Глава 11. Проблема стадійності процесу соціалізації

 

Проблема стадійного розвитку особистості є однією з централь?

них теоретичних проблем в науках про людину.

Розвиток є головним способом існування людини впродовж її життєвого шляху. Людина не може жити не розвиваючись. Розвит? кові людини  притаманні специфічні закони,  що характеризують внутрішню логіку становлення її як особистості. Розвиваючись, осо? бистість постійно будує і перебудовує свій життєвий світ, створюю? чи його через структурування зовнішньої  реальності відповідно до внутрішньої своєї  структури.  В науках  про людину  існують  два різних погляди  на процес розвитку  людини в цілому. Перший  по? лягає в тім, що розвиток  людини є безперервним, він іде не зупиня? ючись, рівномірно, а тому не існує чітких меж, які відділяють  один етап розвитку  від іншого.

Згідно іншого  погляду,  розвиток   людини  є  дискретним,

відбувається нерівномірно (то прискорюється, то уповільнюєть? ся), а тому є підстави виділити  етапи розвитку  (стадії), які якіс? но відрізняються один від одного. Найбільш поширеною  є точка зору про стадійний  розвиток  людини.  Соціалізація – це стадій? ний  процес, який  починається з народження людини  і продов? жується  все життя. Стадійність означає, що одні періоди розвит? ку послідовно змінюються  іншими, до того ж ця послідовність носить незворотний і водночас непередбачуваний характер. Но? вий стан готується  попереднім  і змінюється наступним.  Кожен з цих станів, періодів триває  певний  час, протягом  якого відбува? ються якісні  і кількісні  зміни, і, разом з тим, в кожному  періоді зберігаються відносно  стійкі, характерні  саме для  нього якості, що відрізняють його від інших.

Розвиток особистості є результатом цілої системи впливів, які

змінюють спосіб детермінації  подальшого розвитку.  Складна  взає? модія біологічних, психологічних і соціальних детермінант розвит? ку, їхня відносна  автономність і взаємовплив задають траєкторію життєвого  шляху.


Психологи (Виготський, Вернер) описали основні ознаки роз- витку. Найбільш суттєві такі: диференціація, розчленовування еле? мента, який раніше був єдиним; поява нових сторін, нових елементів в самому розвиткові;  перебудова  зв’язків між сторонами  об’єкта. В результаті  кількісного  росту цих ознак відбуваються якісні зміни в процесі психічного розвитку  як перехід від одного етапу до іншого, від однієї вікової стадії до іншої. На кожній стадії існує якийсь голов? ний, провідний фактор, який визначає процес розвитку на цій стадії.

Всі люди, незалежно від індивідуальних особливостей, обов’яз?

ково проходять через кожну стадію розвитку, не пропускаючи жод?

ної і не забігаючи вперед.