2.5. Національна система сертифікації України

 

Ключові слова та  поняття: адміністративна відповідальність, акреди- тація органів з оцінки відповідності, акредитовані випробувальні лабораторії, акт відбирання зразків, апеляція, аудитори, випробувальні лабораторії, відпо- відальність, відшкодування  збитку,  гармонізація, Державна програма розвит- ку еталонної бази  на  2006–2010 роки, Державний Знака якості СРСР, держав- ний  нагляд, добровільна сертифікація, дублювання, експертиза, заявка, зразок- свідок, ідентифікація товарів, інспекційний контроль,  інфраструктура  сер- тифікації, координація, коригувальні заходи, кримінальна відповідальність, метрологія, модульний підхід  оцінки відповідності, науково-технічна комісія, національна система сертифікації України, національне законодавства з тех- нічного регулювання, національний орган із акредитації, національний орган з сертифікації, органу з сертифікації, орган сертифікації систем якості, пору- шення, порядок проведення сертифікації, постанова про  накладення штрафу правові засади сертифікації, протокол випробувань, Рада Економічної Взаємо- допомоги (РЕВ), сертифікат відповідності, схеми (моделі) сертифікації проду- кції  в системі УкрСЕПРО, територіальні органи, технічний нагляд, Українська державна система сертифікації продукції (УкрСЕПРО),  Український знак відпо- відності системи УкрСЕПРО, УкрНДІССІ, УкрНДНЦ,  учасник системи сертифі- кації, штраф

Попередницею української сертифікації була сертифікація в СРСР вітчизняної експо- ртованої продукції. Вона існувала у вигляді державних випробувань, як один із видів конт- ролю якості продукції (ГОСТ 16504-81).

У 1984 р. Урядом СРСР було прийнято Постанову про сертифікацію продукції, що експортується. У 1986 р. Держстандарт СРСР ввів у дію «Тимчасовий порядок сертифіка- ції продукції машинобудування». Радянський Союз приєднався до міжнародних систем сертифікації електропобутових товарів (МЕКСЕ), електронних компонентів (МЕКСБ) і ав- тотранспортних засобів за правилами Європейської економічної комісії ООН (UNESE). Були розроблені національні правила проведення робіт із сертифікації продукції, атестації виробництв та інші нормативні документи.

Спочатку сертифікація проводилася в зарубіжних центрах і її обов’язковість фактич- но встановлювалася законодавством тих країн, куди товари постачалися з СРСР. Сертифі- кати відповідності видавалися Держстандартом СРСР.

У 1987 р. СРСР приєднався до прийнятої країнами-членами Європейської економіч-

ної комісії ООН «Угоди з сертифікації автотранспортних засобів».

1987 року країнами-членами Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) і Югославією була  підписана  Конвенція  про  систему  оцінки  взаємопостачальної  продукції  (СЕП- РО РЕВ). Ця система передбачала проведення сертифікації з використанням як стандартів РЕВ, так і інших міжнародних норм та кращих національних стандартів. Сертифікати СЕ- ПРО РЕВ у кожній країні видавалися уповноваженими державними органами. Система була введена в дію з січня 1988 р. Ця система фактично ввела міжнародну акредитацію


випробувальних лабораторій та міжнародну атестацію. У 1991 р. в країні функціонувало

14 випробувальних центрів, було атестовано декілька виробництв.

З 1988 р. СРСР бере участь у міжнародній системі Міжнародної електротехнічної ко- місії (ІЕК) з сертифікації електропобутових приладів на відповідність вимогам ІЕК з елек- тробезпечності.

У СРСР діяли й інші форми оцінки відповідності продукції: атестація за катего- ріями якості (перша і вища, за якою продукції присвоювався «Знак якості»); держав- ні випробування, яким підлягало близько 30 % продукції, атестованої за категоріями якості; нагляд за стандартами; система розробки і впровадження продукції у вироб- ництво. Так, на 1 липня 1981 р. Державного Знака якості було удостоєно 87941 на- йменування виробів, що випускалися промисловістю.1 На підприємствах здійснював- ся  технічний  контроль,  а  вироби  маркувалися  реквізитами  стандартів  і  технічних умов, відповідно до яких вони випускалися. В Україні після ліквідації СРСР атеста- ція за категоріями якості, держвипробування продукції і держприймання були офі- ційно скасовані.

Спадщина в галузі сертифікації, залишена СРСР, була використана для розвитку й удосконалювання цієї діяльності в Україні та в інших країнах СНД.

1992 року відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» в Україні роз-

почались роботи з сертифікації продукції та послуг, які очолив Держстандарт України.

З 1993 р. в країні створено декілька систем обов’язкової і добровільної сертифікації, об’єктом діяльності яких є закріплена за ними номенклатура товарів або послуг. Найвизна- чнішою системою сертифікації серед них є національна Система сертифікації УкрСЕПРО, створена Держстандартом і керована його правонаступником — Держспоживстандартом України.

Щодо формування правових засад сертифікації, то процес їх створення висвітлений у параграфі 1.3., де йдеться про основні віхи становлення національного законодавства з технічного регулювання. Безперечно, що початковим етапом у створенні вітчизняної сертифікації стало прийняття Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93 № 46-93, а також затвердження комплексу основоположних стандартів Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1–93), ДСТУ «Сертифікаці- я», ДСТУ «Система сертифікації УкрСЕПРО», ДСТУ «Метрологія», ДСТУ «Системи управління якістю» та ін.

Як вже сказано, наступним кроком удосконалення правової основи сертифікації стало прийняття у 2001 р. Законів України: «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001

№ 2406-ІІІ; «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» 17.05.2001 р. № 2407-ІІІ;

«Про стандартизацію» від 17.05.2001 № 2408-111. Важливу роль у здійсненні сертифікації відіграє  нові  редакції  Законів  України  «Про  захист  прав  споживачів»  від  15.12.93  р.

№ 1023-ХП (в редакції вiд 01.12 2005 р. № 3161-IV) та «Про безпечність та якість хар-

чових продуктів» від 06.09.2005 р. № 2809-IV, «Про стандарти, технічні регламенти та

 

1 Проте не завжди наявність у того чи іншого виробу Державного Знака якості гарантувала відповідність його державним вимогам якості. Аналіз преси радянських часів свідчить про численні нарікання населення на низьку якість товарів народного споживання та надання послуг, на випуск явно бракованої продукції.


процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 р. № 3164-IV (в редакції від 31.05.2007 р.

№ 1107-V (1107-16) та ін.

30 червня 1993 р. за № 95 вийшли Накази Держстандарту України: «Про введення обов’язкової сертифікації продукції в Україні» та «Перелік продукції, що підлягає обов’яз- ковій сертифікації в Україні» (останній згодом неодноразово редагований, у тому числі Держспоживстандартом від 1 лют. 2005 р. № 28).

Свій позитивний внесок у подальше удосконаленні національної системи сертифіка- ції України внесла і заміна основоположних стандартів Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1–93) оновленим комплексом правил і положень системи ДСТУ «Націона- льна стандартизація…» і таке ін.

Сертифікація в Україні також регламентується низкою таких основоположних стандартів:

•           ДСТУ 3410-2004. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

•           ДСТУ 3411-2004. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації

та порядок їх акредитації.

•           ДСТУ 3412-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабора-

торій та порядок їх акредитації.

•           ДСТУ 3413-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації

продукції.

•           ДСТУ 3414-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок

здійснення.

•           ДСТУ 3415-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи.

•           ДСТУ 3416-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об’єктів добро-

вільної сертифікації.

•           ДСТУ 3417-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів

сертифікації продукції, що імпортується.

•           ДСТУ 3418-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх

атестації.

•           ДСТУ 3419-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Поря-

док проведення.

•           ДСТУ 3498-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис.

•           ДСТУ 2296-93. Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та

правила застосування.

Прискоренню розвитку національної системи сертифікації сприяє активне міжнарод- не співробітництво України в галузі технічного регулювання, безпосередня участь у ро- боті міжнародних і регіональних організацій та їх технічних комітетів. Зокрема, Держспо- живстандарт України представляє Україну в 9 міжнародних та регіональних організаціях. Як вже зазначено, Україна стала членом найвпливовіших міжнародних організаціях у сфе- рі стандартизації: з 1992 р. — Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифі- кації країн СНД (в рамках «Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандарти- зації, метрології та сертифікації»); з 1993 р. — Міжнародної організації з стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС). З 1997 р. Україна є членом за підпис- кою Європейського комітету з стандартизації (СЕN) і членом-кореспондентом Міжнарод- ної  організації  законодавчої  метрології  (ОІМL).  Фахівці  Держспоживстандарту  також


активно працюють в Європейському комітеті з стандартизації в електротехніці (CENELEC), Міжнародній організації з стандартизації тестування (ISTO), Організації Євроазіатського співробітництва державних метрологічних установ (COOMET), Організації національних метрологічних установ держав Європи (EUROMET), Генеральній конференції мір та вагів (СGPM).

З 1 березня 1998 р. набула чинності «Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом», цілий ряд статей якої передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською, а саме:

•     участь у робочій групі з питань стандартизації Європейської економічної комісії ООН;

•     залучення до Міжнародної системи сертифікації (МЕКСЕ та МЕКСБ);

•     приєднання у 1996 р. до Кодексу встановленої практики розробки, прийняття та за-

стосування стандартів Угоди по технічних бар’єрах у торгівлі GАТТ/WТО;

•     вступ України до Організації метрологічних закладів країн Європи.

Активно розвивається міжнародне співробітництво на двосторонній основі. Так,

станом на 31 грудня 2006 р. у сфері стандартизації, метрології, оцінки відповідності та захисту прав споживачів діє 47 угод з 33 країнами, 18 з яких укладено на міжурядово- му рівні. Міжурядові та міжвідомчі угоди укладені майже з усіма країнами СНД, краї- нами Балтії, країнами ЄС (Австрією, Францією, Фінляндією, Італією, Німеччиною, Словаччиною, Ірландією, Грецією, Туреччиною), США, Аргентиною, Болгарією, Бра- зилією, В’єтнамом, Єгиптом, Ізраїлем, Іраном, Китаєм, Кубою, Македонією, Монголі- єю, Польщею, Словенією, Угорщиною, Хорватією, Чехією, Чилі, Югославією та ін. Особливого значення набуло укладення таких угод зі спеціалізованими інститутами та фірмами цих країн.

Такий розвиток національної системи технічного регулювання відповідає політич- ному курсу України на інтеграцію до європейських та трансатлантичних структур, при- єднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі («Кодекс GАТТ/WТО») та члунству у СОТ (WТО).

Концептуальні принципи національної політики в галузі сертифікації представлені на рис. 2.5.1.

На сьогодні роботи з сертифікації в Україні забезпечують 118 органів сертифікації продукції (послуг) (ОС) та близько 700 випробувальних лабораторій (центрів), акредито- ваних в системі Української державної системи сертифікації продукції (УкрСЕПРО) та занесених до Реєстру Системи.

Організаційну структуру системи УкрСЕПРО визначає ДСТУ 3410-2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення», згідно з яким загальне керівництво систе- мою, організація та координація робіт з сертифікації здійснюються Національним органом з сертифікації — Держспоживстандартом України (рис. 2.5.2).

