Когнітивна соціальна психологія С. Московічі.

Концепція соціальних уявлень

 

До теорій, які поставили своєю задачею створити антитезу аме? риканському біхевіоризмові, належить  теорія “соціальних уявлень (репрезентацій)”. Ця теорія виникла у Франції в 60?х роках ХХ сто? ліття як альтернативна програма перебудови соціальної психології з американського варіанту, що була під впливом біхевіоризму та сцієнтизму, на інші теоретичні  основи, характерні  для  соціальної психології в Західній Європі.

Концепція соціальних  уявлень є сьогодні однією з найвпливові? ших теоретичних моделей західноєвропейської соціальної психології. Цю концепцію  пов’язують  з ім’ям французького психолога  С. Мос? ковічі,  а ширше,  – із “французькою дослідницькою школою”, (Ж.?П. Кодол, Д. Жоделе та ін.). Біхевіористському розумінню “пове? дінки” а також вузькій когнітивістській інтерпретації “образу” вони про? тиставили поняття “соціальні уявлення (репрезентації)”, яке стало ос? новною категорією запропонованого ними напрямку соціальної пси? хології. Вживання поняття  “уявлення” в теорії С. Московічі потребує спеціальних пояснень. Воно не еквівалентно тому значенню, яке є тра? диційним для психології або логіки, де “уявлення” – це кільце в пере? ході або від сприйняття до мислення,  або від образу до поняття.  Для С. Московічі соціальні уявлення – це осмислені знання, які в сучасно? му суспільстві є еквівалентом того, що в традиційних суспільствах роз? глядається як міфи і вірування. А тому вони можуть бути названі “су? часною версією здорового глузду”.

Соціальні уявлення, згідно з автором даної концепції, – це сус? пільна свідомість, в якій дуже складно взаємодіють  на рівні здоро? вого глузду різні переконання (частково ірраціональні), ідеологічні погляди, знання, власне наука, що розкривають і в дечому склада? ють соціальну реальність. Наука не витісняє  ці буденні переконан? ня, навпаки, наукові уявлення і здоровий глузд тією чи іншою мірою трансформуються одне в одне.

Вивчення соціальних  уявлень  є дуже важливим, бо вони є та ре? альність, яка впливає на поведінку індивідів, суспільне життя. Особли? во важливо знати, як виникають такі уявлення. Важливо бути переко? наним в їх справедливості і знати їх примусовий для індивіда характер.


Центральним питанням в концепції  соціальних  уявлень  є з’я? сування того, як люди розуміють оточуючий світ, чому вони так чи інакше осмислюють своє повсякденне життя. Саме для вирішення цих питань і була створена ця концепція.

Французькі соціальні психологи  на чолі з С. Московічі  поста? вили завдання зробити соціально?психологічну науку дійсно со? ціальною дисципліною. Для цього вона повинна вивчати реальні со? ціальні  відносини  з психологічних позицій.  Тому предметом  соц? іальної психології  повинен бути зміст, що має очевидну соціальну цінність, а також відображає свою область реальності, яка б не пере? сікалась  з областями інших  наук. Такою  реальністю  і предметом С. Московічі  вважає соціальні уявлення.

Соціальні уявлення – це, з одного боку, реальне соціальне жит?

тя, з другого – категорія  соціальної психології як науки.

Як категорія, соціальні уявлення – це спосіб пізнання, що при? пускає когнітивну активність індивіда і груп, яка дозволяє їм зафік? сувати свою позицію по відношенню до ситуації, подій, об’єктів і повідомлень.  Тлумачення соціальних  уявлень  як форми  пізнання вводить її в ранг когнітивного універсуму  індивіда і групи і дозво? ляє прибічникам концепції  розглядати це поняття  як універсаль? ний інструмент  соціального  пізнання.

