Висновки

Останні  два десятиліття теорія  соціалізації переживає “друге народження”. Це стало можливим завдяки  виникненню певних со? ціальних та теоретичних передумов.

Соціальні передумови полягають  в суспільних змінах,  які відбуваються в нашому  суспільстві  в період його трансформації. Ці зміни впливають  на всі складові  і хід соціалізації  особистості. Сутнісною  характеристикою життя  в сучасному  світі стає ситуа? ція швидких змін. Прискорення темпів соціальної динаміки, пере? творення  старих і виникнення нових соціальних  структур, транс? формація ідеалів і цінностей неминуче задають нових параметрів протіканню соціалізації,  пред’являючи до його суб’єкта  нові ви? моги у формуванні моделей соціальної  поведінки, конструюванні персональної системи цінностей і ідентифікаційних структур осо? бистості. Процес соціалізації  відбувається в умовах невизначених соціальних ситуацій, багатоманітності принципів організації, видів діяльності,  соціальних  ролей  і групових  норм. Така  ситуація  ви? магає одночасного  виявлення особистістю  двох протилежних со? ціально?психологічних особливостей – соціальної лабільності, що забезпечує  постійну адаптацію людини  до соціальних  змін, і роз? винутої персональної ідентичності, яка складає внутрішній “стри? жень” особистості, що є опорою для її самовизначення.

Серед теоретичних джерел нових підходів і тенденцій в теорії соціалізації  найважливішими є наступні.

1. Стрімкий розвиток  когнітивістської орієнтації  в останнє двадцятиріччя відкрив  нові перспективи в дослідженні  соціалі? зації. На основі досліджень  в галузі когнітивної соціальної  пси? хології базується висновок  про те, що індивід є творцем соціаль? ного простору, ненормованого в момент свого становлення. Нор? мативні моделі, які засвоює індивід в процесі соціалізації, зміню? ються через їх смислову  інтерпретацію ще до того, як він засто? совує їх в певних ситуаціях.

2. Розвиток ситуаціоністських теорій, в яких акцентується увага

на суб’єктивній інтерпретації ситуації і її впливові на людину, обумо?

вило зміни у поглядах на соціалізацію. З точки зору ситуаціоністсь?


кого підходу, соціалізація – це процес, який включає готовність осо?

бистості до переходу в нові і нові ситуації соціального розвитку.

3. Розвиток когнітивістських і ситуаціоністських теорій   в соціальній  психології  обумовили появу нових характерних тен? денцій в теорії соціалізації,  головною з яких є домінування кон? структивістського підходу в аналізі соціалізації.  Конструктиві? стський  підхід суттєво  відрізняється від традиційного “диспо? зиціонізму”,  який  у поясненні  процесу  соціалізації  акцентує увагу на особистісних властивостях як стійких  утвореннях, що жорстко обумовлюють поведінку індивіда. Конструктивістський підхід, навпаки, повинен вирішувати проблему знаходження ха? рактеристик особистості,  які забезпечують  майбутній  успіх. В процесі соціалізації формуються передумови для виконання задач наступного  етапу розвитку  людини.

4. Нові підходи до вирішення проблем соціалізації обумовлені також зростанням інтересу різних галузей гуманітарного знання  до проблеми  взаємовідносин “суспільство  – дитина”. Цей інтерес  ви? кликано насамперед збільшенням самого періоду дитинства, в основ? ному за рахунок отроцтва, нижня і верхня межа якого стає все більше розмитою.  З цим пов’язується факт  зростання обсягу і значимості відмінностей між поколіннями. “Несхожість”  дитячого  і дорослого світів в нашому сьогоденні супроводжується певним “розмиванням” звичних  критеріїв  “дорослий – дитина”. Це сприяло  активізації до? сліджень  закономірностей соціалізації не тільки  дітей, але й інших вікових груп. В результаті цього сучасна тенденція  в аналізі соціалі? зації виявилась в тому, що в якості об’єктів дослідження все частіше вибираються не тільки дитинство  і отроцтво, але й інші вікові етапи. Реалізується ідея про безперервність процесу соціалізації.