Глава 1.Соціальна психологія як явище

 

Соціальна психологія – це складне,  багатоманітне  культурне явище, яке не може зводитись  тільки до наукової форми існування. Як соціально?психологічне явище вона існує стільки, скільки  існує суспільство. Людина – це суспільна тварина, але на відміну від інших суспільних  тварин (бджіл, мурашок  та ін.) люди здійснюють  вплив один на одного. Завдяки тому, що люди живуть у взаємодії з іншими людьми, вони піддаються  їх впливу   і, в свою чергу, впливають  на них, відчувають різні емоції з цього приводу, формують певну пове? дінку. Ще  в давнину  люди могли  викликати один у одного певні психічні  стани  (перед полюванням, війною), володіли  механізмом створювати  „психологічне  зараження”,   формувати почуття  „ми” та

„вони”. Все це передавалось з покоління в покоління через обряди, традиції, ритуали, малюнки, танці, різні табу і т.ін. Відомо, що в ста? родавньому Римі, Греції використовувалось мистецтво як інструмент


психологічного впливу на людей. Поширеними були також прийоми впливу  ораторського мистецтва  на маси. З давніх давен людям, які включені в різноманітні відносини  і взаємодії, властивий соціально? психологічний тип мислення,  тобто певний спосіб сприйняття і по? яснення  подій, явищ, станів, які людина може спостерігати  у себе і в навколишньому світі. На різних етапах розвитку людської цивілізації це соціально?психологічне мислення приймало  форму різних соціо? культурних явищ  і процесів.  Багато  віків соціальна  психологія як масове психічне утворення виконувала функцію  регулювання жит? тєдіяльністю людей, а також була світоглядом.  Вона існувала в жи? тейській, побутовій формі, а також у формі зразків мистецтва.

Соціальна психологія і в сучасному суспільстві існує як явище буденної свідомості. І тепер такі її форми, як обряди, традиції, міфи, казки, прислів’я та ін. виконують детермінуючо?регулятивну функ? цію в життєдіяльності людей.

Погляди,  наміри,  почуття,  думки  людей, що виражають  го?

товність  їх до певних дій, виникають в процесі спілкування, взає? модії між людьми і, пов’язуючи в єдине ціле елементи індивідуаль? ного та соціального за певними законами, складають соціальну пси? хіку, яка, впливаючи на індивідуальну поведінку,  приводить її у відповідність з вимогами конкретної спільноти.

Українська дослідниця О. Донченко визначає цю соціальну психіку як неусвідомлювану структуру соціуму, схожу на міф, в якій постійно повторюються та закріплюються одні й ті ж соціопсихічні властивості; як колективний словник історико?культурної спадкоє? мності суспільства,  що стимулює,  актуалізує і санкціонує реаліза? цію численних  програм і вмінь суспільства.