З іншого боку, соціальні  уявлення – це соціальна  реальність, яка являє собою ту сторону психічного, яке безпосередньо детермі? нується соціальними умовами людей. Це є уявлення людей про різні сторони життя, що існують не як окремі думки окремих індивідів, а як уявлення члена соціальної групи, класу.

Виходячи  з того, яку роль відіграють  соціальні  уявлення в житті суспільства  і окремого індивіда, С. Московічі  вважає, що соціальні уявлення складають предмет соціальної  психології. Можемо погоджуватись з цим, чи не погоджуватися, вважати соціальні уявлення лише розділами  цієї науки, проте не викли? кає сумніву, що включення в предмет науки такого потужного, об’ємного, багатомірного  пласту  соціальної  реальності  і систе? матичне  його дослідження є величезним кроком  вперед  у роз? витку психології.  І в цьому безперечна  заслуга  С. Московічі  та його співробітників.


Концепція соціальних уявлень не тільки висунула актуальніші проблеми, але й інспірувала багато цікавих, оригінальних за своєю думкою, виконанням емпіричних  досліджень.

Першою і тепер класичною роботою нового напрямку у фран?

цузькій соціальній  психології по праву вважається дисертаційне дослідження С. Московічі  “Вивчення  соціальних  уявлень  про пси? хоаналіз”, яке було захищено в Сорбоні в 1960 році. Це досліджен? ня стало поштовхом для створення великої кількості робіт, викона? них у тому ж самому напрямку. Вирішальну роль в цьому справили дві обставини:

1) падіння привабливості американського шляху розвитку  со?

ціальної психології;

2)  виникнення альтернативних програм  перебудови  соціаль? ної психології на теоретичних засадах, характерних для соціальної психології  Західної  Європи  (зокрема, на теоретичних засадах со? ціології Е. Дюркгейма).

Початок дослідженням в галузі соціальних уявлень поклала мо? нографія С. Московічі  “Психоаналіз: його образ і його публіка”, що була опублікована в 1961 р. Це була розповідь про те, як наукова кон? цепція (теорія З. Фрейда) набувала  якісно іншого буття, входячи в плоть і кров повсякденності і буденної свідомості, як, перетворившись у соціальне уявлення, психоаналіз став фактором  французької куль? тури 50?х років. С. Московічі  прослідкував процес  трансформації мови науки в “культурний діалект”, або “соціальний сленг”, “підкрес? ливши, що ідея соціальних  уявлень з успіхом змінює загальноприй? няті статично?описувальні поняття образу і думки.

Своєю роботою С. Московічі звернув увагу західного читача на той рівень  суспільної  свідомості, яка  визначається як буденність. Автор зупиняється на феномені  буденної трансформації наукової теорії – психоаналізу. Психоаналітична концепція займає провідне місце серед інтелектуальних явищ Заходу і тому може виконувати функцію доброго матеріалу для психологічного аналізу того, як на? укова теорія вбирається суспільством і стає елементом повсякден? ної культури.  Роблячись “новим здоровим  глуздом”, психоаналіз в уявленнях громадськості виступає в таких аспектах: репрезентується смисл теорії, зміст психоаналітичної практики,  образ психоаналі?


тика, типові пацієнти  і значення,  роль психоаналізу у французько?

му суспільстві. Ці аспекти – провідні в роботі С. Московічі.

Соціальні  уявлення як категорія  соціальної  психології  є спе? цифічною  формою знання, яка об’єднує в собі понятійний і образ? ний компоненти. Понятійний компонент обумовлюється науковим знанням, а образний  – буденним знанням.

Як підкреслює  С. Московічі  та представники його школи,  со? ціальні уявлення – це перш за все знання здорового глузду, а в більш широкому  плані – це якості  буденного практичного мислення,  які направлені на освоєння  і осмислення соціального матеріалу і ідеаль? ного оточення. Звертаємо увагу на те, що ключовою ознакою у виз? начені уявлень  є його віднесення  до буденного пізнання  дійсності, яке прийнято називати  “знанням  здорового  глузду” або “спонтан? ним”, “наївним” практичним і т.ін. пізнанням.

