ВИсновки

 

Когнітивний напрямок в соціальній психології виник як антитеза необіхевіоризму. В дослідженні соціальних явищ когнітивісти підкрес? люють вплив інтелектуальних процесів на розвиток особистості. З точ? ки зору когнітивних теорій, психіка людини активна, динамічна, має вроджені структури, які обробляють і організують інформацію. З точ? ки зору Піаже, ментальні структури,  які називаються схемами, утво? рюють основу для придбання нових знань. Л.С. Виготський вважає ког? нітивний  розвиток  по суті своїй вбудованим  в соціальний і культур? ний контексти,  а тому складні знання  набуваються шляхом  участі в культурно значимій діяльності  під керівництвом інших людей.

Когнітивні теорії широко  застосовуються в освіті. Вони особ?

ливо корисні для педагогів, допомагаючи їм планувати учбові про? грами у відповідності зі стадіями розвитку дітей. Ці теорії пропону? ють способи, які дозволяють визначити, коли дитина готова для вивчення певного предмета і які підходи до цього предмета більше відповідають  даному віку.


Особливий внесок у розвиток соціальної психології зроблено пред? ставниками французької школи на чолі з С. Московічі, які в середині 50? х років ХХ ст. розробили теорію “соціальних уявлень (репрезентацій)”.

Необхідність введення в систему соціальної психології “соціаль?

них уявлень” як форми соціального  пізнання і феномена  соціальної реальності пояснюється недостатністю інших моделей, особливо біхе? віористської, для пояснення смислових  зв’язків людини зі світом.

Соціальні  уявлення з’являються у повсякденному мисленні  з метою осмислити,  зрозуміти  оточуючий  людину  соціальний світ. Для людини  завжди  є можливість зустрічі з чимось “дивним і не? знайомим”. Така зустріч таїть в собі небезпеку  зруйнувати звичне життя, звичний  образ реальності. У людини є потреба якось “при? ручити” нові враження і тим самим зменшити ризик несподіваності, пристосуватись до нової інформації.

С. Московічі вважає, що саме за допомогою соціальних уявлень “дивне і незнайоме” стає з часом зрозумілим і знайомим.  Наприк? лад, мало хто з неспеціалістів може сказати, що таке біохімія, ядер? на фізика, соціологія або етологія. Проте уривки інформації про ці складні явища різними шляхами  проникають у масову свідомість і далі стають “на слуху” у індивідів, які звикають  до неї, можуть ви? користовувати у повсякденному спілкуванні. В цьому процесі “зви? кання” приймає  участь також попередній  досвід людини, наприк? лад, якісь відомості, що отримано в школі, від знайомих і т.ін. Зага? лом, через багато різних джерел уявлення про “дивне і нове” прони? кає в буденну свідомість, в якій трансформується у “звичне”.

Все це потрібно людині для того, щоб зрозуміти смисл оточую?

чого світу, щоб полегшити  процес комунікації з іншими людьми з приводу  інших подій, для того, нарешті, щоб побудувати  для себе відносно несуперечливу картину світу.

Соціальні  уявлення виконують  три основні функції:

– вони є інструментом пізнання світу – в цьому їх роль анало?

гічна ролі звичайних категорій, які пояснюють події;

– вони є способом опосередкування поведінки – в цій функції вони сприяють спрямуванню комунікації в групі, визначенню цінно? стей, що регулюють поведінку;


– вони є засобом адаптації подій, які відбуваються,  до тих, що уже існували, тобто сприяють збереженню картини світу, яка склалась.

Найголовнішим доповненням до когнітивістського підходу в соціальній  психології  С. Московічі  вважає  так звану “ідентифіка? ційну матрицю”, що пояснює, як вписується нова інформація в ко? гнітивну структуру  кожного індивіда в залежності від того, з якою групою він себе ідентифікує, тобто тут робиться акцент на тому, що вся сукупність знань (“уявлень”, “репрезентацій”) людини про світ дається їй в системі. Саме це робить “соціальні уявлення” історико? культурним, соціальним об’єктом дослідження.