Соціально-психологічна концепція К. Юнга

 

Одним  із лідерів неофрейдистської его?психології, який  най? більше зробив для розвитку  соціальної  психології,  був Карл Гус- тав Юнг (1875?1961). Свою теорію він назвав аналітичною тому, що в ній надається  великого  значення  протиборчим силам  всере? дині особистості  і прагнення до знайдення самості  (індивідуаль? ності) шляхом процесу індивідуації  (інтеграції).


Юнг розійшовся з Фрейдом за такими позиціями:

1. Він відкинув  фрейдовське поняття Едипова  комплексу,  по? яснюючи прив’язаність дитини  до матері чисто  житейськими по? требами дитини і здатністю матері їх задовольняти. Він не запере? чував зовсім наявності  сексуальної  енергії в дитячому віці, але звів сексуальність до положення одного з багатьох потягів у психіці.

2. Ще одна суттєва різниця  між позиціями Фрейда і Юнга сто? сується уявлення про направленість сил, які визначають особистість людини. З точки  зору Фрейда,  людина є продуктом  своїх дитячих переживань.  Для Юнга ж людина визначається не тільки минулим, але й своїми цілями,  очікуваннями і надіями  на майбутнє.  На його думку, формування особистості не завершується до п’яти років. Лю? дина може змінюватись і досить значно протягом всього свого життя.

3. Відмінність між позиціями Фрейда і Юнга полягає в тім, що

Юнг зробив  спробу проникнути у безсвідоме  глибше, ніж це вда? лось зробити  Фрейду.  Він добавив ще один вимір у розумінні  без? свідомого: вроджений досвід людства як виду, який успадковано ним від своїх  предків  (колективне безсвідоме). Розробкою концепції колективного безсвідомого  Юнг зробив  суттєвий  внесок  в розви? ток соціальної психології.

Юнг виділяє  два рівні безсвідомого: особисте безсвідоме і ко?

лективне  безсвідоме.

Особисте безсвідоме – це сфера безсвідомого, яка містить в собі утворення,  які раніше  знаходились на рівні  свідомості,  але потім були забуті або витіснені  із свідомості.  Цей рівень складається зі споминів, імпульсів і бажань, нечітких сприйнять та іншого особис? того досвіду. Він не є глибоким,  події, що там знаходяться, легко можуть бути відтвореними у свідомості.

Зміст особистого безсвідомого згруповано в певні тематичні ком? плекси: емоції, спомини, бажання і тому подібне. Ці комплекси вияв? ляються у свідомості у вигляді певних домінуючих ідей – ідеї сили або ідеї неповноцінності – і таким чином здійснюють вплив на поведінку.

Нижче  рівня  особисто  безсвідомого  лежить  більш  глибокий

рівень  – колективне безсвідоме.  Колективне  безсвідоме – це найбільш глибокий рівень психічної діяльності, який вміщує в собі вроджений досвід минулих  поколінь  людей, а також предків?тва?


рин. Колективне безсвідоме  не є відомим  людині. Воно вміщує  в собі акумульований досвід минулих поколінь, включаючи досвід предків?тварин. Колективне безсвідоме  вміщує  в собі універсаль? ний  еволюційний досвід  і складає  основу  особистості  людини. Досвід, що знаходиться в колективному безсвідомому є дійсно без? свідомим, томущо ми не можемо усвідомити його, згадати якимось чином, як це можливо зі змістом особистого безсвідомого.

Вроджені тенденції всередині колективного безсвідомого отри? мали назву архетипів. Вони є внутрішніми детермінантами психіч? ного життя  людини  і направляють дії людини  в певне русло, яке чимось схоже з тим, як поводились в подібних ситуаціях наші пред? ки?тварини. Архетипи виявляються у свідомості у вигляді емоцій і деяких інших психічних  явищ. Вони  пов’язані з такими важливи? ми моментами  життєвого  досвіду, як народження і смерть, основні стадії життєвого  шляху (дитинство, юність), а також з реакцією на смертельну  небезпеку.