В чому ж специфіка законів і логіки буденного пізнання  у по?

рівнянні із законами і логікою наукового пізнання?

Наукове  мислення осягає істину, розробляючи строгі правила і критерії  логічного висновку.  Буденне  мислення,  яке притаманне “людині з вулиці”, яка не отримала  спеціальної  професійної підго? товки, направлено не на вирішення абстрактних проблем, а на об? слуговування потреб повсякдення. Правила і закономірності тако? го мислення вважаються людьми само собою зрозумілими, вони вільно ними користуються в залежності від вимог моменту.

Бурхливий розвиток засобів масової комунікації в умовах нау? ково?технічного прогресу суттєво модифікував повсякденне життя людини. Основою  і джерелом  суджень здорового глузду все більш стають наукові  за своїм  походженням знання,  які засвоюються і трансформуються як орієнтири буденного досвіду.

Наука  вторгається в духовне життя  кожної людини  і стає од? ним із безпосередніх  факторів  формування свідомості  індивіда. С. Московічі  стверджує,  що наука  не вульгаризується в масовій свідомості,  а навпаки,  вона отримує  нове життя.  Отже, наука  про реальність, як каже Московічі, стає науковою в реальності, її квазі? фізичним виміром.

Знання, яке трансформується у здоровий  глузд, змінює  сам

спосіб існування людей. Це відбувається завдяки  тому, що повсяк?


денний досвід людини, звертаючись до нових тем, надає її діям і сло? вам нового смислу. Отже, генеза нашого здорового глузду – це не? псування ідей, не розсіювання атомів науки, які попадають до нас, а це рух ідей, підчас якого вони соціалізуються.

С. Московічі  вважає,  що перетворення науки  із академічної дисципліни в реальну  суспільну  силу, є якісним  стрибком,  новим “епістемологічним статусом” знання.

Отже  соціальне  уявлення – це не те буденне знання,  як його розуміють в традиційному смислі. Соціальне  уявлення – це вищий щабель розвитку  здорового глузду, на якому він збагачується нау? ковою теорією.

Соціальні уявлення існують переважно в образній формі. Образ?

ний характер соціального уявлення – це одна із його характерних рис.

Образність, яка властива  буденній свідомості взагалі, візуалі? зує характеристики того, що уявляється. Його зміст немов би при? в’язується до певного малюнка, до зримої схеми. Роблячи образни? ми абстрактні поняття, уявлення надає матеріальну тілесність ідеям, слова ставить у співвідношення до речей.

Соціальне уявлення – це є, перш за все, репрезентування об’єк? та, актуалізація його у свідомості  у всій сукупності  і доступності сприйняття суб’єктом.

Як реконструкція реальності уявлення зовнішньо схожі на сприй? няття, однак, як підкреслює Московічі, його перцептивна данність ілю? зорна, оскільки у “знятому” вигляді вона містить концептуальну пере? робку репрезентуємого. Нова інформація про об’єкт підлягає  катего? ризації в когнітивному світі суб’єкта, що утворює уявлення.

В результаті становлення уявлення відбувається смислова транс? формація образу, співвідношення його з низкою понять, яка була сфор? мована раніше. Відбувається схематизація чуттєвого образу в уявленні, і навпаки – поняття  набуває в уявленні рельєфності і конкретності.

Поняття образу в концепції соціальних уявлень характеризуєть?