Органами з сертифікації в системі УкрСЕПРО можуть бути організації та підприємс- тва державної форми власності. Випробувальними лабораторіями (центрами) можуть бути акредитовані організації та підприємства будь-яких форм власності. Останні створені на базі організацій, підпорядкованих НАН України, Мінпромполітики, Держбуду, Академії наук України, МВС, Держспоживстандарту, Міносвіти та інших міністерств і відомств. Така кількість ОС повністю задовольняє потреби вітчизняних суб’єктів підприємницької


діяльності в сертифікації будь-якої номенклатури продукції. Правила та процедури систе- ми, кваліфікація фахівців відповідають міжнародним нормам і забезпечують достатній рі- вень надійності та достовірності результатів. Доказом цього є укладення угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації з багатьма країнами згідно із положеннями стат- ті 6 угоди ТБТ. Укладення угод стало свідченням визнання української національної сис- теми сертифікації УкрСЕПРО іноземними країнами — торговими партнерами України.

 

Концептуальні принципи національної політики в галузі сертифікації

 

координація дій органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності, розмежування їх повноважень та уникнення дублювання

 

неупередженість, прозорість та доступність процедур підтвердження відповідності

 

забезпечення ідентичних процедур підтвердження відповідності продукції вітчизняного  та іноземного  походження

 

гармонізація  національних нормативно(правових актів з підтвердження відповідності з міжнародними та європейськими

 

розширення участі України в міжнародних системах сертифікації; міжнародна акредитація вітчизняних випробувальних лабораторій та сертифікаційних центрів; розширення практики  сертифікації систем якості

 

удосконалення методів сертифікації, наближення схем української сертифікації до європейської.

 

удосконалення інфраструктури сертифікації за рахунок більш рівномірного розподілу основних учасників  та випробувальних лабораторій на території України, розширення мережі  акредитованих випробувальних лабораторій

 

наближення сертифікації продукції, що імпортується, до місцезнаходження виготовлювачів та постачальників

 

забезпечення повного та всебічного інформування з питань підтвердження відповідності усіх зацікавлених стор


 

Роботи з сертифікації в системі УкрСЕПРО здійснюється органами з сертифікації згідно з вимогами Системи з урахуванням правил чиннихміжнародних систем сертифікації.

Основні функції учасників сертифікації:

Національний орган з сертифікації — Держспоживстандарт України розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні; організує, здійснює та координує роботи щодо забезпечення функціонування системи сертифікації УкрСЕПРО; організує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів; встановлює основні принципи, пра- вила та структуру системи сертифікації УкрСЕПРО, проводить державну реєстрацію сис- тем сертифікації, знаків відповідності, веде їх Державний реєстр; затверджує переліки продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації


ДСТУ 3410-2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення» визна- чає основні функції, які здійснює Держспоживстандарт України зі створення і робіт сис- тем сертифікації однорідної продукції: організує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції; акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центру), атестує аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів та осіб.

Держспоживстандарт України виконує також функції щодо міжнародних зв’язків у галузі сертифікації: приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації; взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та міжна- родними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації.

Науково-технічна комісія з питань сертифікації створюється та затверджується Національним органом з сертифікації для розгляду перспективних напрямків розвитку і розробки пропозицій Держспоживстандарту з проблем сертифікації продукції з метою реа- лізації Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про охорону праці».

Науково-технічна комісія розглядає пропозиції щодо:

•           принципів єдиної політики в галузі сертифікації;

•           проектів основоположних організаційно-методичних документів з сертифікації продук-

ції, атестації виробництв, сертифікації систем якості, акредитації органів з сертифікації і

випробувальних лабораторій та ін.;

•           основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції, а також акредитації ви-

пробувальних лабораторій, органів з сертифікації продукції (послуг) і систем якості;

•           напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому числі в рамках

ISO, IEC та інших міжнародних організацій;

•           приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;

•           питань взаємодії з національними органами з сертифікації інших

•           держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, визнання результатів випробувань,

сертифікатів та знаків відповідності;

•           переліку продукції, що буде підлягати обов’язковій сертифікації.

Орган з сертифікації продукції (рис. 2.5.3) виконує такі основні функції:

•           здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповіда-

льність за дотримання правил Системи;

•           розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації закріпленої продукції;

•           визначає схему та порядок здійснення сертифікації закріпленої продукції;

•           організує та проводить обстеження та атестацію виробництв;

•           здійснює  технічний  нагляд  за  сертифікованою  продукцією  та  атестованим  вироб-

ництвом;

•           видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв;

•           забезпечує розподіл функцій, відповідальності, взаємодію персоналу при реалізації

всіх функцій органу;

•           розробляє пропозиції щодо розширення галузі акредитації органу з сертифікації;

•           формує та актуалізує фонд нормативних документів, які використовуються під час

сертифікації продукції в галузі акредитації;

•           реєструє сертифікати відповідності;

 

 

•           здійснює аналіз та облік закордонних сертифікатів, протоколів випробувань та інших сві-

доцтв відповідності продукції встановленим вимогам;

•           проводить інспекційний контроль за сертифікованою продукцією (за схемою сертифікації);

•           взаємодіє з випробувальними лабораторіями, іншими органами з сертифікації (також

в інших країнах), Національним органом з сертифікації;

•           взаємодіє з виробниками (продавцями) продукції, організаціями, які здійснюють держав-

ний контроль та нагляд за продукцією, споживачами та громадськими організаціями;

•           здійснює внутрішню перевірку та забезпечення своєї відповідності вимогам даного

документа та вимогам, встановленим у системах сертифікації однорідної продукції;

•           веде документацію за всіма питаннями своєї діяльності та забезпечує доступність до

цієї документації органів, які проводять інспекційний контроль його діяльності;

•           забезпечує інформацією про результати сертифікації, в тому числі про продукцію,

яка не пройшла сертифікацію або про виявленні порушення та невідповідності про-

дукції встановленим вимогам, усі зацікавлені сторони.

 

 

 

 


Відповідно до перерахованих вище функцій орган з сертифікації повинен мати орга- нізаційну структуру, кваліфікований персонал, систему управління документацією та сист- ему забезпечення якості робіт з сертифікації.

Основні правила організації, напрями діяльності вимоги до органу сертифікації прод-

укції та порядок його акредитації визначені у ДСТУ 3411:2004.

Акредитація органів з оцінки відповідності проводиться національним органом з ак-

редитації відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»

17.05.2001 р. № 2407-ІІІ з урахуванням вимог міжнародних та європейських стандартів з а-

кредитації.

Організація може бути акредитована як орган сертифікації (орган з оцінки відповідн- ості), якщо вона є не залежною від розробника, виробника, постачальника, споживача і - має   компетентність,   яка   дозволяє   їй   проводити   сертифікацію   у   заявленій   галузі сертифікації (рис. 2.5.4).

До обов’язків органу з сертифікації систем якості належать: розробка організацій- но-методичних документів з сертифікації систем якості; сертифікація систем якості; орга- нізація та здійснення за пропозицією органу сертифікації продукції та атестації вироб- ництв; здійснення технічного нагляду за сертифікованими системами якості та атестовани- ми виробництвами; видача сертифікатів на системи якості.

Органи з сертифікації продукції та систем якості акредитуються Держспоживстанда- ртом України (органом з акредитації). Вимоги до органу сертифікації систем якості та по- рядок його акредитації встановлені в ДСТУ 3420-96.

 


До складу Ради органу з сертифікації, як правило, входять представник Національ- ного органу з сертифікації, представники виконавчих груп, та випробувальної лабораторії (центру), можуть залучатися органу з сертифікації систем якості, державних органів, що здійснюють наглядові функції (Держнаглядохоронпраці, Держкоматомнагляд та ін.) та взаємодіють з органом з сертифікації, а також представники товариств (спілок) споживачів та інших зацікавлених організацій

До функцій Виконавчої групи належить:

•           розробка та ведення організаційно-методичних документів органу з сертифікації;

•           приймання та розгляд заявок на сертифікацію продукції, підготовка рішень за ними

та взаємодія із заявниками під час проведення сертифікації;

•           відбір та ідентифікація зразків продукції для випробувань, здійснення нагляду за про-

веденням випробувань продукції, що сертифікується, проведення аналізу наданих до-

кументів та протоколів випробувань;

•           проведення обстеження та атестації виробництв, організація проведення технічного

нагляду за виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції;

•           оформлення та видання сертифікатів відповідності, атестатів виробництва, ведення

обліку сертифікованої продукції та сертифікатів відповідності;

•           підготовка рішення щодо визнання зарубіжних сертифікатів та доведення прийнятих

рішень до заявників;

•           підготовка рішення про скасування або припинення дії виданих сертифікатів відпові-

дності та інформування Національного органу з сертифікації, територіальних центрів

стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України і заявників щодо прийнятих органом рішень;

•           погодження коригувальних заходів з усунення причин невідповідностей та порушень

встановлених вимог, що виявлені під час проведення технічного нагляду за виробни-

цтвом сертифікованої продукції;

•           проведення  експертизи  нормативних  документів  на  продукцію,  що  сертифі-

кується, та змін до них; інформування виробників та постачальників сертифі-

кованої  продукції  щодо  запланованих  змін  нормативних  документів  на  цю продукцію;

•           участь у роботі технічного комітету з стандартизації продукції в галузі акредитації;

•           прийняття до розгляду апеляції з питань сертифікації продукції в галузі акредитації

органу;

•           підготовка звітів про результати діяльності органу з сертифікації для Національного

органу з сертифікації та «Настанову з якості».

Акредитовані випробувальні лабораторії (рис. 2.5.5) проводять випробування про- дукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випро- бувань. За дорученням органу з сертифікації випробувальні лабораторії беруть участь у здійсненні технічного нагляду за виробництвом та в атестації виробництва продукції, що сертифікується, а за дорученням Держспоживстандарту України — у проведенні інспек- ційного контролю.

 

 

Функціонування органів сертифікації продукції:

а) випробувальна лабораторія у структурі органу сертифікації;

б) випробувальна лабораторія як самостійна структура

 

Важливими кроками на цьому шляху стало впровадження у практику міжнародних нормативно-правових документів (Правила ЄЕК ООН та Директиви ЄС), які регламенту- ють методики проведення випробувань, вимоги до випробувального обладнання, вимоги до оціночних показників тощо. Розмежування функцій акредитації та сертифікації забезпе- чило прийняття Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» від


17.05.2001 р. № 2407-ІІІ та створення Національного агентства а акредитації України (НА- АУ). У сфері випробувань на основі міжнародного документу прийнято національний ста- ндарт ДСТУ ІSO/ІЕС 17025:2001 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», який встановлює вимоги до компетентності лабораторій (центрів) у провадженні випробування та порядок їх акредитації.

Зазначений стандарт є ідентичним міжнародному ISO/ІЕС 17025:1999 і це дає можли-

вість визнання результатів випробувань продукції, отриманих у вітчизняних випробувальних лабораторіях, різними країнами, органи з акредитації яких уклали угоди про взаємне визнання.

Вимоги щодо представлення результатів випробувань регламентує національний до- кумент у сфері метрології — Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 р. № 113/98-ВР (в редакції від 15.06.2004 р. № 1765-IV). Закон, зокрема, ви- значає правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні, регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економі- ки від наслідків недостовірних результатів вимірювань.

Випробувальні лабораторії мають бути акредитовані на технічну компетентність та незалежність у Системі. Сертифікаційні виробування можна проводити також у випробу- вальних лабораторіях, що акредитовані тільки на технічну компетентність, але обов’язко- во разом з представниками органу сертифікації продукції (послуг). Відповідальність за не- об’єктивність таких випробувань несе орган сертифікації або організація, що виконує його функції, за дорученням яких випробувальна лабораторія проводить випробування.

Інспекційний контроль за діяльністю акредитованих лабораторій здійснюють Держ- споживстандарт України або за його дорученням — територіальні центри з сертифікації шляхом періодичних перевірок їх діяльності, участі в їх роботі представників Держспожи- встандарту України, надання лабораторією регулярної інформації щодо проведених нею випробувань, збору та аналізу інформації від організацій, що здійснюють громадський та державний контроль за якістю продукції, послуг.