Юнг досліджував міфологію  і художню творчість  деяких  ста? родавніх цивілізацій з метою виявлення архетипічних символів, які лежать в їх основі. Виявилось, що існує значна кількість таких сим? волів, які властиві всім архаїчним культурам, навіть таким, які були дуже розділеними у просторі і часі, що є свідченням  про те, що кон? такт між ними  був неможливим. Юнгу вдалось  також  виявити у сновидіннях пацієнтів  дещо таке, що він визнав як сліди подібних символів. Це ще більше підкріпило його впевненість у існуванні ко? лективного безсвідомого.

Частіше  за інших зустрічаються такі чотири архетипи: персо?

на, аніма та анімус, тінь і Я (самість).

Персона – це маска, яку кожен з нас надіває, спілкуючись з інши? ми людьми. Вона представляє нас такими, якими  ми хочемо, щоб нас сприймало суспільство. Персона може не співпадати  з істиною особистістю  індивіда. Поняття персони у Юнга аналогічно  понят? тю рольової поведінки в соціальній  психології.

Архетипи аніма і анімус відображають те, що кожна людина несе

в собі певні психологічні  характеристики протилежної статі. Аніма відображає  жіночі (фемінні) риси в чоловічому характері, а анімус

– чоловічі (маскулінні) характеристики в жіночому. Як і більшість


інших архетипів, ця пара бере початок в найбільш глибинних, при? мітивних  шарах досвіду предків людини, коли чоловік і жінка зас? воювали певні емоційні і поведінкові  тенденції протилежної статі.

Архетип тіні – це деяка зворотна, темна сторона Я. Вона най?

більше глибоко укорінена у тваринному майбутньому людини. Юнг вважав її своєрідним нащадком нищих форм життя. Тінь являє  со? бою сукупність  всіх наших аморальних,  пристрасних і абсолютно неприйнятних бажань і вчинків. Юнг писав, що тінь підштовхує нас створити щось таке, чого ми у нормальному стані ніколи собі не доз? волимо. Коли з нами трапляється щось подібне, ми схильні це пояс? нювати тим, що на нас “щось найшло”. Це “щось” і є тінь, найбільш примітивна частина нашої природи.

“Я” (самість) – це найбільш важливий архетип в теорії Юнга. Він являє собою серцевину особистості, навколо якої організовані і об’єднані всі інші елементи. В разі досягнення інтеграції всіх аспектів душі, людина відчуває гармонію і цілісність. Отже, в розумінні Юнга розвиток  самості – це головна ціль людського життя.

Юнг ввів поняття двох типів особистісної орієнтації, або життє?

вих установок: екстраверсія і інтроверсія. Екстраверти рухливі, швид? ко утворюють зв’язки і прихильності; рушійною силою для них вис? тупають зовнішні фактори. Інтроверти споглядальні, прагнуть до са? мотності, їх інтерес зосереджено  на них самих. Юнг виділив  також чотири психологічних функції: мислення,  почуття, відчуття  і інтуї? ція. Мислення і почуття є раціональними функціями, відчуття і інтуї? ція – ірраціональними. Результатом комбінації двох видів особистіс? них орієнтацій і чотирьох психологічних функцій є вісім різних типів особистості (наприклад, екстравертний мислительний тип).

Розглядаючи питання  розвитку  особистості,  Юнг  особливо

виділив рух у напрямку саморегуляції через зрівноваження і інтег? рування різних елементів особистості. Для описання процесу об’єд? нання всіх аспектів особистості навколо самості, який відбувається протягом всього життя, Юнг використав термін “індивідуація”. Про? цес індивідуації дозволяє самості стати центром особистості, а це, в свою чергу, допомагає індивідууму досягти самореалізації.

Відійшовши  від теорії Фрейда,  Юнг збагатив наукові уявлен?

ня про зміст і структуру  особистості. Його розуміння безсвідомого


як багатого і життєво необхідного джерела мудрості викликало нову хвилю інтересу до його теорії у сучасників. Юнг один з перших виз? нав позитивний внесок релігійного,  духовного і навіть містичного досвіду у розвиток особистості. В цьому полягає його особлива роль як попередника гуманістичного напрямку в персонології.