ся активним началом.  Образ  – це не є дзеркальне відображення об’єкта, його копія. Соціальні  уявлення необхідно розрізняти в їх активній формі. Образ і смисл нерозривно зв’язані в уявленні: будь? якому  значенню  відповідає  образ, будь?якому  образу – значення. Саме ця осмисленість образу в уявленні надає йому активності, яка


полягає в тому, що об’єкт в уявленні перемодельовується і реконст? руюється. А тому уявлення не є пасивним відтворенням зовнішньо? го у внутрішньому. Воно є продуктом і процесом активного соціаль? но?психологічного відтворення дійсності. Саме завдяки  уявленню соціальний суб’єкт є активним  в своїй пізнавальній діяльності. Так він (суб’єкт) за допомогою уявлення відтворює, ніби знову створює об’єкти, людей, події оточуючого світу.

Отже, структура  уявлення – це єдність перцептивного і концеп? туального. С. Московічі  вважає, що ця єдність виступає  тим проти? річчям, яке є основним джерелом розвитку  соціального уявлення.

Активний  характер соціальних  уявлень виявляється не тільки

в тому, що воно реконструює елементи зовнішнього  світу. Ак? тивність соціальних уявлень виявляється і в тому, що вони надають смисл поведінці, інтегрують людину в систему соціальних відносин, тобто орієнтують  і направляють діяльність людини. Саме завдяки соціальним уявленням факти оточуючого світу трансформуються, щоб стати знанням, яке використовують повсякденно.

Отже, соціальне уявлення, яке є одночасно образом і символом –

це така специфічна форма пізнання, завдяки якій пізнаючий суб’єкт немов би зливається з тим, що він пізнає. Тому соціальне уявлення – це не тільки форма пізнання, а й елемент реального соціального життя.

Соціальне уявлення – це процес, і в цій якості воно виявляєть?

ся в різних “порізних” формах, співставляючи які, можна прослідку?

вати зміни в його структурі і функціях.

Досліджуючи особливості  формування наукових  знань, Мос? ковічі виділяє  2 групи факторів, які, так би мовити, “відповідальні” за цей процес: зовнішні і внутрішні. Зовнішні описують зміни в на? уковій теорії, яка стає здобутком буденної свідомості. Внутрішні стосуються трансформацій, що відбуваються у “надрах” самих уяв? лень. Сутність зовнішніх процесів виявляється в образній об’єкти? фікації предмета уявлень. Цей процес включає декілька етапів.

Перший  – персоніфікація наукових  знань і феноменів. Це по?

в’язано з такою тенденцією: науковому  знанню  властиве  знеособ? лення, а здоровому глузду – особистісне забарвлення всякого знан? ня. Кожна  наука або теорія  асоціюється з прізвищами людей, які


стали їх символом: психоаналіз – з Фрейдом, відносність – з Ейнш? тейном, зумовлювання – з Павловим і т.ін. Персоніфікація надає конкретності теоріям і дозволяє розглядати їх як таку виразну  ре? альність, коли б мова йшла про добре знайому людину. З часом теорії починають асоціюватись  не тільки з окремим індивідом, але із соц? іальною  групою (спільнотою): психоаналіз – з психоаналітиками, біхевіоризм  – з США і т.п.

Другий  етап об’єктифікації – це вибір і деконтектуалізація (від слова “контект” – закінченість, зв’язок) елементів наукової теорії (яви? ща). Інформація про них вибірково оцінюється з позиції нормативних критеріїв  групи. Відібрані елементи  відокремлюються від наукового контексту,  до якого вони належать, і присвоюються буденною свідо? містю в якості норм сприйняття повсякденної дійсності. В результаті цього соціальні уявлення виглядають спочатку як приблизний нарис явища, як ментальне зображення найбільш вразливих його рис.

Третій етап об’єктифікації – це формування “фігуративної схе?

ми уявлення”, яка є “образним ядром” уявлення. “Фігуративна” схе? ма формується поступово,  коли початковий ескіз в ході цілеспря? мованого відбору інформації набуває вигляду умовної конструкції. Цю конструкцію Московічі назвав “фігуративною схемою” уявлен? ня. Вона містить суттєві поняття, риси об’єктивного явища і просту структуру їх взаємозв’язків. Ця конструкція є візуальною, зручна у використанні і може служити  своєрідною підпорою для сприйнят? тя нового, незрозумілого матеріалу,  і через спрощення і оптиміза? цію процесу перцепції може орієнтувати суб’єкта.