Аудитори, які атестовані в системі та занесені до Реєстру Системи, за дорученням Націона- льного органу сертифікації або органу сертифікації, виконують роботи, що пов’язані із сертифі- кацією продукції, процесів, послуг. Атестація аудиторів здійснюється згідно з ДСТУ 3418-96.

Організація,  яка  претендує  на  акредитацію  як  органу  з  сертифікації  продукції

(послуг, систем якості, персоналу) повинна:

•     організаційну структуру, адміністративні та юридичні права для управління робота-

ми з сертифікації в заявленій галузі акредитації;

•     компетентний персонал, кваліфікація якого підтверджена документально за результа-

тами атестації;

•     актуалізований фонд нормативних документів на продукцію та методи її випробувань;

•     систему двосторонніх зв’язків з виробниками або постачальниками сертифікованої

продукції, яка забезпечує своєчасне їх інформування про заплановані зміни вимог

нормативних документів на продукцію, зміни вимог нормативних документів на про-

дукцію, що повинно бути документально підтверджено;

•     договірні зобов’язання з акредитованими в системі випробувальними лабораторіями

(центрами) для проведення випробувань продукції з метою сертифікації, а в разі не-

обхідності — з органами сертифікації систем якості;


•           штатний  персонал,  який  веде  технічний  нагляд  за  виробництвом  сертифікованої

продукції;

•           статут, що визначає її діяльність;

•           настанову з якості;

•           комплект організаційно-методичних та нормативних документів системи сертифіка-

ції продукції в заявленій галузі акредитації;

•           документи, що встановлюють правила та порядок проведення технічного нагляду за

виробництвом та випробуваннями сертифікованої продукції;

•           досвід роботи з сертифікації, що підтверджується документально за результатами

виконаних робіт.

Виробники (продавці) продукції як учасники сертифікації також повинні знати і виконувати свої функції:

•           подання заявки на здійснення сертифікації;

•           надання продукції та необхідної документації до неї відповідно до правил тієї систе-

ми, за якою здійснюватиметься сертифікація.

Основна вимога до виробників — забезпечення відповідності продукції, що реалізу- ється вимогам нормативних документів, на відповідність яким вона сертифікована. При закінченні терміну дії сертифіката та знака відповідності виробник (продавець) зупиняє реалізацію продукції, а якщо вона не відповідає вимогам стандарту, на відповідність яко- му вона сертифікована, — припиняє її виробництво.

Якщо виробник вносить зміни до технології виробництва, які впливають на парамет- ри якості сертифікованого товару, які підлягають обов’язковій сертифікації, він зобов’яза- ний повідомити про це орган з сертифікації.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживс-

тандарту України виконують такі функції:

•           здійснюють за дорученням органу з сертифікації продукції технічний нагляд за стабі-

льністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

•           надають інформацію у сфері сертифікації й акредитації;

•           надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до

акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та

атестації виробництв.

Отже, можна констатувати, що сьогодні сертифікація в Україні стала популярним ін- струментом регулювання ринкової економіки. У період переходу від адміністративно-ко- мандної системи управління економікою до ринку та конкуренції, росту підприємництва вона у значній мірі забезпечує захист споживача від надходження в сферу обігу неякісних і небезпечних товарів. З огляду на деякі обмежені можливості обов’язкової сертифікації в забезпеченні підтвердження безпеки, зокрема великих обсягів продукції, і з метою ство- рення сприятливих умов для її гармонізації з аналогічними процедурами ЄС і виконання умов членства України у СОТ Україна переходить від обов’язкової сертифікації до обов’язкового підтвердження відповідності.

Система підтвердження відповідності має діяти в гармонічному сполученні з іншими використовуваними на практиці формами контролю якості та безпеки продукції: держав- ним наглядом і відомчим контролем, ліцензуванням, добровільною сертифікацією.


 

Зокрема, у 2005 р., органами сертифікації видано 169,4 тис. сертифікатів відповіднос-

ті, що на 29 % більше ніж за 2004 р. (130,9 тис. сертифікатів). В тому ж році визнано

19,1 тис. іноземних сертифікатів країн, з якими Україна уклала угоди про взаємне визнан- ня результатів робіт з оцінки відповідності. Серед виданих свідоцтв про визнання — 68 % на промислову продукцію та 32 % — на харчову.

Заслуговують на увагу й активні заходи щодо розроблення, впровадження та сертифі- кації систем управління якістю на вітчизняних виробництвах, відповідно до вимог міжна- родного стандарту ISO серій 9000, 14000. Так, за даними реєстру Системи УкрСЕПРО ста- ном на 1 травня 2007 року 1347 підприємств сертифікували системи управління якістю (СУЯ), із них 34 підприємства сертифікували системи екологічного управління. Кількість підприємств, які сертифікували системи управління якістю/системи екологічного управ- ління на відповідність ДСТУ ІSО 9001 та ДСТУ ІSО 14001 наведена у табл.2.5.1.

З урахуванням інформації органів сертифікації (ВVQI, SGS, УАЯ, ТЮФ-Норд Украї- на та ін.) станом на 29 травня 2007 р. 1918 вітчизняних підприємств сертифікували сис- теми управління якістю, 79 підприємств сертифікували системи екологічного управління та 39 підприємств сертифікували систему управління безпечністю харчових продуктів (ХАССП).

Лише в першому кварталі 2007 р. центрами стандартизації, метрології та сертифікації була надана методична допомога підприємствам з питань створення систем управління, зокрема з:

1)     розроблення:

•           СУЯ — 280 підприємствам;

•           СЕУ — 20 підприємствам;

•           ХАССП — 59 підприємствам;

2)     впровадження:

•           СУЯ — 77 підприємствам;

•           СЕУ — 4 підприємствам;

•           ХАССП — 23 підприємствам;

3)     сертифікації:

•           СУЯ — 35 підприємствам;

•           СЕУ — 4 підприємствам;

•           ХАССП — 11 підприємствам;

Також, організовано і проведено семінари («круглі столи») з питань:

1)     розроблення:

•           СУЯ-36;

•           СЕУ — 4;

•           ХАССП — 8;

2)     впровадження:

•           СУЯ — 19;

•           ХАССП — 6;

3)     сертифікації:

•           СУЯ — 7;

•           ХАССП — 4.


 

За галузями — найбільша кількість сертифікатів на систему управління якістю видана підпри-

ємствам та організаціям харчової галузі (20 %), машинобудівництва(14 %), сфери послуг (14 %).

Окремі вітчизняні виробники-експортери вже усвідомили, що наявність сертифікованої системи управління якістю є однією з вимог, які висувають іноземні партнери під час роз- гляду зовнішньоекономічних пропозицій. Наприклад, сьогодні сертифікована система управління якістю відповідно до вимог стандарту ІSО 9001 на відомих підприємствах, про- дукція або послуги яких, визнані як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, зокрема:

•     харчової  промисловості  —  ЗАТ  «Оболонь»,  НВАО  «Масандра»,  «Союз-Віктан»,

ЗШВ «Новий Світ», ЗАТ «Артемівський завод шампанських вин», ТОВ «Княжий

Град», ККЗБН «Росинка»;

•     металургійної промисловості — ДП «Нікопольський трубний завод»;

•     сфери послуг — ВАТ «Готель «Прем’єр палац», ЗАТ «Київстар GSM»;

•     фармацевтичної промисловості: ЗАТ «Борщагівський хімфармзавод», ВАТ «Фармак»;

•     легкої промисловості — ВАТ «Київська швейна фабрика «Желань»;

•     заклади освіти — Університет економіки та права «Крок».

Підвідомчі Держспоживстандарту України центри стандартизації, метрології та сер-

тифікації готові надати будь-яку професійну консультаційно-методичну допомогу підпри- ємствам з питань розроблення, впровадження та сертифікації системи управління якістю. У минулому році кваліфіковану допомогу отримали понад 1500 підприємств, організовано і проведено 374 семінари.

Згідно з ДСТУ 3410-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення», сер- тифікація в системі УкрСЕПРО передбачає підтвердження третьою стороною показників, характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атес- тації виробництва та сертифікації системи якості.

В Україні у рамках Системи УкрСЕПРО передбачена обов’язкова сертифікація про- дукції тільки на відповідність вимогам, що стосуються охорони здоров’я людини, її безпе- ки, охорони довкілля та сумісності (рис. 2.5.6). Якість продукції у Системі УкрСЕПРО є об’єктом обов’язкової сертифікації.

 

Обов’язкова сертифікація продукції здійснюється на відповідність до обов’язкових вимог нормативних документів, які зареєстровані в установленому порядку, а також ана- логічних вимог міжнародних та національних стандартів інших держав, що введені в дію в Україні.

У зв’язку з цим варто зауважити, що поки існують суттєві відмінності між світовою і віт-

чизняною практикою стандартизації і сертифікації (табл. 2.5.2).

 

Таблиця 2.5.2

Відмінності між світовою і вітчизняною практикою стандартизації і сертифікації

 

Процедури

ЄС / Світова практика

Українська практика

 

 

Стандартизація

•  дві категорії технічних вимог, що

застосовують до видів продукції, а

не окремих  товарів,  обов’язкові і добровільні;

•  90 % стандартів ЄС є суто

добровільними, інші 10 % є

рекомендованими до використання як такі, що підтверджують відповідність директивам;

•  обов’язкові вимоги стосуються

лише здоров’я і безпеки

споживачів (зокрема, інформування споживачів), добровільні стандарти — таких параметрів продукції/послуг, як якість, надійність,  міцність тощо

 

 

обов’язкова стандартизація практично всієї продукції, яка не забезпечує якості (через застарілість нормативів), і не стільки гарантує безпеку, скільки є бар’єром для впровадження інновацій через  надмірно детальні обов’язкові до виконання вимоги

 

 

Оцінення  відповідності / Сертифікація

•  обов’язкової сертифікації немає.

Замість  неї впроваджено

оцінювання відповідності з використанням модульного підходу, і для багатьох товарів, зокрема, «самосертифікацію»;

•  зазначена система основується на

оцінці ризику,  тобто рівня безпеки

кожного виду продукції і послуг;

•  для продукції, поєднаної з

можливою  небезпекою, існує

жорсткіша процедура оцінки відповідності, до якої залучаються зовнішні незалежні органи (здебільшого приватні), що мають повноваження на виконання робіт згідно з директивами

 

 

стандарти обов’язкові. Виробники можуть виготовляти і реалізовувати тільки ту продукцію,  яка відповідає встановленим державою нормам. Процедуру сертифікації впровадив і контролює суто Держспоживстандарт


 

В Україні учасниками обов’язкової сертифікації є виробники продукції чи виконав- ці послуг, замовники (постачальники, продавці), а також організації, що являють собою органи з сертифікації, випробувальні лабораторії (центри — у випадку коли орган з серти- фікації акредитовано як випробувальну лабораторію) і спеціально уповноважені органи виконавчої влади. Основними учасниками є заявники, органи з сертифікації та випробува- льні лабораторії. Саме вони безпосередньо беруть участь у проведенні сертифікації кожно- го конкретного об’єкта на всіх етапах цієї процедури.

Система сертифікації включає учасників робіт, нормативну базу, Положення про управ- ління системою і правила проведення сертифікації. Великі системи сертифікації, що охоплю- ють різнорідну номенклатуру продукції чи послуг, включають кілька малих систем — систем сертифікації однорідної продукції або послуг. Ці системи створюються при необхідності конк- ретизації загальних правил стосовно до деякої сукупності видів продукції чи послуг, що має загальні ознаки. Кожна система сертифікації установлює свій знак відповідності. Системи сер- тифікації й їхні знаки відповідності реєструються Держспоживстандартом України.

