Макросистема

 

Макросистема – це соціальний рівень культури суспільства. Це, так би мовити, зовнішній рівень, який безпосередньо не включений в певне соціальне оточення  індивіда, а пов’язаний з ним через посередництво інших рівнів. Макросистема включає ідеологію, закони, традиції, норми того суспільства, в якому живе індивід. Вона об’єднує в собі основи осв? ітянських, економічних, релігійних, політичних і соціальних цінностей. Вона встановлює еталони зовнішньої  привабливості і статеворольової поведінки для чоловіків і жінок, вона впливає на стандарти статеворо? льового виховання і стосунків. Хоча вплив всіх цих факторів здійснюєть? ся на всіх чотирьох рівнях взаємозв’язків індивіда і соціального середо? вища, але найбільш значну роль вони відіграють на рівні макросистеми. Це відбувається тому, що макросистема має здатність впливати на всі інші рівні. Наприклад, та чи інша освітянська програма, яка приймаєть? ся на державному рівні, може здійснити  великий  вплив  на ріст рівня освіти і соціальний розвиток багатьох поколінь. Або, наприклад, прави? ла, згідно з якими діти із затримкою розвитку можуть вчитись в класах основного потоку звичайної школи, здійснюють суттєвий вплив на рівень освіти і соціальний розвиток як на дітей з порушенням розвитку, так і на здорових дітей. В свою чергу, успіх або неуспіх цього педагогічного екс? перименту  може сприяти  або, навпаки, заважати  подальшим  спробам адміністрації поєднати ці дві групи дітей.

Культурні сили,  які дозволяють виділити  макросистему на

рівень життєвого  середовища, утворюються частково історичними подіями, частково – послідовністю людського розвитку. Враховую? чи історичну перспективу, пов’язану зі змінами культурних ціннос? тей, ми зможемо краще зрозуміти ті зрушення в батьківських, сімей? них і соціальних  настановленнях, які впливають  на розвиток  про? тягом людського життя. Всі ці рівні впливів на особистість взаємо? пов’язані, здійснюють активний вплив один на інший. Інтереси сус? пільства  полягають  в тому, щоб забезпечити переведення ціннос? тей соцієтального рівня до індивідів через вплетення цих цінностей у безпосереднє оточення,  бо тільки  у сфері безпосереднього міжо? собистісного  спілкування діють механізми,  які здатні забезпечити


процес  інтеріоризації, тобто  переведення зовнішніх  соціальних зв’язків у внутрішні  психологічні  властивості.

Отже, соціоекологічний підхід визначає  життєдіяльність лю? дини як складний процес, в ході якого індивід реконструює своє ба? гаторівневе життєве середовище, відчуваючи вплив всіх елементів цього середовища і взаємозв’язків між ними.