Когнітивна революція і проблема соціалізації

 

Суттєвий вплив на проблематику соціалізації особистості здійснено когнітивною революцією  70?х рр. Стрімкий розвиток когнітивістської орієнтації в останнє двадцятиріччя відкрило нові перспективи в дослідженні  соціалізації  через аналіз  процесів  со? ціальної категоризації і самокатегоризації. Одночасно в соціолог? ічному аналізі цієї проблеми починає домінувати інтерпретаційна парадигма. (Поняття “інтерпретаційна парадигма” введено амери? канським  соціологом  Т. Уілсоном  в 70?х рр. на протиставлення “нормативній парадигмі”, яка найяскравіше представлена в струк? турному функціоналізмі Т. Парсонса).


Основним пафосом інтерпретаційної парадигми є уявлення про активну  роль індивіда  в ході соціалізації.  З цієї точки зору суб’єкт соціалізації не може бути жорстко детермінований соціальними нор? мами тому, що він ці норми інтерпретує. Людина є творцем свого со? ціального світу. А тому невідповідність індивіда вимогам суспільства не є недоліком, який вимагає насильницького пристосування. Подібна невідповідність є основним джерелом соціальної динаміки.

На основі досліджень в галузі когнітивної соціальної психології, яка стала в останні роки основним напрямком соціальної психології, базується висновок про те, що індивід є творцем соціального просто? ру, ненормованого в момент свого становлення. Нормативні моделі, які засвоює індивід в процесі соціалізації, змінюються  через їх смис? лову інтерпретацію ще до того, як він застосує їх в певних ситуаціях.

Напрямком теоретичних досліджень, яким обумовлено  якісні

зміни у поглядах на соціалізацію, є також розвиток  ситуаціоністсь? ких теорій. Згідно з ними, зміна параметрів безпосередньої соціаль? ної ситуації може відобразитись на поведінці особистості сильніше, ніж індивідуальні відмінності  в особистісних  рисах і диспозиціях. В дослідженнях в галузі  психологічної теорії  ситуації  (Росс Л., Нісбеттр, 2000) акцентується увага на ідеї сильного детермінуючо? го  впливу  безпосередньої соціальної  ситуації,  в якій  знаходиться людина, зокрема вплив, який часто надходить з боку незначних, на перший погляд, особливостей ситуації (наявність певних “каналів”, які сприяють  виявленню активності  індивіда).  Ситуаціоністський підхід в соціальній сфері психології акцентує увагу на суб’єктивній інтерпретації ситуації  і її впливові  на людину. З точки зору цього підходу, соціалізація – це процес, який включає готовність особис? тості до переходу в нові і нові ситуації соціального  розвитку.

Говорячи про теорії, які суттєво обумовили нові підходи до ана? лізу соціалізації, потрібно вказати на активну розробку проблеми іден? тичності в 70?х рр., яка пов’язана з когнітивною революцією, з іменами А. Тешфела, Дж. Тернера, С. Московічі. З точки зору цих дослідників, ідентичність є результатом категоризації і самокатегоризації, яка, відбу? ваючись на різних рівнях, формує персональну та соціальну ідентич? ності. Індивід визначається системною  ієрархією  ідентичностей. Со? ціалізація розглядається як формування ідентичностей особистості.