Типова структура системи обов’язкової сертифікації передбачає наступний склад учасників:

•     державний  орган  виконавчої  влади,  на  який  законодавчо  покладено  проведення

обов’язкової сертифікації;

•     центральні органи систем сертифікації однорідної продукції чи послуг (при необхідності);

•     органи з сертифікації;

•     випробувальні лабораторії (центри).

У систему сертифікації можуть також входити організації чи підрозділи, які обслугову-

ють систему: центри по підготовці експертів з сертифікації, науково-методичні центри та ін.

Обов’язкова сертифікація проводиться винятково в Державній системі сертифіка- ції (далі — Система), що створює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики — національний орган України з сертифікації. Він же проводить і координує роботу з забезпечення функціонування Системи.

Обов’язкова сертифікація включає перевірку та випробування продукції чи послуг для визначення їх характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікова- ною продукцією або послугами.

Обов’язкова сертифікація продукції проводиться на відповідність обов’язковим ви- могам чинних в Україні нормативних документів щодо безпеки життя, здоров’я людей та охорони довкілля. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Держстандарту України від 30.06.93 № 95 (в редакції від 01.02.2005 р. № 28), а також: «Порядком митного оформлення імпортних товарів (продукції), що під- лягають обов’язковій сертифікації в Україні», затвердженого Постановою Кабінету Мініс- трів України від 04.11.97 р. № 1211, «Порядком ввезення на митну територію України про- дукції, що імпортується та підлягає в Україні обов’язковій сертифікації», затвердженого наказом Державної митної служби України і Держстандарту України 10.05.94 р. № 107/126,

«Порядком проведення робіт з сертифікації продукції іноземних виробництв за схемами з обстеженням, атестацією та сертифікацією систем якості», затвердженого наказом Держс- тандарту України від 02.08.96 р. № 329 та ін.

Загальні вимоги до порядку проведення сертифікації продукції (процесів, робіт, по-

слуг) в Українській державній системі сертифікації, а також до технічного нагляду, за


 

 

сертифікованою продукцією та послугами встановлені ДСТУ 3413–96. Вимоги є обов’яз- ковими для підприємств, установ, організацій і громадян — суб’єктів господарської діяль- ності, у тому числі іноземних, незалежно від форм власності (рис. 2.5.7).

Форми документів на проведення сертифікації в системі УкрСЕПРО представлені в додатках Б–Е.

 

Порядок проведення сертифікації продукції

(процесів, робіт послуг)

(згідно ДСТУ 3413(96. Система  сертифікації УкрСЕПРО.  Порядок проведення сертифікації продукції)

 

подання  заявки на сертифікацію

 

аналіз наданої  документації і ухвалення рішення за заявкою із зазначенням схеми (моделі)

сертифікації

 

обстеження виробництва

 

атестація виробництва продукції, що сертифікується, сертифікація системи  якості, якщо це передбачено схемою сертифікації

 

відбирання, ідентифікація зразків продукції та їх випробування

 

аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката відповідності

 

видача сертифіката відповідності, надання ліцензії і занесення сертифікованої продукції чи послуг  до Реєстру державної системи сертифікації

 

технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва

 

інформація про результати сертифікації продукції

 


Розглянемо порядок проведення сертифікації продукції.

1. Подання та розгляд заявки. Заявник подає заявку до акредитованого органу з сер- тифікації, а у разі його відсутності — до Держспоживстандарту України. Орган з сертифі- кації (рис. 2.5.6) розглядає заявку в установлений порядком сертифікації термін (не піз- ніше одного місяця і сповіщає заявника про своє рішення, де серед різних відомостей, необхідних заявникові, вказує, які органи з сертифікації та випробувальні лабораторії мо- же вибрати заявник.

2. Аналіз документації здійснюється з метою перевірки її відповідності встановле- ним вимогам. За необхідності перевіряється наявність нормативних документів на продук- цію та висновок відповідних контролюючих організацій (Міністерства охорони здоров’я, Державної інспекції ветеринарної медицини чи карантину рослин, Держнаглядохоронпра- ці тощо). Перевіряються також наявність деяких документів та достатність вимог щодо ма- ркування та етикетування продукції.

Подану заявку розглядає орган з сертифікації, який:

•           реєструє заявку в журналі обліку і заводить окрему справу про сертифікацію продук-

ції (послуг) підприємства-виробника (включаючи іноземне), у якому зберігається все

листування і внутрішні документи органу з сертифікації з будь-якої продукції, послуг цього виробника;

•           проводить формальну експертизу заявки і доданих документів щодо правильності за-

повнення реквізитів заявки;

•           визначає схему (модель) сертифікації продукції (послуг), необхідність попереднього

обстеження виробництва та атестації виробництва чи аналізу функціонування серти-

фікованої системи якості;

•           визначає випробувані лабораторії, що будуть проводити випробування продукції (по-

слуг), кількість зразків для випробувань, правила їхнього відбору, організацію, яка

буде проводити технічний нагляд, а також терміни проведення окремих видів робіт із сертифікації та їхню вартість;

•           визначає перелік необхідних додаткових документів, які повинен подати заявник для

проведення сертифікації за заявкою;

•           укладає договір із заявником на проведення робіт із сертифікації продукції (послуг);

•           приймає рішення за заявкою в терміни, які встановлені нормативними документами

на відповідний вид продукції чи послуг;

•           видає сертифікати відповідності та ліцензії на застосування знака відповідності (або

сам застосовує знак) щодо продукції, що сертифікується;

•           проводить інспекційний контроль за сертифікованою продукцією (за схемою сер-

тифікації);

•           відміняє або призупиняє дію виданих сертифікатів, бере участь у розробці коригу-

вальних заходів, які контролюють їх виконання;

•           здійснює внутрішню перевірку та забезпечення своєї відповідності вимогам даного

документа та вимогам, встановленим у системах сертифікації однорідної продукції;

•           забезпечує інформацією про результати сертифікації всі зацікавлені сторони.

Орган  з  сертифікації  посилає  заявнику  та  випробувальній  лабораторії  рішення  за

заявкою в термін, що встановлений нормативними документами, але не пізніше одного


місяця з дня її подання. Якщо за результатами розгляду заявки отримані позитивні резуль-

тати аналізу, то приймається рішення про схему проведення сертифікації.

Схема (модель) сертифікації заявленої продукції чи послуг визначається ор- ганом з сертифікації за узгодженням із заявником до початку робіт із сертифікації. Вибір схеми залежить від виду продукції та послуг, її кількості, стану виробництва та інших вихідних даних. Схема проведення сертифікації вказується в документах, що встановлюють порядок проведення сертифікації конкретного виду продукції чи послуг.

Для сертифікації продукції (послуг) вітчизняного виробництва та імпортної можуть застосовуватися такі схеми сертифікації (табл. 2.5.3):

1)     сертифікація одиничних виробів;

2)     сертифікація партії продукції;

3)     сертифікація з проведенням періодичного технічного контролю;

4)     сертифікація з обстеженням виробництва;

5)     сертифікація з атестацією виробництва;

6)     сертифікація з оцінкою системи якості.

Схема 1. При проведенні сертифікації одиничних виробів випробуванню піддається кожний окремий виріб. На зразок, що пройшов випробування, видається сертифікат відпо- відності на термін до одного року. У сертифікаті відповідності вказується заводський но- мер продукції.

Ця схема застосовується при сертифікації продукції, що може бути ідентифікована як окремий об’єкт, і надходить невеликими партіями чи одиничними об’єктами.

При використанні цієї схеми сертифікації технічний нагляд після видачі сертифіката не здійснюється.

Схема  2.  Сертифікація  партії  продукції  проводиться  шляхом  випробування

зразків, відібраних з цієї партії в порядку та у кількості, що встановлені органом сертифікації відповідно до вимог нормативних документів. Під партією продукції розуміється партія, що супроводжується одним сертифікатом відповідності або од- ним супровідним документом, який містить посилання на сертифікат відповідності. При цьому в партії повинна гарантуватися однорідність продукції за показниками безпеки.

Після видачі сертифіката технічний нагляд за продукцією не здійснюється.

Схема 3. Сертифікація продукції, що випускається серійно, може проводитись на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань зразків продукції і докуме- нтації, наданої заявником, про стан виробництва. При здійсненні сертифікації за цією схе- мою в обов’язковому порядку передбачається проведення технічного нагляду сертифікова- ної продукції.

Право на застосування сертифіката відповідності видається в основному термі- ном дії до одного року. Дія сертифіката відповідності припиняється і не відновлю- ється, якщо:

•     результати контрольних випробувань продукції негативні;

•     продукція не представлена на контрольні випробування в терміни, обумовлені дого-

вором (контрактом) на проведення технічного нагляду.


 

 

Таблиця 2.5.3

Схеми  (моделі) сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО

 

 

 

Серійність продукції, що сертиE фікується

Обов’язковість проведення  робіт щодо продукції, яка сертифікується з

 

 

Документи, що видаються органом з сертифікації продукції

 

обстеE ження її виробE ництва

 

 

атестації її виробE ництва

сертиE фікації системи якості її виробE ництва

 

її випроE бувань з метою сертифікації

 

 

технічного нагляду за її виробництвом

1

2

3

4

5

6

7

 

Одиничний вибір

Не прово( диться

 

Не прово(

диться

 

Не прово(

диться

Проводиться по кожному виробу

 

Не проводиться

Сертифікат відповідності на кожний  виріб

 

 

Партія продукції (виробів)

 

 

Не прово( диться

 

 

Проводить ся, якщо вирішено органом з сертифі( кації та заявником

 

 

Не прово(

диться

 

 

Проводиться на зразках, що відібрані в порядку  і в кількості, які встановлені органом з сертифікації

Проводиться тільки за наяв( ності угоди між заявником та органом з серти( фікації щодо атестації  вироб( ництва в порядку, визначеному органом з сертифікації

 

Сертифікат відповідності на партію

продукції (виробів) з наведенням розміру сертифікованої партії

 

 

Продукція, що випус( кається серійно

 

 

Прово(

диться

 

 

Не прово(

диться

 

 

Не прово(

диться

Проводиться на зразках, відібраних  у порядку  та в кількості, що встановлені органом з сертифікації

 

 

Проводиться в порядку,  що визнаний органом з сертифікації

 

Сертифікат з терміном дії, що встановлюється ліцензійною угодою (до одного року)

 

 

Продукція, що випус( кається серійно

 

 

Не прово( диться

 

 

Прово(

диться

 

 

Не прово(

диться

 

Проводиться на зразках, відібраних  у порядку  та в кількості, що встановлені органом з сертифікації

 

 

Проводиться в порядку,  що визнаний органом з сертифікації

Сертифікат з терміном дії, що встановлюється ліцензійною угодою з урахуванням терміну дії атестата виробництва (до двох років)


 

Закінчення табл. 2.5.3

 

1

2

3

4

5

6

7

 

 

Продукція, що випус( кається серійно

 

 

Не прово( диться

 

 

Не прово(

диться

 

 

Прово( диться органом з сертифіка( ції якості

 

Проводиться на зразках, відібраних  у порядку  та в кількості, що встановлені органом з сертифікації

 

 

Проводиться у порядку,  що визнаний органом з сертифікації

Сертифікат з терміном дії, що встановлюється ліцензійною угодою з урахуванням терміну дії сертифіката на систему  якості (до трьох років)

 

Якщо дія сертифіката відповідності припинено, то повторно застосовувати цю схему сертифікації не дозволяється.

