Глава 10. Теорія  соціалізації особистості (загальні положення)

 

В широкому розумінні цього слова поняття соціалізація (лат. – socialis) означає розвиток  людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. По суті, соціалізація – це процес входження індивідів в суспільство через різні спільноти, колективи, групи завдяки засвоє? нню норм, ідеалів, цінностей шляхом виховання та научіння.

Соціалізація стосується процесів, завдяки яким люди навчають?

ся жити сумісно і ефективно взаємодіяти один з одним, а також яко?

стей, яких індивід набуває в цьому процесі.

Соціалізація є надзвичайно важливим процесом  як для  сус? пільства,  так і для окремих  людей зокрема.  В ході його не тільки людина  набуває  якостей,  необхідних  їй для  життєдіяльності в суспільстві, але й відбувається становлення всього соціального дос? віду, тобто світу людини. Соціалізація забезпечує спадкоємність історичного розвитку. Несоціалізованих людей не буває. Асоціаль? на поведінка – результат  упущень в ході соціалізації.

Теорія  соціалізації  повинна  встановити, під впливом  яких  со?

ціальних  факторів  утворюються ті чи інші особливості  особистості, механізм цього процесу і його наслідки для суспільства.  Аналіз сут? ності соціалізації, її закономірностей, направленості і т.ін. є дуже важ? ливим для теорії і практики управління соціальними процесами.

Знання закономірностей та механізмів процесу соціалізації осо?

бистості  потрібно  для створення методологічних засад організації системи виховання, яка здатна була б у ситуації швидких соціальних змін управляти умовами формування особистості як тими формами діяльності, в які включається людина на основі потреб соціально?еко? номічного розвитку суспільства та потреб самореалізації особистості в процесі освоєння будь?яких сфер людської життєдіяльності.

Термін “соціалізація”, незважаючи на його широку поширеність

і більш як столітню історію існування, не має однозначного тракту? вання серед різних представників психологічної науки. Пов’язану з ним галузь  соціального  знання  почали  розробляти Г. Тард  і Ван Женнеп. Г. Тард використовував його для позначення процесу вход?


ження індивіда до нації, народу, суспільства шляхом універсально? го засобу   наслідування. Проблеми соціалізації  дискутувались А. Валлоном  і Ж. Піаже. Передумови для першого концептуально? го підходу були створені Е. Дюркгеймом.