Отже, результатом третього етапу об’єктифікації предмета уяв?

лення є схематична  візуалізація наукових  ідей і понять.

Так, наприклад,  згідно досліджень Московічі, співвідношен? ня  та ких  ключо вих  понять  психоаналітичного словник а, як “свідоме” і “безсвідоме” візуалізується на схемі розташуванням першого  вище, а другого  – нижче  риски  “тиску”, “витіснення”. Дослідження уявлень про дитину, яке було проведено М.Ж. Шом? бар де Лов, виявило,  що уявлення структуруються навколо біпо? лярного “образного ядра”, згідно з яким дитина протиставляєть? ся дорослому, як природа  – суспільству,  спонтанне  – норматив? но заданому, безпосередній інтерес – вигоді і т.п.


Четверта стадія об’єктифікації уявлень – це натуралізація або “онтизація”  фігуративної схеми і її елементів.  Фігуративна схе? ма, яка відділена  від об’єкта, перестає  бути абстрактною  конст? рукцією,  а стає безпосереднім втіленням об’єкта. Мова  йде про те, що образ  об’єкта набуває  матеріальності тим, що він знахо? дить своє місце в онтології  здорового  глузду. В результаті такої онтизації  (натуралізації) здоровий  глузд  користується елемен? тами фігуративної схеми як речовими природними об’єктами. По? няття  або явище  втрачає  свій абстрактний характер, набуваючи квазіфізичних, автономних  форм існування.

Отже,  об’єктифікація соціальних  уявлень  – це відторгнення

предмета  пізнання і перетворення його  у своєрідну  автономну сутність, що наділена буттям.

Фіксуючись в мовних виразах, установках поведінки, способах

інтерпретації, соціальні  уявлення розпочинають своє  незалежне життя  в суспільстві.

Соціальні установки,  що натуралізувались, стають не тільки системою інтерпретації і категорізації явищ оточуючої дійсності, але й “конституційним” фактором  соціальної реальності.

Аналіз соціально?психологічних механізмів утворення цієї “реп?

резентативної” реальності є наріжною проблемою концепції.

Московічі  так пояснює  утворення стійкої  системи  відносин членів  групи до якого?небудь  соціально  значущого  об’єкта: при? вивається те, до чого є прихильність, що вписується в уже існуючу структуру. Істинними є ті уявлення, які є прегнантними (пре? гнантність – тенденція кожного феномена зайняти більш визначе? ну, виразну, завершену форму. Це один із законів гештальта), відпо? відають думці оточуючих і сприйняттю в даній групі. Система уяв? лень, яка за логікою конвенції стала “об’єктивно реальною”, детер? мінує зміст соціальної  взаємодії.

Суть  внутрішніх  трансформацій  соціальних уявлень  Мос?

ковічі бачить в тому, що це є процес освоєння  чогось дивного, яке потребує інтерпретації через вже знайоме.

В поняття  “дивне” він включає три типи ситуацій і феноменів: по?перше, те,  що є для індивіда зовнішнім  і віддаленим;  по?друге, те, що не відповідає сталим нормам і правилам його поведінки і по?


третє, все те, що є надлишковим для індивіда: інформація, нові по? няття, нові відносини. “Дивне” не є просто новим, невідомим або таким, що не стосується індивіда. Навпаки, воно приймає  вигляд знайомого,  і саме цією “псевдо?схожістю” стимулює  формування якогось тлумачення, думки, тобто стає соціальним уявленням.

Соціальне уявлення про “дивне” утворюється на основі попе?