Ця схема сертифікації може застосовуватися на стадії розробки і впровадження про- дукції у виробництво. При цьому з метою сертифікації можуть бути зараховані кваліфіка- ційні випробування, проведені у випробувальній лабораторії, акредитованій в Системі.

Якщо в результаті аналізу наданої заявником документації у органу з сертифікації виникли обґрунтовані сумніви щодо показників безпеки продукції, то здійснюється переві- рка виробництва

Схеми 1, 2 і 3 не застосовуються при сертифікації послуг.

Схема 4. Вона використовується для одержання сертифіката відповідності на продук- цію, що випускається серійно, а також на надання послуг. Сертифікат відповідності в цьо- му випадку видається на підставі позитивних результатів випробування зразків продукції (послуг) і проведення обстеження виробництва (обслуговування).

Якщо продукція, виготовлена серійно, сертифікована за цією схемою, то орган з сер- тифікації відповідно до затвердженої програми технічного контролю здійснює технічний нагляд, контрольні випробування продукції чи послуг, що відбирається з місць виробницт- ва чи торгівлі.

Сертифікат відповідності за цією схемою видається терміном дії до двох років.

Схема 5. Сертифікація продукції, що випускається серійно, і надання послуг із прове-

денням атестації виробництва припускає:

•           випробування зразків продукції (послуг);

•           атестацію виробництва;

•           технічний нагляд (контрольні випробування, контроль атестова-ного виробництва).

При використанні такої схеми сертифікат відповідності видається на термін до трьох

років, але не більше терміну дії атестата виробництва.

Схема 6. Сертифікація продукції, що випускається серійно, і послуг із сертифікацією системи якості виробництва передбачає:

•           випробування зразків;

•           сертифікацію системи якості, а якщо вона вже сертифікована, то оцінку системи якості;


 

 

•           технічний нагляд і контроль за відповідністю системи якості установленим вимогам і

дієвістю системи якості.

Сертифікат видається на термін до п’яти років, з урахуванням терміну дії сертифіката на систему якості.

3. Обстеження виробництва. Залежно від вибраної схеми сертифікації здійснюється аналіз стану виробництва. Обстеження виробництва проводиться з метою підтвердження можливості підприємства виготовляти продукцію відповідно до вимог чинних норматив- них документів, видачі рекомендацій щодо періодичності та форм проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції.

Порядок здійснення робіт з обстеження виробництва продукції або надання послуг передбачає виконання наступних етапів:

•           експертизу нормативної, технічної та технологічної документації, наданої підприємс-

твом;

•           обстеження виробництва;

•           оформлення акта обстеження виробництва.

Комісія може, при необхідності, отримати від заявника інші додаткові відомості, як-

що вони необхідні для обстеження виробництва.

За результатами роботи комісія оформлює акт обстеження виробництва у двох екземп-

лярах. Акт підписується членами комісії і затверджується керівником органу з сертифікації.

4. Атестація виробництва здійснюється з метою оцінки технічних можливостей підприємства-виробника забезпечити стабільний випуск продукції, що відповідає вимогам нормативних документів, та видачі рекомендацій щодо періодичності випробувань, кіль- кості зразків (проб), що випробовуються під час сертифікації, способів та правил їх відби- рання. Це — офіційне підтвердження наявності необхідних і достатніх умов для забез- печення стабільного випуску визначеної продукції чи послуг, що відповідають вимогам нормативних документів.

Атестація виробництва здійснюється за ініціативою підприємства, що випускає про- дукцію, або на вимогу органу з сертифікації продукції. За результатами атестації видають- ся рекомендації про періодичність випробувань, кількість зразків і проб, необхідних для сертифікації, способи і правила їх відбору.

Порядок проведення робіт з атестації виробництва повинен передбачати:

•           попередню оцінку;

•           складання програми і методики атестації;

•           перевірку виробництва та атестацію його технічних можливостей;

•           технічний нагляд за атестованим виробництвом.

Результати атестації оформлюються атестатом виробництва, що реєструється в Ре-

єстрі Системи і направляється заявнику, а його копія — у територіальний орган Держспо-

живстандарту.

Сертифікація системи якості щодо виробництва продукції, яка сертифікується, про- водиться з метою забезпечення впевненості органу з сертифікації продукції в тому, що продукція, яка випускається підприємством, відповідає обов’язковим вимогам норматив- них документів, всі технічні, адміністративні та людські чинники, що впливають на якість продукції, перебувають під контролем, продукція незадовільної якості своєчасно виявляється,


а підприємство вживає заходів щодо запобігання виготовленню такої продукції на постій-ній основі.

5. Відбирання, ідентифікація зразків продукції та їх випробування. Зразки для ви- пробувань відбирає, як правило, випробувальна лабораторія, в окремих випадках — орган з сертифікації. Зразки, які пройшли випробування, зберігаються протягом терміну, перед- баченого правилами системи сертифікації конкретної продукції. Протоколи випробувань передаються органові з сертифікації і в копії — заявнику.

6. Аналіз отриманих результатів і ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката відповідності. Протоколи випробувань, результати обстеження та атестації виробництва, інші документи про відповідність, які надійшли до органу з сертифікації, під- лягають аналізу для остаточного висновку про відповідність продукції висунутим вимогам.

7. Видача сертифіката відповідності на продукцію і занесення її до Реєстру Дер- жавної системи сертифікації. Сертифікат відповідності видається винятково органом з сертифікації продукції. Він може видаватися на одиничний виріб, на партію чи на продук- цію, виготовлену підприємством серійно протягом терміну, установленого ліцензійним до- говором, із правом маркірувати знаком відповідності кожну одиницю продукції (послуг).

 

Свідченням відповідності імпортованої продукції встановленим в Україні вимогам є сертифікат відповідності, виданий у системі УкрСЕПРО,  або свідоцтво про визнання закордонного сертифіката (ДСТУ 3417(96).

 

На підставі протоколу результатів випробувань, сертифіката системи якості або атес- тата виробництва, у залежності від прийнятої схеми (моделі) сертифікації, орган з сертифі- кації приймає рішення про видачу сертифіката відповідності, оформлює його і реєструє в Реєстрі Системи.

Сертифікат видається на одиничний виріб, на партію продукції або на продукцію, що випускається   підприємством   серійно   протягом   терміну,   встановленого   ліцензійною угодою, з правом маркування знаком відповідності кожної одиниці продукції.

Сертифікат на такі види продукції, на які поширюються особливі вимоги в галузі без- пеки (санітарні, ветеринарні тощо), видається лише за наявності гігієнічного ветеринарно- го, фітосанітарного та інших спеціальних сертифікатів, що засвідчують їх нешкідливість та інші специфічні якості.

Термін чинності сертифіката встановлює орган з сертифікації, але не більше трьох років.

Якщо дію сертифіката тимчасово припинено, то на цей період маркірування продук- ції (послуг) і супровідних документів забороняється. При анулюванні сертифіката відпові- дності заявник позбавляється права використовувати знак відповідності.

Право маркірувати знаком відповідності продукцію, сертифіковану за схемами 3, 4,

5, 6 та послуги надається заявнику на підставі ліцензійної угоди. Наявність знака відповід- ності на упаковці товару значно підвищує впевненість у його споживчих якостях і довіру до виробника.

В Україні затверджено загальний знак відповідності системи УкрСЕПРО. Його сим- воліка, форма, розміри і технічні вимоги регламентуються ДСТУ 2296-93 «Національний знак відповідності» (рис. 2.5.8).


 

 

 

 

 

 

 

а          б          в

 

Рис. 2.5.8.

Український знак відповідності системи УкрСЕПРО

 

Знаком, зображеним на малюнку (а), маркірується продукція, що відповідає обов’яз- ковим вимогам нормативних документів, включена в перелік продукції (послуг), що підля- гає обов’язковій сертифікації.

Знак відповідності, який зображено на малюнку (б), застосовується для позначення продукції, яка не підлягає обов’язковій сертифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника чи продавця (добровільна сертифікація).

Якщо продукція не підлягає обов’язковій сертифікації, але сертифікована на відпові- дність окремим вимогам нормативних документів, то вона маркується знаком, зображеним на рис. (в).

8. Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва прово- диться протягом терміну дії сертифіката згідно з ліцензійними угодами за програмою тех- нічного нагляду. Технічний нагляд за сертифікованою продукцією організує, координує і проводить орган, який видав сертифікат, або за його дорученням органи з сертифікації си- стем якості, територіальні органи Держспоживстандарту.

Обсяг, порядок та періодичність нагляду встановлюються органом з сертифікації продукції під час проведення сертифікації і регламентуються програмою технічного нагля- ду, яка розробляється органом і затверджується його керівником (рис. 2.5.9, 2.5.10).

 

Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва здійснюється органом із сертифікації продукції чи, за його дорученням, іншою організацією

 

ПЕРІОДИЧНО

Шляхом контрольних випробувань зразків  продукції відібраних:

•  у виробника

•  у торговельних організаціях

 

Рис. 2.5.9.

Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва


 

СХЕМИ (МОДЕЛІ) СЕРТИФІКАЦІЇ


Орган із сертифікації продукції чи, за його дорученням, інша організація

 

 

 

За станом виробництва


Періодичний технічний нагляд

 

За атестованим виробництвом сертифікованої продукції


Періодична оцінка ефективності функціонування сертифікованої системи якості у виробника

 

 

 

Періодичність процедур технічного нагляду встановлюється залежно від складності продукції, ймовірності виникнення небезпеки від її використання для життя та здоров’я людини, навколишнього середовища з урахуванням результатів здійснення робіт з серти- фікації та терміну дії сертифіката.

Звіти з технічного нагляду та інформація щодо виконання коригувальних заходів зберігаються в органі з сертифікації. Цей орган має право за результатами технічного на- гляду призупинити дію сертифіката та ліцензійної угоди, а також анулювати сертифікат та скасувати ліцензійну угоду.

Наводимо перелік умов або обставин, за яких орган з сертифікації може призупинити дію сертифіката.

 

Підстави для тимчасового припинення або зупинки дії сертифіката відповідності:

•  виявлення невідповідності продукції вимогам, що встановлені під час сертифікації;

•  порушення вимог правил приймання; методів контролю  та випробувань; маркування

продукції та ін.;

•  внесення виробником(власником сертифікату змін до нормативних документів, методів

випробувань, складу, які можуть вплинути на відповідність сертифікованої продукції

встановленим вимогам, без попереднього узгодження з органом із сертифікації;

•  підприємство(власник сертифіката не повідомило орган з сертифікації про істотні зміни

у сертифікованій системі якості;

•  неправильне використання логотипа органа  з сертифікації;

•  не впроваджені коригувальні дії щодо невідповідностей, виявлених аудиторами органа  з

сертифікації.

•  порушення умов договору заявником


Коригувальні заходи визначає орган з сертифікації, який зупиняє дію сертифіката, про що інформує відповідні органи Держспоживстандарту і Державну митну службу та інші заці- кавлені організації. Далі орган встановлює термін виконання коригувальних заходів та контро- лює їх виконання заявником. Заявник за такої ситуації зобов’язаний повідомити споживачів про небезпеку (або небажаність) використання продукції та порядок усунення виявлених не- відповідностей. Заявником також вживаються заходи щодо усунення причин невідповідності продукції. Якщо коригувальні заходи зумовили позитивні результати, заявник визначає нове маркування продукції.

9. Інформація про результати сертифікації продукції. Орган з сертифікації проду- кції веде облік виданих ним сертифікатів і направляє їх копії до Держспоживстандарту України, який на підставі реєстру системи сертифікації УкрСЕПРО видає довідники, що містять інформацію щодо сертифікованої продукції.

