Глава 7. Гуманістичний напрямок в соціальній психології

 

Історичні передумови формування гуманістичної соціальної психології

 

Гуманістична  психологія сформувалась в середині  ХХ ст. як реакція проти зовнішнього  детермінізму теорії научіння  і внутріш? нього детермінізму,  який пропонується психоаналізом. Тому інко? ли гуманістичну психологію називають третьою силою в дослідженні особистості, а теоретичні  напрямки персонології  часто класифіку? ють в термінах  трьох основних  категорій.  Перша  – психоаналіз – представляє людину як істоту з інстинктами та інтрапсихічними кон? фліктами. Другий напрямок в психології особистості, біхевіоризм, трактує людей як результат впливу зовнішнього  середовища. Гума? ністична психологія – це третій напрямок в персонології, який про? тистоїть першим двом. Психологи гуманістичного напряму  відки? дають детермінізм  поглядів, інстинктів  або середовищного програ? мування. Вони вважають, що люди самі вибирають, як їм жити. Найбільш відомими представниками гуманістичної психології вва? жаються американські психологи А. Маслоу та К. Роджерс. Ці пси? хологи вище за все ставлять людський  потенціал.

Гуманістична психологія заявляє, що людина позитивна за своєю природою і здатна до самоудосконалення. З точки зору гуманістичної психології, сама сутність людини постійно рухає її у напрямку особис тісного росту, творчості і самодостатності, якщо тільки сильні обста? вини оточення не перешкодять цьому. Прибічники гуманістичної пси? хології стверджують, що люди є у вищій мірі свідомими і розумними, а безсвідоме в людині має таке ж саме значення, як і свідоме.

Термін “гуманістична  психологія” введено в науку групою до?

слідників,  які на початку  1960?х рр. під керівництвом Маслоу  об?

’єднались з метою створити  теорію, яка б стала теоретичною  аль? тернативою  психоаналізу і біхевіоризму.  Гуманістична  психологія не є строго організованою теоретичною  системою – її краще розг?


лядати як рух. Хоча погляди прибічників цього руху складають до? сить широкий спектр, вони все?таки поділяють певні фундамен? тальні  концепції  на природу  людини.  Практично всі ці концепції мають глибокі  коріння  в екзистенціальній філософії.  Екзистенці? алізм – це напрямок в філософії ХХ ст., в центрі уваги якого – праг? нення людини знайти смисл свого існування  і жити вільно і відпов? ідально у відповідності з етичними  принципами.

Найбільш важливою концепцією,  яку гуманістичні психологи взяли з екзистенціалізму – це концепція становлення. Людина ніко? ли не  буває статичною, вона завжди знаходиться в процесі станов? лення. Отже, як вільна  істота людина відповідальна за реалізацію якомога більшої кількості можливостей, вона живе справжнім жит? тям, якщо тільки виконує  цю умову.

Оптимізм психологів гуманістичного напрямку помітно відрізняє

його від більшості  інших теоретичних підходів до вивчення особис? тості. Отже, гуманістичні персонологи розглядають людей як актив? них творців власного життя, які мають свободу вибирати  і розвивати стиль життя. Подібні погляди на формування особистості поділялись багатьма дослідниками, зокрема і Е. Фроммом. Проте всезагальне виз? нання видатного представника гуманістичної теорії особистості отри? мав американський психолог Абрахам Маслоу (1908?1970).