реднього досвіду. Для розкриття цього процесу Московічі  вводить поняття  “перенесення”. Перенесення – це проникнення “дивного” в щілину звичайного.  Зробити “дивне” своїм означає вкласти  його в сітку вже знайомих  понять шляхом  надання  назви і класифікації. Для аналізу того, як відбувається “вписування”  об’єкта уявлення в систему знань, що склалась раніше, Московічі вводить поняття “іден? тифікаційної матриці”. Матриці існують для упорядкування як не? соціальних,  так і соціальних  явищ. Матриці  для соціальних  явищ мають свою специфіку: окрім того, що вони мають оціночний  ха? рактер, ці матриці  завжди  пов’язують  інформацію,  що поступає,  з певними  соціальними категоріями, наділяючи  об’єкт уявлення відповідним смислом і значенням.

Існують групові детермінанти обробки інформації, яка посту? пає із зовні: якщо властивості об’єкта, який приймається, відпові? дають основним  параметрам  ідентифікаційної матриці  групи, то йому приписується весь комплекс  як наявних,  так і відсутніх, але пов’язаних  з ним  характеристик. Результати дослідження Мос? ковічі показали, зокрема, що оцінка групою психоаналізу залежа? ла від того, в якій  системі  цінностей  він сприймався. Так, якщо група оцінювала психоаналіз як наукову теорію, то це зумовлюва? ло уявлення про споживачів  психоаналітичної практики як  про інтелектуалів. Коли ж група оцінювала  психоаналіз як політичну теорію, то це зумовлювало уявлення про споживача  цієї теорії як багатих людей. Отже, сприйняття будь?якого явища, з одного боку, виявляє соціальні уявлення, що притаманні членам групи, а з дру? гого – призводять до їх часткової перебудови через несуперечливе включення нового елементу.

Гіпотеза Московічі про ідентифікаційні матриці спрямована на те, щоб акцентувати значення образного компоненту процесу пізнан? ня. Це є певним внеском в розробку теорії пізнання.


Велике  місце в концепції  соціальних  уявлень  приділяється питанню  соціальних функцій уявлень.

Найважливішою з них є функція інструмента пізнання. Як ствер? джує Московічі, уявлення є теоріями, які пояснюють оточуюче в рам? ках певної когнітивної структури. Відмінною рисою цієї структури є трансформація інформаційних когнітивних елементів в “репрезента? тивно?образні”,  яка супроводжується перетворенням описування в пояснення. Справа  не тільки в тому, що люди нерідко деформують, або вибірково сприймають яку?небудь інформацію відповідно до своїх уявленнь.  Сама  реальність  (інформація) структурується на основі уявлень, бо людина бачить оточуюче не таким, яким воно є насправді, а крізь призму власних бажань, інтересів, уявлень. Функція пізнання здійснюється соціальним уявленням через такі процедури, як опису? вання, далі – класифікація і нарешті – пояснення.

Друга важлива  функція соціальних  уявлень  – функція опосе? редкування поведінки.  Уявлення розглядається в цій функції  як незалежна  змінна, що детермінує  поведінку. Призначення уявлен? ня – приймати  участь в процесах формування поведінки і орієнтації соціальних  комунікацій. У внутрішньогруповій міжособистісній взаємодії  соціальні  уявлення визначають поле можливих комуні? кацій, цінностей або ідей, що виявляються з точки зору групи, і тим самим спрямовують і регулюють бажану поведінку.

Формування соціальних  уявлень  – це  психологічна   не?

обхідність  соціального  життя.  Завдяки таким  своїм  властивос? тям як достатня стійкість і одночасно оперативність, соціальні уявлення дають можливість швидко переорієнтуватись в мінливій дійсності, особливо в умовах недостатньо  повної і неоднозначної інформації відносно об’єкта, який сприймається. Робота уявлен? ня по введенню незвичайного в систему значень індивіда йде дво? ма шляхами: диференціації й інтеграції. Нерівновага в бутті лю? дини, яка викликана появою  нового об’єкту, може бути віднов? лена або розкладанням цього об’єкту на перцептивні складові, або, наприклад,  з’єднанням його ланцюгом  зв’язків  зі “звичайними” образами і поняттями із зовсім різних джерел шляхом  аналогій і асоціацій.  В процесі інтеграції елементи,  що належать  до різних галузей знань, трансформуються один в інший, об’єкт включаєть?


