Вікова періодизація Д. Ельконіна

 

Найбільш поширеною  у вітчизняній психологічній літературі є вікова періодизація Д.Б. Ельконіна. Основні положення цієї кла? сифікації  такі. Дитинство,  що охоплює період часу від народження до закінчення школи, за віком розподіляється на сім періодів. Ма? лечий  вік: від народження до одного року; раннє  дитинство: від 1 року до 3?х років; молодший і середній дошкільний вік: від 3?х до 4

? 5 років; старший дошкільний вік: від 4 ? 5 до 6 ? 7 років; молодший шкільний вік: від 6 ? 7 до 10 ? 11 років; підлітковий вік: від 10 ? 11 до

13 ? 14 років; ранній юнацький  вік: від 13 ? 14 до 16 ? 17 років.

Кожен психологічний вік вимагає  свого стилю спілкування з дітьми, застосування особливих методів навчання  і виховання.

Згідно з концепцією  Ельконіна,  весь процес розвитку  дитини можна розділити на три етапи: дошкільне дитинство (від народжен? ня до 6 ? 7 років); молодший шкільний вік (від 6 ? 7 до 10 ? 11 років); середній і старший шкільний вік (від 10 ? 11 до 16 ? 27 років).

Кожен з цих етапів складається з двох періодів, які відкрива? ються міжособистісним спілкуванням як провідним видом актив- ності,  який  направлено на розвиток  особистості  дитини  і завер? шується  предметною  діяльністю,  яка пов’язана з інтелектуальним розвитком,  з формуванням знань, умінь, навичок, реалізацією опе? раціонально?технічних можливостей дитини.

Перехід від одного етапу до іншого відбувається в умовах ви?

никнення ситуації,  що нагадує  вікову  кризу  (невідповідність між рівнем досягнутого  особистісного  розвитку  і операціонально?тех? нічними можливостями дитини).

Д.Б. Ельконін розглядає дитину як цілісну особистість,  яка активно  пізнає світ – світ предметів  і людських  відносин, вклю? чаючи її в дві системи відносин: “дитина – річ”, “дитина – дорос? лий”. Але річ (предмет), яка має певні фізичні властивості, втілює в собі також суспільно  вироблені  засоби дій з нею, по суті – це є суспільний предмет, діяти з яким дитина повинна навчитись. Дорослий же теж не тільки  людина, що має конкретні  індивіду? альні властивості, але є представником якоїсь професії, носієм інших видів суспільної  діяльності з їх специфічними задачами  і


мотивами , но рмами  відносин,  отже  – суспільний дор осли й. Діяльність дитини всередині  систем “дитина – суспільний пред? мет” і “дитина – суспільний дорослий” являє  собою єдиний  про? цес, в якому  формується її особистість.  В той же час ці системи відносин освоюються  дитиною в діяльностях різного типу.

Серед  видів  провідної  діяльності,  яка  здійснює  найбільший

вплив на розвиток  дитини, Ельконін  виділяє  дві групи.

Перша група – діяльності,  які орієнтують  дитину на норми відносин між людьми. Це типи діяльності, що мають справу з системою  відносин: “дитина  – суспільний дорослий”,  або “лю? дина – людина” (емоційне спілкування малюка, рольова гра дош? кільняти, інтимно?особистісне спілкування підлітка  – це один тип діяльності).

Друга група – провідні діяльності, завдяки  яким засвоюється

суспільно?вироблені засоби дій з предметами і різні еталони: пред? метно?маніпулятивна діяльність дитини раннього віку, учбова діяльність молодшого школяра  і учбово?професійна діяльність старшокласника. Маленька дитина оволодіває  предметними дія? ми з ложкою або стаканом, дитина старшого віку – математикою і граматикою,  їх діяльність мало  схожа ззовні,  але по суті – і те і інше – освоєння  елементів людської культури.

Ельконін формулює закон періодичності, який полягає в тім, що дві лінії розвитку “людина – людина” і “людина – річ” на кожно? му віковому етапі отримують поперемінно домінуючий розвиток то одна, то інша: у малюків мотиваційна сфера випереджає розвиток інтелектуальної, надалі – скоріше розвивається інтелект.

Отже, кожен вік характеризується своєю ситуацією  розвитку, провідною діяльністю, в якій превалює або мотиваційно?потребова або інтелектуальна сфера особистості, віковими  новоутвореннями, які формуються в кінці кожного періоду. Межами  вікових стадій є кризи – переломні моменти в розвитку  дитини.

Як відбувається особистісний розвиток  дитини?

Дитина засвоює відносини і особистісні особливості  дорослих через  відтворення або моделювання цих відносин  і особистісних якостей, які в них виявляються.


Особливо сприятливим фактором  особистісного  розвитку дитини є стосунки  з іншими дітьми в різного роду групах в про? цесі організації і проведення сюжетно?рольових ігор. Тут дитина оволодіває предметними діями, без яких вона не може бути прий? нятою в групі.

Процес розвитку  розпочинається в малечому віці зі спілку?

вання  як провідної  діяльності.  Комплекс  пожвавлення (3 міс.) є складною  формою  спілкування дитини  з дорослим.  Він з’яв? ляється до того, як дитина починає самостійно  маніпулювати предметами.

На  межі малечого  і раннього  віку відбувається перехід  до

предметних  дій, до формування практичного, або сенсомотор? ного інтелекту.  Одночасно  інтенсивно  розвиваються вербальні форми  спілкування дитини з дорослим.

У дошкільному віці провідною  діяльністю  стає рольова  гра, яка розвиває всі сторони психіки і поведінки дитини. Головне зна? чення гри для психічного розвитку  дітей полягає в тім, що завдя? ки особливим ігровим прийомам, зокрема, прийняттю на себе ролі дорослого, дитина моделює в грі відносини  між людьми.