 80000  «Розміри й одиниці»

 

Назва стандарту

Зміст стандарту

ISO 80000'1

«Загальні положення» (замість  ISO 31'0)

 

ISO 80000'2

«Математичні знаки й символи для застосування в природничих науках і технологіях» (замість  ISO 31'11)

ISO 80000'3

«Простір і час» (замість  ISO 31'1 і ISO 31'2)

ISO 80000'4

«Механіка» (замість  ISO 31'3)

ISO 80000'5

«Термодинаміка» (замість  ISO 31'4)

ІЕС 80000'6

«Електромагнетизм» (замість  ISO 31'5)

ISO 80000'7

«Світло»

ISO 80000'8

«Акустика»

ISO 80000'9

«Фізична хімія й молекулярна фізика»

ISO 80000'10

«Атомна і ядерна фізика» (замість  ISO 31'9 і ISO 31'10)

ISO 80000'11

«Характеристичні числа» (замість  ISO 31'12)

ISO 80000'12

«Фізика твердого  стану» (замість  ИСО 31'13)

ІЕС 80000'13

«Інформаційні науки й технології» (нова)

ІЕС 80000'14

«Телебіометрія  стосовно до фізіології людини» (нова)

 

Створення Настанови було зумовлене гострою практичною необхідністю. Варто на- гадати, що одним з чинників розроблення була невідповідність метрологічних характе- ристик однорідних еталонів різних країн у ході міжнародних звірень. Таким чином, На- станова стала значним кроком у здійсненні процесу міжнародної стандартизації у сфері оцінювання якості вимірювання і подання їхніх результатів. Зміцненню цього процесу сприяло прийняття в 1999 р. низки таких документів:

•           угода про взаємне визнання (The Mutual Recognition Arrangement –МРА) національних етало- нів і сертифікатів стосовно калібрування і вимірювання, що випускаються національними ме- трологічними інститутами, підготована Міжнародним комітетом з мір і вагів (МКМВ);

•           стандарт ISO/ІЕС 17025:1999 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», розроблений ISO та ІЕС на заміну ISO/ІЕС Guidt 25:1990;

•           настанова щодо вираження невизначеності у процесі калібрування ЕА 4/02, розроб-

лена Європейською асоціацією з акредитації лабораторій (ЕАL) на заміну директиві

Doc. 19-1990 Західноєвропейського Калібрувального Союзу (WЕСС).

Як бачимо, інтенсивний розвиток нової філософії управління якістю, а також прак- тичний досвід випробувальних лабораторій у рамках вимог до компетентності, сформу- льованих в стандартах ISO/ІЕС 17025:1999, дозволив ISO прийняти нову версію ISO/ІЕС

17025:2005, підготовлену CASCO (див. табл. 1.6.7).


 

 

Таблиця 1.6.7

Основні міжнародні стандарти ISO/ІЕС 17025  «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та  калібрувальних лабораторій»

 

Назва стандарту

Зміст стандарту

 

ISO/ІЕС  17025:1999

«Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій»

ISO/ІЕС  17025:2005 (Друга редакція 2005'05'15)

«Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій»

 

Адже, перш ніж продукт або послуга дійдуть до споживача, вони повинні пройти випробування на відповідність технічним вимогам документованих стандартів, а по суті, вимогам до якості. У більшості країн випробування здійснюються в мережі лабораторій, які під час акредитації та перевірки на якість виконання випробувань продемонстрували свою спроможність для компетентної й незалежної оцінки якості, прийнятної для всіх зацікавлених сторін. Не можна провести випробування без визначення характеристик продукту або послуги шляхом порівняння з фізичними або хімічними зразками відомого розміру. Тому адекватні методи виміру властивостей продуктів і послуг становлять ос- нову процесу оцінки на відповідність.

Відомо, що людство використовує розміри й одиниці з тих пір, як за 2000 років до н. е. вавілоняне стали застосовувати спосіб виміру на основі множника 60. Багато пізні- ше в Європі були створені одиниці для виміру довжини, площі, об’єму, маси й часу, а системи для вимірів з’явилися лише 200 років тому. У Китаї, Індії, Японії й інших краї- нах миру використовувалася безліч одиниць, які іноді відрізнялися від села до села. Пер- шу спробу створити систему одиниць здійснив в XVII в. швед Георг Стирнхилм. Пізніше у Франції була введена нова метрична система одиниць, яку в 1870-х роках французький уряд домігся прийняття її як міжнародної.

Метричну конвенцію (Metre Convention) було підписано у 1875 р. на міжнародній конференції в Парижі. Її результатом стало також створення Міжнародного бюро мір і вагів (BIPM), роботою якого керує Генеральна конференція по мірах і вагам (CGPM), що  скликається  раз  на  чотири  роки.  Нині  до  Метричної  конвенції  приєдналася

51 країна.

З метою розробки універсальної системи для електромагнітних одиниць і правил безпеки для електричного обладнання на початку XX в. в Лондоні було створено Між- народну електротехнічну комісія (ІЕС). головним підсумком її роботи стало за- твердження МКСА-Систему (MKSA-system) — ядро нинішньої Міжнародної системи одиниць (СN).

З 1947 р. проблеми гармонізації вимірів та випробувань стали органічною складо- вою діяльності ISO (ТR 12). Активність в цій царині проявляє й Міжнародна організа- ція законодавчої метрології (ОIML.), яка прагне, щоб правові аспекти метрологічного управління в кожній країні мали єдину міжнародну основу для створення інфраструк- тури, що гарантує еквівалентність національних систем вимірювань всіх країн.