Інформація про відповідність стандартам необхідна покупцям, кінцевим споживачам, страховим компаніям, інспектуючим і контролюючим органам, урядовим органам для різ- номанітних ситуацій, пов’язаних з продуктом. Способи інформування про відповідність представлені на рис. 2.5.11.

Системою УкрСЕПРО передбачається також сертифікація продукції, що імпортується.

Добровільна сертифікація в системі УкрСЕПРО здійснюється на відповідність ви- могам, що не віднесені до обов’язкових. Добровільна сертифікація на відповідність усім обов’язковим вимогам, якщо вони встановлені для цієї продукції, виконується беззапереч- но. Добровільну сертифікацію систем якості в Україні може також здійснювати Українсь- ка Асоціація якості, яка отримала відповідну ліцензію на право роботи в системі сертифі- кації Міжнародної Асоціації якості, діє в межах СНД.

До об’єктів добровільної сертифікації належать:

•           науково-технічна, сільськогосподарська, промислова продукція, продукція соціально-

побутового призначення, об’єкти будівництва;

•           роботи (процеси), послуги, системи якості і виробництва, інші організаційні та інфор-

маційні системи;

•           інші об’єкти сертифікації, на які є документально установлені вимоги і методи перевірки

дотримання цих вимог.

Добровільна сертифікація являє собою вид сертифікації, що не має твердих законодавчих обмежень у правилах і процедурах проведення. Сфера поширення за об’єктами та вимогами ширше сфери дії обов’язкової сертифікації, але перетинання між ними не допускаються.

Найбільше застосування добровільна сертифікація вітчизняної продукції в даний час знаходить на зовнішньому ринку. На внутрішньому ринку попит на неї нижче, однак у ря- ді напрямків зацікавленість у ній значна.

Державні і місцеві органи влади вдаються до допомоги добровільної сертифікації продукції і послуг, результати якої використовуються, наприклад, для видачі ліцензії на визначену діяльність, одержання державних замовлень на постачання товарів. Банки і страхові компанії зацікавлені в наявності сертифікатів на відповідні об’єкти при визначен- ні розмірів і умов їхнього кредитування і страхування. Постачальникам матеріалів і ком- плектуючих виробів замовники найчастіше пред’являють умову про наявність сертифіката відповідності навіть у випадках, коли не передбачена обов’язкова сертифікація.

 

 

 

Крім продукції, робіт і послуг у рамках добровільних систем проводиться і сертифі-

кація систем якості і виробництв на відповідність міжнародним стандартам.

Організація і порядок проведення добровільної сертифікації. Добровільна сертифі- кація здійснюється органами з сертифікації, що входять у систему добровільної сертифіка- ції, утворену будь-якою юридичною особою, яка розробила і зареєструвала дану систему і її знак відповідності в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади в галузі сер- тифікації.

Учасниками добровільної сертифікації можуть бути будь-які юридичні особи не- залежно від форми власності, що виконують правила відповідної системи добровільної сертифікації. Структурою системи передбачаються керівний орган системи добровільної


сертифікації,  орган  з  добровільної  сертифікації,  випробувальні  лабораторії,  експерти  і заявники.

Керівний орган системи добровільної сертифікації забезпечує реєстрацію системи до-

бровільної сертифікації на своє ім’я (як юридичної особи) і очолює систему добровільної сертифікації, забезпечуючи її функціонування. До завдань керівного органу входить про- ведення єдиної технічної політики в системі, керівництво органами з добровільної серти- фікації і координація їхньої діяльності. Крім того, керівний орган веде реєстр учасників і об’єктів добровільної сертифікації в системі, розглядає апеляції у випадках незгоди учас- ників сертифікації з прийнятими щодо них рішеннями.

Як керівний орган, так і орган з добровільної сертифікації (їхні обов’язки можуть бути об’єднані) виконують наступні основні функції:

•     сертифікують об’єкти добровільної сертифікації, видають сертифікати відповідності,

надають право застосування знака відповідності системи на умовах договору з заяв-

ником;

•     реєструють сертифікати відповідності;

•     здійснюють інспекційний контроль за сертифікованими об’єктами;

•     припиняють або скасовують дію виданих ними сертифікатів.

Випробувальні лабораторії в системі добровільної сертифікації виконують наступні

основні функції:

•     проводять випробування і видають протоколи випробувань;

•     забезпечують свою відповідність вимогам акредитації;

•     забезпечують вірогідність, об’єктивність і необхідну (задану) точність результатів

випробувань, а також їхню відтворюванність.

Учасники системи добровільної сертифікації несуть наступну відповідальність за свої дії:

•     орган з добровільної сертифікації несе відповідальність за вірогідність і об’єктив-

ність підтверджуваних ним вимог, правильність видачі сертифіката відповідності або

підтвердження його дії;

•     випробувальна лабораторія несе відповідальність за вірогідність, об’єктивність і від-

творюванність результатів випробувань;

•     заявник (власник сертифіката) несе відповідальність за забезпечення відповідності

при реалізації чи використанні сертифікованого об’єкта, а також за правильність за-

стосування знака відповідності.

Спеціальні міри відповідальності, установлені законодавством для обов’язкової сер-

тифікації, не поширюються на добровільну сертифікацію.

Добровільна сертифікація може проводитися також у системі обов’язкової сертифіка- ції, якщо це передбачено правилами системи обов’язкової сертифікації і при наявності в даній системі зареєстрованого у встановленому порядку знака відповідності добровільної сертифікації.

Добровільна сертифікація продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, не може замінити обов’язкову сертифікацію цієї продукції.

У кожній системі добровільної сертифікації повинні застосовуватися відповідні їй схеми сертифікації, які установлюються виходячи зі специфічних особливостей функціо- нування даної системи (продукція, послуга, партія чи одиничний екземпляр і т.д.)


Сертифікати відповідності в системах добровільної сертифікації повинні містити наступні відомості:

•     найменування і реєстраційний номер системи добровільної сертифікації;

•     найменування та адреса органу з добровільної сертифікації;

•     найменування та адреса заявника;

•     найменування і кодове позначення сертифікованого об’єкта, а також інші додаткові

відомості про нього;

•     посилання на відповідний документ і пункти в ньому, що установлюють вимоги, на

відповідність яким проведена сертифікація;

•     дату видачі сертифіката відповідності, підпис і посада уповноваженої особи.

Знак відповідності застосовується при підтвердженні вимог конкретного нормативного

документа (державний стандарт, міжнародний стандарт, технічні умови і т.п.) у випадках,

коли засвідчується відповідність:

•     усім вимогам нормативного документа;

•     групі вимог нормативного документа (наприклад, вимогам надійності, фізико-хіміч-

ним показникам);

•     частини вимог, установлених нормативним документом (наприклад, тільки міцність,

тільки перекисне число).

Знаком  відповідності  маркірується  кожна  одиниця  сертифікованого  об’єкта  (тара,

упакування, супровідна технічна документація і т.д.).

Фінансування робіт з добровільної сертифікації в системі здійснюється за рахунок замовника.

Слід зазначити, що з кінця 1990-х рр. в Україні встановлено порядок впроваджен- ня модульного підходу оцінки відповідності. Мета цього заходу — розвиток доброві- льної сертифікації продукції (процесів, робіт, послуг), подальша гармонізація правил сертифікації з європейськими правилами і процедурами оцінення відповідності продук- ції (процесів, робіт, послуг) вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на них. Підставою стала Постанова Кабінету Міністрів України від 07.12.1998 р. № 1931

«Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України» щодо по- етапного впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог Директиви Європейського Співтовариства від 22.07.1993 р. № 93/465/EEC щодо модулів для різних фаз процедур оцінювання відповідності і правил надання і використання мар- кування знаком відповідності «CE», призначених для використання в директивах з тех- нічної гармонізації.

Порядок впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням ви- мог Директив Європейського Союзу було затверджено Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 10.01.99 р. № 2 (див. табл. 2.5.4).

Загальні положення застосування модулів оцінки відповідності передбачають, що Декларація про відповідність та сертифікат відповідності є альтернативними документами, кожен з яких може підтверджувати відповідність продукції вимогам нормативних доку- ментів, дія яких поширюється на неї. Застосування того чи іншого документа до певної продукції визначається модулем підтвердження відповідності продукції вимогам норма- тивних документів, дія яких поширюється на неї.


 

 

Таблиця 2.5.4

Порядок впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог директив Європейського Союзу

 

Модулі

Зміст модулів

 

 

Модуль A Внутрішній контроль виробництва продукції

Встановлює процедуру, за якою виробник, який виконує вимоги Порядку, декла( рує, що продукція відповідає вимогам нормативних документів, дія яких поширю( ється на неї. Виробник повинен скласти письмову декларацію про відповідність і нанести знак відповідності на кожну одиницю продукції.

Виробник повинен вжити всіх необхідних заходів для того, щоб процес виробни( цтва забезпечував відповідність продукції, що виробляється, технічній документа( ції та вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на цю продукцію Технічна документація має забезпечувати можливість оцінки відповідності продукції вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї, на стадіях розроблення, виробництва та експлуатації (споживання) продукції. Склад технічної документації  визначається нормативним документом,  що встановлює правила оцінки відповідності.

Технічна документація включає:

•  технічний опис продукції;

•  технічні умови або технічне завдання, конструкторську документацію

(складальні креслення, схеми, відомість специфікацій), технічні описи

складових частин та інше;

•  протоколи випробувань.

Виробник повинен  зберігати копію декларації  про відповідність разом з тех(

нічною документацією

Модуль A Внутрішній контроль виробництва продукції

Складається з модуля A з такими додатковими  вимогами:

•  виробник повинен  провести одне або більшу кількість випробувань за

одним або декількома показниками (характеристиками) продукції;

•  випробування провадяться під контролем органу сертифікації, обраного

виробником

 

Модуль B Схвалення типу

Встановлює процедуру, за якою орган сертифікації засвідчує, що зразок продукції, який впроваджується у виробництво, відповідає вимогам норма( тивних документів, дія яких поширюється на дану продукцію.

Заява на схвалення типового  зразка має бути подана  виробником в обраний

ним орган сертифікації

 

Модуль C Відповідність типу

Встановлює процедуру, за якою виробник декларує, що продукція відпові( дає типовому зразку, зазначеному в сертифікаті відповідності, і відповідає вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї. Виробник повинен  скласти  письмову  декларацію про відповідність та промаркувати знаком відповідності кожну  одиницю продукції

 

Модуль D Забезпечення якості виробництва

Встановлює процедуру, за якою виробник, який виконує вимоги Порядку, декларує, що продукція відповідає типовому зразку, зазначеному в сертифі( каті відповідності, і відповідає вимогам нормативних документів, дія яких по( ширюється на неї. Виробник повинен  скласти  письмову  декларацію про від( повідність і промаркувати знаком відповідності кожну  одиницю продукції.


 

 

Продовження табл. 2.5.4

 

Модулі

Зміст модулів

 

Поруч з маркуванням слід зазначити код органу сертифікації, що видав сер(

тифікат на систему  якості.

Виробник повинен  забезпечити відповідність системи  якості (моделі забез( печення  якості в процесі виробництва, монтажу  та обслуговування) вимо( гам Порядку і сприяти  проведенню технічного нагляду

 

 

Модуль E Забезпечення якості продукції

Встановлює процедуру, за якою виробник, який виконує зобов’язання По( рядку, декларує, що зазначена продукція  відповідає типовому зразку, зазна( ченому в сертифікаті відповідності, і відповідає вимогам нормативних доку( ментів, дія яких поширюється на неї. Виробник повинен  скласти  письмову декларацію про відповідність і промаркувати знаком відповідності кожну одиницю продукції. Поряд з маркуванням слід зазначити код органу,  який видав сертифікат на систему  якості.

