Ефект соціальності та його виявлення в психічних феноменах

 

Соціально?психологічна реальність  виявляється в різнома? нітних феноменах, але сутність всіх цих феноменів пов’язана з ефектом соціальності психічної діяльності. Давно помічено, що хоча всі властивості психіки людини соціальні, але ефект со? ціальності  не є однаковим  тоді, коли людина насамоті, або коли


вона у взаємодії з іншими. В соціальній  взаємодії люди поводять? ся непередбачувано. Ще Платон стверджував, що насамоті люди? на поводиться раціонально, а у натовпі  – вона  жертва  стадних інстинктів. Чому так? В Античності склалась концепція, що в людській  спільноті  (групі, натовпі) особистість  не виявляє кра? щих якостей,  а навпаки.  Людська  спільнота  прагне  до нижчого рівня  її членів. Тим самим всі можуть приймати участь у суміс? них діях і відчувати себе рівними. Тому не має підстав говорити, що дії і думки зводяться до „середнього”, вони скоріше за все на нижчій відмітині. Солон стверджував, що один окремо взятий афінянин – це хитра лисиця, але коли афіняни збираються на на? родні збори, уже маєш справу з чередою баранів.

Римляни придумали приказку: сенатори – мужі дуже достойні, а римський  сенат – це паршива  тварина. Так вони визначили кон? траст імовірних позитивних якостей кожного сенатора окремо і не? розсудливість, необачливість і моральну  вразливість, що заплямо? вують сумісні обговорення на зборах, від яких  залежали тоді мир або війна в античному  суспільстві.

Отже, соціальність,  що виявляється в сумісній   поведінці лю? дей, має особливу властивість, яка полягає у великій силі впливу на окремих індивідів, в автоматичності механізму її дії, в його підсвідо? мості і блискавичності спрацьовування.

В чому полягають підґрунтя цього ефекту соціальності психіч?

ної діяльності? Чому якийсь  наказ або повідомлення з переконли? вою силою заставляє людину прийняти деяку ідею, емоцію, дію, які логічно людина не мала розумної підстави приймати? У людей з’яв? ляється ілюзія, що вони приймають  рішення  самі, не усвідомлюю? чи того, що стали об’єктом впливу, навіювання.

Щоб дати відповідь  на ці запитання, потрібно  проникнути в саму суть явища. А це вже є задачею науки. Задача ця не з легких, бо немає  складнішого  явища  у світі, ніж людина  та її поведінка. Англійський психолог Бартлет, який займався дослідженнями со? ціально?психологічних явищ, підкреслював, що суспільна  поведі? нка є великою тайною. І якщо він більш?менш проникнув в глиби? ни людської істоти, не може осмілитись стверджувати, що він зро? зумів суспільну поведінку, хоча займається цим все життя.


Соціально?психологічна реальність, яка виявляється через ефект  соціальності,  охоплює  такі  групи явищ.  По?перше,  це – мінливі психічні групові утворення,  що виникають як відображен? ня певних соціальних ситуацій в конкретно?історичних умовах сус? пільства (соціальний настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріотизм, соціальний оптимізм чи песимізм та ін.). По? друге, це стійкі явища  масової психіки,  що утворюються тільки  в масах людей в результаті  їх взаємодії  через механізми  психічного зараження, наслідування, навіювання (чутки, плітки, мода, паніка та ін.). По?третє, це стійкі психічні утворення,  які характеризують соціальний характер груп (великих – нація, клас; малих – виробни? ча бригада, шкільний колектив). По?четверте, до певного типу соц? іально?психологічної реальності  належить  також соціальність по? ведінки особистості в ситуації групи.