Гуманістична теорія особистості Еріха  Фромма

Як і Еріксон, багато інших постфрейдистів, які дотримувались психодинамічної орієнтації  (визнавали значення  досвіду  раннього дитинства,  погоджувались з концепцією  динаміки  тривоги  і захис? них механізмів), надавали особливо великого значення ролі культур? них і міжособистісних факторів  у формуванні особистості.  Жоден теоретик не зміг так виразно змалювати соціальні детермінанти осо? бистості, як Еріх Фромм (1900?1980). Як представник гуманістично? го напрямку,  Фромм стверджував, що поведінка людини може бути зрозумілою лише у світлі впливів культури, що існують в даний кон? кретний момент історії. З точки зору Фромма, особистість є продук? том динамічної  взаємодії  між вродженими потребами  і тиском  со? ціальних норм. Він підкреслював, що потреби, які властиві тільки лю? дині, еволюціонували в ході історії людства, а різні соціальні систе? ми, в свою чергу, здійснили вплив на виявлення цих потреб.


Фромм перший сформулював теорію типів характеру, в основі якої соціологічний аналіз того, як люди в суспільстві  активно фор? мують соціальний процес і саму культуру.

Фромм розширив  горизонти  психоаналітичної теорії особис?

тості, підкреслюючи значення  соціологічних, політичних, економі? чних, релігійних  і антропологічних факторів у формуванні особис? тості. На основі історичного  аналізу  умов існування  людини  та їх змін, Фромм зробив висновок про те, що невід’ємною рисою людсь? кого існування  в наш час є самостійність,  ізоляція і відчуження. В той же час він підкреслював, що для кожного історичного  періоду був характерним прогресивний розвиток індивідуальності завдяки боротьбі людей за досягнення більшої особистої свободи у розвит? ку своїх потенційних можливостей.

В той же час, як стверджує  Фромм,  свобода від соціальних, по?

літичних, економічних і релігійних обмежень супроводжується втра? тою почуття  безпеки і почуття  належності до соціуму. З точки зору Фромма, перед сучасними людьми стоїть дилема: або свобода або без пека. Люди борються  за свободу і автономію, але сама ця боротьба викликає почуття відчуження від природи і суспільства. Отже, вини? кає конфлікт: з одного боку, люди потребують влади над собою і праг? нуть мати право вибору, з другого — їм також потрібно відчувати себе об’єднаними і зв’язаними з іншими людьми. Інтенсивність цього кон? флікту  (між свободою і безпекою) і способи його розв’язання зале? жать, за Фроммом, від економічних і політичних систем суспільства.

Аналізуючи  конфлікт між свободою і безпекою, Фромм стверд? жує, що сучасна людина долає почуття самотності і відчуження одним шляхом — відмовляється від свободи і придушує свою індивідуальність. В своїй книзі “Втеча від свободи” (1941) він описав декілька стратегій, які використовуються людьми, щоб “втекти від свободи”.

1. Авторитаризм, який визначається як тенденція з’єднати себе з кимось або чимось зовнішнім,  щоб отримати  силу, яка втрачена індивідуальним “Я” (підкорення іншим або експлуатація інших).

2. Деструктивність — цей варіант передбачає подолання почут?

тя неповноцінності через знищення і підкорення інших.

3. Конформність автомата. Цей термін Фромм застосовував до стратегії, яка полягає  в підпорядкуванні індивіда соціальним нор?


мам, що регулюють його поведінку. Людина, яка використовує дану стратегію, стає абсолютно такою, як і всі інші.

Фромм вважав, що така втрата індивідуальності міцно вкоріни? лась в соціальному характері більшості сучасних людей. На протива? гу цим трьом механізмам втечі від свободи, Фромм  пропонує інший спосіб розв’язання конфлікту між свободою і безпекою. Це – пози тивна свобода, як такий вид свободи, при якій люди можуть бути ав? тономними і унікальними і в той же час не втратити відчуття єднан? ня з іншими людьми і суспільством. Досягнення позитивної свободи вимагає від людей спонтанної активності  в житті. В роботі “Мистец? тво любові” (1956?1974) Фромм підкреслював, що любов і праця – це ключові компоненти, завдяки яким здійснюється розвиток позитив? ної свободи, об’єднання людей без втрати індивідуальності.

Дихотомія “свобода – безпека” є обумовленою унікальними ек?

зистенціальними потребами, які закладено  в природі людини. Фромм  виділив п’ять основних екзистенціальних потреб людини.

1. Потреба у встановленні зв’язків. Щоб подолати відчуття ізо? ляції  від природи,  людям потрібно  про когось піклуватися. Якщо потреба у встановленні зв’язків не задоволена, люди стають нарци? стичними, егоїстичними.

2. Потреба в подоланні. Всі люди потребують подолання своєї па?

сивної тваринної природи, щоб стати активними творцями свого життя. Неможливість задовольнити цю потребу є причиною деструктивності.

3. Потреба в коріннях. Люди мають потребу відчувати себе не? від’ємною частиною світу. Ця потреба виникає з самої появи люди? ни на світ, коли розривається біологічний  зв’язок з матір’ю. Ті, хто зберігає симбіотичні  зв’язки з батьками  як спосіб задоволення по? треби в коріннях, не здатні відчувати свою особистісну свободу.

4. Потреба в ідентичності – це потреба в ототожненні з самим собою. Завдяки ідентичності  люди відчувають  свою несхожість  з іншими, усвідомлюють  свою індивідуальність, сприймають себе як господарів свого життя.

5. Потреба у системі поглядів і відданості. Люди  відчувають

потребу в системі поглядів, завдяки  якій вони сприймають і осяга? ють реальність. Крім того, люди потребують об’єкта, якому вони себе присвятили б, отримавши через це смисл життя.