Виробник повинен забезпечити відповідність системи якості (моделі забезпечен( ня якості в процесі контролю готової продукції та її випробувань) вимогам, вста( новленим у Порядку, і піддати систему технічному нагляду згідно з Порядком

 

 

Модуль F Перевірка продукції

Встановлює процедуру, за якою виробник засвідчує, що продукція,  яка під( лягає перевірці за процедурою, визначеною Порядком,  відповідає типовому зразку, зазначеному в сертифікаті відповідності, і вимогам нормативних до( кументів, дія яких поширюється на неї.

Виробник повинен  вжити всіх належних заходів для того, щоб процес виро( бництва  забезпечував відповідність виробленої продукції типовому зразку за конкретно виданим сертифікатом відповідності і за вимогами норматив(

них документів, дія яких поширюється на неї. Він повинен  скласти  письмову

декларацію про відповідність і промаркувати знаком відповідності кожну одиницю продукції.

Орган сертифікації повинен  провести належні  перевірки і випробування для встановлення відповідності продукції вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї, шляхом проведення контролю  та випробувань кожного виробу або шляхом проведення контролю  та випробувань продук( ції статистичними методами, за власним вибором

 

 

Модуль G Перевірка несерійних виробів

Встановлює процедуру, за якою виробник декларує, що зазначений несе( рійний виріб (далі — виріб),  який був випущений із сертифікатом відповід( ності згідно з Порядком, відповідає вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на нього. Виробник повинен  скласти  декларацію про відповідність і промаркувати виріб знаком відповідності.

Орган сертифікації повинен  провести перевірку виробу і провести належні випробування методами, встановленими у відповідних нормативних докуме( нтах, або проведенням еквівалентних випробувань з метою підтвердження відповідності виробу вимогам нормативних документів, дія яких поширюєть( ся на нього.

Орган сертифікації повинен  дозволити  проставити власний  код виробнику на проконтрольований виріб і видати сертифікат відповідності на підставі проведених випробувань.


 

 

Закінчення табл. 2.5.4

 

Модулі

Зміст модулів

 

Технічна документація дає змогу оцінити відповідність виробу вимогам нор( мативних документів, дія яких поширюється на нього. Вона має характери( зувати виробництво і експлуатацію (споживання) цього виробу.

Склад технічної документації визначається нормативним документом,  що встановлює правила підтвердження відповідності виробу.

Загалом  технічна документація має включати:

•  технічний опис виробу;

•  технічне завдання, конструкторську документацію (складальні креслення,

схеми, відомість специфікацій), технічні описи складових частин та ін.;

•  результати розрахунків, виконаних на стадії розроблення виробу, прове(

дених перевірок та інше;

•  протоколи випробувань

 

 

Модуль H Забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу продукції

Встановлює процедуру, за якою виробник декларує, що зазначена продук( ція відповідає вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї. Виробник повинен  скласти  письмову  декларацію про відповідність і промаркувати знаком відповідності кожну  одиницю продукції. Маркування слід супроводжувати кодом органу сертифікації, що видав сертифікат на систему  якості.

Виробник повинен  забезпечити відповідність системи  якості (моделі забез( печення  якості в процесі проектування, розробки, виробництва, монтажу  та обслуговування) вимогам і піддати її технічному нагляду.

Всі вимоги і положення, що затверджені виробником, мають бути задокуме( нтовані у систематизованому і впорядкованому вигляді як правила, проце( дури та інструкції. Документація щодо системи  якості повинна  забезпечити можливість однозначного розуміння критеріїв,  складових і засобів, а саме:

•  програм, планів, настанов, протоколів з питань якості;

•  завдань і організаційної структури системи  якості, обов’язків і повнова(

жень керівництва щодо якості проектування та якості продукції;

•  технічних умов, включаючи стандарти;

•  методів управління проектуванням, методів управління якістю та забезпе(

чення якості, запланованих до використання процесів і систематичних

заходів;

•  відповідних методів виготовлення, управління якістю і забезпечення якос(

ті процесів;

•  періодичності випробувань, що їх будуть проводити до, під час і після

процесу виробництва;

•  записів з питань якості (звіти за інспекторськими перевірками, результа(

тами перевірок кваліфікації персоналу тощо);

•  засобів постійного контролю  ефективності функціонування системи

якості з метою виробництва продукції згідно з нормативними докумен(

тами на неї.

Орган сертифікації повинен  провести сертифікацію системи  якості на від(

повідність


Модулі A, C та H можуть використовуватися з додатковими процедурами, про що слід зазначити у відповідних документах. Модуль C використовується в комбінації з модулем B.

Модулі D, E та F, як правило, використовуються в комбінації з модулем B, проте в

окремих випадках (наприклад, для продукції досить простої конструкції) вони можуть ви-

користовуватись окремо.

Слід зазначити, що Система УкрСЕПРО є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації  та  випробувальних  лабораторій  інших  держав  (за  наявності  двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації і доступу до неї будь-яких під- приємств та організацій. Обов’язковою умовою при цьому є визнання та виконання правил системи УкрСЕПРО.

Принципами системи сертифікації УкрСЕПРО також є:

•           право заявника вибирати орган з сертифікації та випробувальну лабораторію;

•           визнання акредитації зарубіжних органів з сертифікації та випробувальних лаборато-

рій, сертифікатів відповідності, а також знаків та двосторонніх угод, в яких бере

участь Україна;

•           використання в діяльності з сертифікації правил чинних міжнародних систем сер-

тифікації;

•           конфіденційність  інформації  про  результати  робіт  з  сертифікації,  що  становлять

комерційну таємницю;

•           інформація  Держспоживстандарту  про  діяльність  з  сертифікації  в  інформаційних

виданнях.

Система УкрСЕПРО встановлює такий розподіл відповідальності:

•           виробник (виконавець, постачальник) несе відповідальність за невідповідність серти-

фікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифікатів і

знаків відповідності з порушенням правил системи сертифікації;

•           продавець несе відповідальність за відсутність сертифіката або знака відповідності на

продукцію, що реалізується, якщо вона підлягає обов’язковій сертифікації;

•           випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність та нео-

б’єктивність результатів випробувань сертифікованої продукції;

•           орган з сертифікації несе відповідальність за необґрунтовану чи неправомірну видачу

сертифікатів відповідності, атестатів виробництва та підтвердження їх дії, а також за

порушення правил системи сертифікації.

Правила щодо здійснення сертифікації встановлюють загальні рекомендації, які використовуються при організації та проведенні робіт з обов’язкової та добровільної сер- тифікації.

З метою визнання українських сертифікатів та знаків відповідності за кордоном система УкрСЕПРО побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє на підставі угод з міжнародними, регіональними та національними організаціями інших дер- жав, що здійснюють діяльність з сертифікації.

Система УкрСЕПРО взаємодіє на підставі угод з системами перевірки безпеки, охо- рони навколишнього природного середовища та ін., що функціонують в Україні під керів- ництвом уповноважених Урядом органів. Національний орган з сертифікації може переда- вати цим органам окремі функції у проведенні сертифікації продукції.


 

Провідною організацією в Україні з питань науково-методичного керування розроб- ленням, впровадженням і забезпеченням функціонування систем стандартизації, оцінки відповідності, кодифікації продукції та їх інформаційного забезпечення є Українсь- кий науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ). Інститут акредитований у системі УкрСЕПРО як орган з сертифікації продукції та систем управління якістю і здійснює роботи з сертифікації товарів і по- слуг та систем управління якістю. УкрНДІССІ спеціалізується на проведенні науко- во-дослідних робіт щодо створення і функціонування національних систем стандар- тизації, оцінки відповідності та кодифікації з урахуванням світових досягнень та прогресивних вимог.

При Інституті функціонують:

•           Головний фонд нормативних документів, який складається з 130 тис. національних,

міжнародних та регіональних стандартів (табл. 2.5.5);

•           Державний центр кодифікації продукції, який здійснює роботи з кодифікації, у тому

числі надання національних номенклатурних номерів зразкам продукції за діючою в

Україні міжнародною класифікацією предметів постачання, гармонізованою з відпо-

відною системою НАТО.

 

Таблиця 2.5.5

Міжнародні та  національні стандарти Головного фонду нормативних документів УкрНДІССІ

 

Стандарти

Кількість

ISO

13691

ІЕС

4899

СEN, СЕNЕLЕС

повнотекстова БД(6249

ДСТУ, РСТ, КНД

понад 3066

ГОСТ

понад 18500

ГОСТ Р Росія

1840

NF Франція

11572

АNSI США

понад 4500

АSТМ США

повнотекстова БД(11100

JIS Японія

5184

BS Великобританія

8170

DIN Німеччина

22500

Канада

1200

Україна

3707


 

 

УкрНДІССІ веде єдиний Реєстр системи сертифікації УкрСЕПРО, державний реєстр упо- вноважених органів із сертифікації, державний реєстр сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання, банк результатів робіт з державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил. Він також виконує обов’язки Генерального агента з інформаційного забезпечення ко- ристувачів в галузі стандартизації, кодифікації, метрології та оцінки відповідності.

УкрНДІССІ здійснює редакційно-видавничу діяльність з використанням власної полі- графічної бази. Видає покажчики стандартів, каталоги, класифікатори, стандарти та інші нормативні документи (офіційні видання).

Інститут також забезпечує діяльність національного секретаріату міжнародних та ре- гіональних організацій із стандартизації (ІSО, ІЕС, СЕN, СЕNЕLЕС, Міждержавна Рада) та координацію роботи національних технічних комітетів стандартизації.

Одним із провідних закладів системи Держспоживстандарту України є Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (УкрНДНЦ) який було створено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2003 р.

Пріоритетами в його діяльності є здійснення науково-методичного керівництва про- цесами розроблення, впровадження та забезпечення функціонування систем стандартиза- ції, сертифікації та керування якістю. Досвід сьогодення доводить, що для майбутнього України треба розвивати усі ці напрямки і розв’язувати науково-практичні завдання на шляху досягнення високого рівня якості життя громадян.

Важливим кроком для розвитку наукової діяльності УкрНДНЦ стали прийняті на спільному засіданні президії Національної академії наук України та колегії Держспоживста- ндарту України 14 липня 2004 року «Постанови про співпрацю НАН України та Держспо- живстандарту України» та «Угоди про співпрацю між НАН України і Держспоживстандар- том України», згідно з якими УкрНДНЦ надано статус організації подвійного підпорядкуван- ня — Держспоживстандарту України і НАН України. Відтак НАН України здійснюватиме науково-методичне керівництво Центром, а також сприятиме Держспоживстандартові України у підготовці фахівців вищої кваліфікації через аспірантуру УкрНДНЦ.

Науково-дослідний інститут стандартизації УкрНДНЦ є провідною установою України з науково-методичного керування розробленням, впровадженням та забезпечен- ням функціонування національної системи стандартизації, а також головною організацією в Україні зі стандартизації озброєння та військової техніки.

Основні завдання Інституту:

•     розроблення основних та організаційно-методичних нормативних документів націо-

нальної системи стандартизації з урахуванням вимог міжнародних стандартів та Сві-

тової організації торгівлі;

•     виконання завдань Програми інтеграції України до Європейського Союзу у сфері ста-

ндартизації;

•     проведення науково-технічної експертизи проектів нормативних документів та підго-

товка матеріалів для затвердження національних стандартів, державних класифікато-

рів та змін до них;

•     прогнозування, визначення пріоритетних напрямків розвитку, формування перспек-

тивних програм національної стандартизації України;

•     координація діяльності технічних комітетів стандартизації;

•     надання підприємствам, установам і організаціям науково-методичної допомоги та

платних послуг у сфері стандартизації, класифікації, кодифікації, каталогізації;

•     науково-технічне і видавниче редагування та видання нормативних документів, пока-

жчиків та каталогів, їхня термінологічна експертиза;

•     ведення національного банку стандартизованих українських науково-технічних термінів.