ся в серію погоджень з іншими об’єктами, що вже належать до психологічного світу індивіда, запозичуючи у них деякі власти? вості, добавляючи свої власні, і, нарешті, сам стає звичним. Отже, соціальним уявленням відводиться роль посередника між когні? тивним  світом індивіда і зовнішнім  світом.

Соціальні уявлення належать до тієї сфери соціального, яка без?

посередньо  вплітається в життя  соціальних  груп, класів. Уявлення про наукові теорії, політичні події, про соціальну структуру сус? пільства і т.ін., існують не як уривчасті думки окремого індивіда, а як представника, члена соціальної групи, класу. Ці думкивисловлюван? ня, оцінки  виражають  відношення групи  до соціально  значущого об’єкта. Вони організовані зовсім по?різному в різних класах, культу? рах або групах і можуть служити візитною карткою соціальної групи. У разі відповідності  між спільнотою  і його свідомістю (уявленням), це уявлення стає одним з його функціональних атрибутів.

Вплив соціальних уявлень на поведінку не просто декларуєть?

ся прибічниками концепції  соціальних уявлень, а доводиться в ба? гатьох експериментальних дослідженнях. Вводячи соціальні уявлен? ня в розглядання таких проблем,  як: групова  взаємодія в процесі рішення  задачі (Ж.?П. Кодол), конфлікти (М. Плон),  ефекти  коо? перації (Ж. Абрік) та інші, представники теорії соціальних уявлень отримали цікаві дані з точки зору цього нового погляду на традиційні проблеми соціальної  психології.

Третя функція – адаптаційна. Вона виявляється в тому, щоб адаптувати  соціальні події, які здійснюються в суспільстві,  до існуючих в ньому поглядів,  думок і оцінок. Справа  в тому, що ні наука, ні ідеологія в суспільстві не здатні самі безпосередньо виз? начити людську поведінку. На допомогу приходить соціальне уяв? лення, функційні призначення якого полягають в тому, щоб адап? тувати політичні, наукові та інші явища до вже існуючих поглядів. Завдяки уявленням соціальної  групи створюють не тільки несу? перечливу картину світу, але й формують, а також перетворюють відносини  з іншими групами. Московічі  бачить основне призна? чення соціальних уявлень  в тому, щоб з їх допомогою розв’язати проблеми,  надавати певну форму соціальним взаємодіям, забез? печувати  маси управлінням.


Прибічники концепції соціальних уявлень зробили не тільки но? вий внесок у вирішення фундаментальних теоретичних проблем со? ціальної психології, але й уважно поставились до прикладних дослід? жень в руслі своєї концепції. Їх дослідження характеризуються оригінальністю і широтою тематики, охоплюють широку проблемати? ку: це виявлення ролі соціальних уявлень в груповій активності, це та? кож вивчення соціальних уявлень про окремі соціальні об’єкти, це про? блематика  малої групи і міжгрупових відносин, це також соціально? психологічні  проблеми  великих  соціальних  спільностей.  Розпочата з польових досліджень розробка теорії соціальних уявлень інтенсивно проводиться також шляхом лабораторного експериментування.

Представники концепції соціальних репрезентацій аналізують соціальні уявлення різних суспільних, професійних, демографічних груп. Метою їх досліджень є розкриття, а в окремих випадках, про? цес розвитку  соціальних уявлень  цих суспільних  груп. В своїх до? слідженнях вони освоюють нові методичні засоби, застосовують цікаві методики. Їх методичний арсенал є дуже різноманітним.