Самоактуалізація особистості

 

Найбільше уваги Маслоу  приділив  проблемі самоактуалізації особистості. Він зробив припущення, що більшість людей, якщо не всі, потребують  внутрішнього удосконалення і шукають  його. На основі власних  досліджень  він зробив висновок,  що прагнення до реалізації  наших потенціалів є природнім  і необхідним.  І все?таки лише деякі (за оцінкою Маслоу, менше 1% населення), як правило, обдаровані люди досягають самоактуалізації. Таке відбувається тому, що багато людей просто не здогадуються про існування  свого потенціалу  і не розуміють користі від самоудосконалення.


Реалізація же нашої потреби в самоактуалізації потребує відкритості  новим ідеям і досвідові. Маслоу  стверджував, що діти, які виховувались в безпечній, дружній атмосфері, більш схильні до того, щоб мати здорове уявлення про процес росту. Отже, в здоро? вих умовах (коли задоволенню основних потреб ніщо не загрожує) зростання приносить задоволення, і людина прагне стати настільки хорошою, наскільки дозволяють її здібності.

Маслоу, як і інші гуманістичні психологи, висловлював оптимі? стичну точку зору на природу людини. Він не тільки  підкреслював вроджений потенціал позитивного і конструктивного росту, але й був впевненим  в реалізації  цього потенціалу  в задовільних умовах ото? чення. Якщо люди хочуть самоактуалізуватися, вони повинні подо? лати обмеження  суспільства і свої дефіцитарні потреби і визначити свою відповідальність за те, щоб стати тим, чим вони здатні стати.

В своєму  невеличкому неформальному дослідженні  Маслоу змалював в загальних рисах людей, яких він вважав самоактуалізо? ваними. Для цього він використав біографічний матеріал, який він зібрав за допомогою інтерв’ю з сучасниками, а також письмові до? кументи, які стосуються історичних осіб. Він зібрав дані з 48 осіб. В це число він включив своїх особистих друзів і знайомих, визначних осіб сучасного і минулого, а також студентів коледжу.

Маслоу стверджував, що соціальне і культурне оточення часто пригнічує тенденцію до актуалізації певними нормами по відношен? ню до якоїсь частини населення.  Прикладом може бути гендерний стереотип маскулінності. Такі якості, як співчуття, доброта, м’якість і ніжність часто заважають чоловікам, тому що існує культурна тен? денція розглядати ці характеристики як фемінні. Те ж саме можна відмітити стосовно впливу традиційної гендерної ролі жінки на пси? хосоціальний розвиток  жінок. Отже,  людям  потрібно  відповідне суспільство,  в якому  можливо  було б розкрити свій людський  по? тенціал  найбільш  повно.  З цієї точки  зору  жодне  суспільство  в людській історії не надавало  оптимальної можливості для самоак? туалізації  всіх його членів.

Маслоу відмічає також негативний вплив на реалізацію  са? моактуалізації потреб безпеки. Процес росту  потребує постійної готовності  ризикувати, помилятись, відмовлятись від  старих


звичок. Це потребує мужності. Отже, все, що збільшує  страх і тривогу людини, збільшує  також і тенденцію повернення до пошуків безпеки  і захисту. Відомо також і те, що більшість  лю? дей мають тенденцію зберігати специфічні звички, тобто до? тримуватись старого  стилю  поведінки.  Це  були  люди,  які  за всіма загальноприйнятими стандартами,  здавалось, досягли на? справжньої зрілості. Вони не виявляли тенденцій  до невротич? них, психотичних або інших  явних  психічних  розладів.  В той же час виявлялась самоактуалізація, яку Маслоу  визначив  як свідчення того, що людина прагне до досконалості і робить най? краще саме те, на що вона здатна. Це дослідження стало для Маслоу  основою  для  описання самоактуалізованої людини  як моделі оптимального психічного здоров’я. Виходячи  зі свого дослідження, Маслоу  прийшов  до висновку,  що самоактуалізу? вати люди мають наступні характеристики:

1.         Більш ефективне сприйняття реальності.

2.         Прийняття себе, інших і природи.

3.         Безпосередність, простота і природність.

4.         Центрованість на проблемі.

5.         Незалежність і потреба у відокремленості.

6.         Автономія: незалежність від культури і суспільства.

7.         Свіжість сприйняття.

8.         Вершинні, або містичні переживання.

9.         Суспільний інтерес.

10. Глибокі міжособистісні стосунки.

11. Демократичний характер.

12. Розмежування засобів і цілей.

13. Філософське почуття гумору.

14. Креативність.

15. Опір окультурненню.

Маслоу здобув високу оцінку як психолог, який серйозно дос? ліджував позитивні виміри людського досвіду і, що важливо, сфор? мулював свої ідеї як для широкого кола громадськості, так і для своїх ерудованих колег?психологів. Він мріяв про суспільство, яке дозво? лило б нам піднятись самим, а також підняти наше відношення один до одного на істино гуманістичний рівень.