Провідною установою, що формує державну політику у сфері управління якістю, а

також сприяє запровадженню дієвих схем управління якістю та приведенню вітчизняної системи технічного регулювання у відповідність до міжнародних стандартів являється Ін- ститут управління якістю УкрНДНЦ. Пріоритетами діяльності є:

•     розроблення, впровадження та забезпечення функціонування систем управління якіс-

тю відповідно до вимог 1S0 9001:2000, систем екологічного управління ІSО 14001,

систем ХАССП;

•     координація робіт з проведення Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів,

робіт, послуг) «100 кращих товарів України»;


 

 

•           організація і проведення виставок, налагодження міжнародних зв’язків з питань якості;

•           проведення експертизи документації сертифікованих систем управління якістю, еко-

логічного управління та безпечністю харчових продуктів, моніторинг з цих питань.

Інститут підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології УкрНДНЦ є єдиним в Україні навчальним закладом з підви- щення кваліфікації спеціалістів у галузі метрології, стандартизації, сертифікації та якості продукції, який ліцензований Міністерством освіти і науки України. Серед основних завдань Інституту:

•           підготовка менеджерів з якості, кандидатів у експерти-аудитори з сертифікації проду-

кції, систем управління якістю та навколишнім середовищем, у тому числі аудиторів

міжнародної кваліфікації в рамках програми «ТUV СЕRТ аудитор»;

•           навчання спеціалістів випробувальних лабораторій та асесорів(аудиторів з акредитації)

випробувальних і калібрувальних лабораторій відповідно до ДСТУ ІSО/ІЕС 17025-2001;

•           підвищення кваліфікації спеціалістів метрологічних підрозділів підприємств, установ

та організацій України, фахівців з вимірювання чинників виробничого середовища,

харчових продуктів, аналізу природних та стічних вод, викидів у атмосферу та ґрунт,

аудиторів у рамках системи НАССР (ДСТУ 4161).

Науково-технічний центр оцінки відповідності УкрНДНЦ є: науково-методичним центром національної системи сертифікації, а також органом сертифікації продукції, по- слуг та систем управління якістю, призначеним в Українській державній системі сертифі- кації продукції УкрСЕПРО. До його функцій входить:

•           розроблення  та  вдосконалення  організаційно-методичних  документів  національної

системи сертифікації;

•           виконання завдань Програми інтеграції України до Європейського Союзу у сфері оці-

нювання відповідності згідно зі щорічними планами Уряду України;

•           проведення науково-дослідних робіт щодо гармонізації УкрСЕПРО з міжнародними

та європейськими системами оцінювання відповідності та акредитації;

•           сертифікація продукції та послуг згідно з галуззю діяльності органу;

•           сертифікація систем управління якістю та систем екологічного управління, атестація

виробництв.

В системі УкрНДНЦ функціонує Інститут стратегічних досліджень та міжнарод- них відносин, який визначає напрямки розвитку Міжнародного співробітництва у сфері стандартизації, сертифікації та управління якістю. Інститут забезпечує:

•           науково-координаційну діяльність та методичне забезпечення делегацій на міжнарод-

них конгресах, конференціях, симпозіумах та семінарах;

•           аналітичну обробку кореспонденції з міжнародними організаціями з питань управлін-

ня якістю, стандартизації, сертифікації;

•           дослідження проблем розвитку ринку та сучасних технологій;

•           ведення Національних секретаріатів у міжнародних та регіональних організаціях ста-

ндартизації, оцінки відповідності та управління якістю.

Заслуговує на увагу також плідна діяльність Держспоживстандарту у сфері метроло- гії, яка регламентується Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 р. № 113/98-ВР (в редакції Закону України від 15.06.2004 р. № 1765-IV), а також


 

«Державною програмою розвитку еталонної бази на 2006 — 2010 роки». Ця діяльність спрямована на забезпечення функціонування Державної метрологічної системи, яка ство- рює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі і її діяльність спря- мована на:

•     реалізацію єдиної технічної політики у сфері метрології;

•     захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів ви-

мірювань;

•     підвищення рівня фундаментальних досліджень і наукових розробок;

•     економію всіх видів матеріальних ресурсів;

•     забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

•     створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних

основ забезпечення єдності вимірювань у державі.

Державні наукові метрологічні центри (ННЦ «Інститут метрології» та НДІ «Систе- ма») та територіальні органи Держспоживстандарту України свою діяльність у сфері мет- рології здійснюють за такими напрямками:

•     виконання наукових фундаментальних та прикладних досліджень у сфері метрології

та науково-дослідних робіт, пов’язаних із створенням, удосконаленням, зберіганням,

застосуванням первинних і вторинних еталонів, створенням системи передачі розмі-

рів одиниць вимірювань;

•     розроблення нормативних документів з метрології;

•     формування державних програм з метрології та концепції розвитку державної метро-

логічної системи;

•     здійснення державного метрологічного контролю і нагляду;

•     науково-методичне забезпечення метрологічної діяльності;

•     проведення  калібрування,  метрологічної  атестації,  ремонту  засобів  вимірювальної

техніки, метрологічної експертизи документації, акредитації у державній метрологіч-

ній системі калібрувальних і вимірювальних лабораторій, атестації методик виконан-

ня вимірювань;

•     забезпечення функціонування Державної служби єдиного часу і еталонних частот;

Державної служби стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів;

Державної служби стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів.

 

Так, станом на 1 січня 2006 р. до Державного реєстру еталонів занесено 52 державних еталони та 61 вторинний еталон.

 

Протягом 2005 р., до прикладу, метрологічними підрозділами територіальних ор- ганів Держспоживстандарту України здійснена повірка 14229,7 тис. од. та державна метрологічна атестація 50,5 тис. од. засобів вимірювальної техніки (далі — ЗВТ). Про- ведено 640 державних приймальних та контрольних випробувань ЗВТ. Обсяг викона- них метрологічних робіт за 2005 р. складає — 130216 тис. грн. (за 2004 р. — 104972 тис. грн.), що  становить  52 %  від  загального  обсягу  виконаних  робіт.  Ці  ЗВТ  застосовуються  в сферах державного метрологічного нагляду, а саме: охорони здоров’я, захисту життя та


здоров’я громадян, контролю якості продуктів харчування і лікарських засобів, конт- ролю стану навколишнього природного середовища та безпеки умов праці, в торгівлі та при обліку енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної та теплової енергії, газу, нафтопродуктів тощо).

Науково-технічна комісія з метрології Держспоживстандарту України у 2005 р. розглянула результати державних випробувань ЗВТ, проведених організаціями Держ- споживстандарту України, акредитованими на право проведення цих випробувань. За позитивними результатами державних приймальних і контрольних випробувань до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні,  занесено  342  типи  приладів.  За  підсумками  роботи  державного  нагляду  в

2006 р. відповідно до роботи регіональних центрів стандартизації, метрології та серти- фікації в  кращу  сторону  було  відзначено  діяльність  ДП   «Кримстандартметрологія» ДП «Дніпростандартметрологія», ДП  «Полтавастандартметрологія», ДП «Харківстан- дартметрологія».

З початку 2006 р. державний нагляд за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил та державний метрологічний нагляд здійснено на 11 975 підприємствах. Факти порушень при випуску продукції, що не відповідала вимогам НД, було виявлено на

10 394 підприємствах, що становить 87 % від загальної кількості перевірених підприємств. За порушення вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» було складено 5467 протоколів про адміністративну відповідальність, застосовано штрафів на суму 870,34 тис. грн., стягнуто штрафів на суму 800,9 тис. грн.

Слід зазначити, що до здійснення сертифікаційних заходів в Україні причетні й інші державні структури. Так, Державна митна служба України здійснює:

•     розгляд та верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження

товарів з України відповідно до вимог міжнародних угод;

•     видачу дозволу на зразки товару, який перебуває під митним контролем, у разі, коли

необхідна його сертифікація;

•     експертизу критеріїв походження, які зазначені в сертифікаті походження;

•     митне оформлення імпортних товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації в

Україні;

•     ввезення до митного ліцензійного складу або ввезення за межі митної території Укра-

їни товару (продукції), що не одержав сертифіката відповідності або свідоцтва про

визнання іноземного сертифіката;

•     внесення пропозицій до Торгово-промислової палати про анулювання сертифіката

походження;

•     контроль додержання порядку, прийнятого у міжнародній практиці, визначення краї-

ни походження;

•     утримання під митним контролем або заборону пропускання через митний кордон

України, передавання на зберігання товарів, на які відсутні сертифікати (свідоцтва

про визнання іноземного сертифіката) або такі, які не відповідають будь-яким даним,

наведеним у сертифікаті (свідоцтві про визнання).

До сертифікаційних функцій Торгово-промислової палати України та регіональних торгово-промислових палат належать:


 

 

 

Кодекс  України про адміністративні правопорушення — КАП, ст. 172


Порушення встановленого порядку  видачі сертифіката відповідності тягне за собою накладання ШТРАФУ на посадових осіб від 3 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ)

 

 

 

 

Кодекс  України про адміністративні правопорушення — КАП, ст. 167)


Випуск або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності … тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності від 3 до 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ)

 

 

 

 

Кодекс  України про адміністративні правопорушення — КАП, ст. 170


Випуск, реалізація (обмін)  продукції (товару), у тому числі імпортного виробництва виготовлювачем або продавцем, виконання робіт, надання послуг підприємствам або громадянам( споживачам без сертифікатів відповідності … тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, від 3 до 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ)

 

 

 

 

Закон України

«Про захист прав споживачів»,  ст. 23


За реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності  або свідоцтва  про визнання відповідності та/або декларації  про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний  вид продукції, — у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості одержаної

для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а

у разі, коли відповідно до закону  суб'єкт господарської діяльності

не веде обов’язковий облік доходів і витрат — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

 

 

 

 

 

Закон України

«Про захист прав споживачів»,  ст. 23

 

Рис. 2.5.13.


За виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, — у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації  партії товару, виконаної роботи, наданої  послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону  суб’єкт  господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

 

Відповідальність за порушення процедури сертифікації та  використання її результатів


 

•           видача сертифікатів про походження товарів з України;

•           надання за замовленням певних структур інформацію про вихідні матеріали оформ-

лення сертифіката про походження з метою його перевірки на автентичність;

•           здійснення експертизи товарів з метою визначення позиції у товарній номенклатурі

зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД);

•           засвідчення походження товарів і видає сертифікати за міжнародними формами «А»

та «APR».

Департамент споживчої політики, захисту прав споживачів та державного на-

гляду Держспоживстандарту України:

•           контролює наявність сертифікатів відповідності на товари, які підлягають обов’язко-

вій сертифікації;

•           вилучає з обігу товари без сертифіката відповідності, які підлягають обов’язковій

сертифікації;

•           надає Держспоживстандарту України інформацію про товари, які підлягають обов’яз-

ковій сертифікації, але не мають сертифіката відповідності або неправомірно викори-

стовують знак відповідності і таке ін.

Слід відзначити, що чинним законодавством України передбачена відповідальність підприємств, об’єднань, організацій, а також посадових осіб та інших робітників за пору- шення процедури сертифікації та використання її результатів (див. рис. 2.5.13).