Научіння через моделювання.

 

Бандура стверджує, що научіння було б мало ефективним, якби воно залежало  виключно від результату власних дій людини. На щастя, вербальна передача інформації і спостереження відповідних моделей (наприклад, інших людей) забезпечує основу для придбан? ня найбільш  складних  форм поведінки  людини. Бандура  встанов? лює, що фактично всі феномени научіння, які набуваються в резуль? таті прямого  досвіду, можуть  формуватися через  посередництво спостережень за іншими людьми.


Фактор спостереження – ключ до вирішення проблем. Спо? стерігаючи, діти навчаються  робити  повсякденну домашню ро? боту або грати в ігри. Через спостереження вони можуть навчи? тися бути агресивними, альтруїстичними. У багатьох випадках необхідно  вчитись  модельованій поведінці  саме таким  чином, як вона виконується (їзда на велосипеді). Однак  у доповнення до передачі специфічних форм шляхом моделювання можна по? будувати нову поведінку. Завдяки процесам  моделювання спо? стерігачі  беруть  загальні  риси  з різних  реакцій  і формулюють правила  поведінки,  які дають їм можливість йти далі від того, що вони вже бачили і чули. З точки зору Бандури,  люди форму? ють когнітивний образ певної поведінкової реакції  через спос? тереження поведінки  моделі,  і далі ця закодована  інформація (що зберігається в довготривалій пам’яті) слугує орієнтиром у їх діях. Люди можуть вчитися  на прикладах.

Соціально?когнітивна теорія передбачає, що моделювання впливає  на научіння,  головним  чином, через його інформаційну функцію.  Тобто під час показу  зразка  спостерігачі  (учні) здобу? вають в основному символічні образи моделюючої діяльності, яка слугує прототипом для відповідної  і невідповідної поведінки.

Научіння через спостереження регулюється чотирма взаємо? пов’язаними компонентами: увага, збереження, моторно?репро? дуктивні  і мотиваційні процеси. Розглянуте таким чином научі? ння через спостереження є активний критичний і конструктив? ний процес. (Див. таблицю).

Хоча теорія соціально?когнітивного научіння  дійсно визнає важливу  роль  зовнішніх  підкріплень,  вона постулює  існування

більш широкого  кола підкріплюючих впливів. Люди не тільки підвладні впливу досвіду, якого вони набувають в результаті своїх дій, але й регулюють поведінку на основі очікуваних  наслідків, а також створюють їх для себе самі. Бандура, аналізуючи  роль підкріплення в научінні через спостереження, показує  його ког? нітивну орієнтацію. На відміну від Скіннера, він стверджує, що зовнішнє підкріплення рідко виступає в ролі автоматичного виз?

начальника поведінки.  Воно частіше виконує  дві інші функції  –

інформативну і спонукальну. Підкріплення, яке наступає  після


Таблиця

Компоненти научіння через спостереження

 

 

Процеси уваги

 

Процеси збереження

Моторно-

-репродуктивні процеси

 

Мотиваційні процеси

Людина слідкує за

поведінкою моделі і точно сприймає цю поведінку.

Людина пам’ятає (довготривале збереження) поведінку моделі, що спостерігалась раніше.

Людина перево? дить закодовані в символах споми? ни про поведінку моделі в нову фо? рму відповіді.

Якщо позитивне підкріплення (зо? внішнє, через по? середництво са? мопідкріплення) потенційно при? сутнє, людина здійснює моде? люючу поведінку.

 

реакції,  вказує  на необхідність  сформувати гіпотезу  про те, що таке правильна реакція.

Ця  інформативна функція (зворотний зв’язок) може пра? цювати, коли  підкріплення переживається прямо  або побічно. Бе з  з датно сті  пе ре дбач ати  ім о вір ни й  ре з ульта т  майб утніх вч инків  лю ди  ді яли  б  ри з и ко вано . По б іч не  пі дк р іп л е н ня здійснюється тоді, коли спостерігач бачить дію моделі з наступ? ним результатом, який спостерігач усвідомлює  як результат попередніх  дій моделі.

Самопідкріплення має місце тоді, коли люди встановлюють для себе планку досягнень і заохочують або карають себе за її досягнен? ня, перевищення або невдачу.

За  Бандурою  є три  процеси,  які  входять  компонентами в саморегулювання поведінки: процес самоспостереження, само? оцінки  і самовідповіді.  В останні роки Бандура  ввів у свої тео? ретичні  побудови  постулат  когнітивного механізму  самоефек ти в н о с ті  дл я  по я сне нн я  о со б исті сног о  ф ун к ціон ув а нн я  і змінення.  Концепція самоефективності стосується уміння  лю? дей усвідомлювати свої  здібності  побудувати  поведінку,  яка


відповідає специфічній задачі або ситуації. З точки зору Банду? ри, самоефективність, або усвідомлена  здатність  справитись з специфічними ситуаціями, впливає  на декілька аспектів психо? соціального функціонування. Те, як людина оцінює власну ефек? тивність,  визначає  для неї розширення або обмеження можли? вості вибору діяльності,  зусиль, які їй доведеться  докласти  для подолання перешкод  і фрустрацій, наполегливість, з якою вона буде вирішувати якусь задачу. Отже, самооцінка  ефективності впливає  на форми поведінки, мотивацію, побудування поведін? ки і виникнення емоцій.

На думку Бандури, люди, які усвідомлюють  свою самоефек? тивність, прикладають більше зусиль для виконання складних справ, ніж люди, які зазнали  серйозних  сумнівів  у своїх можли? востях. В свою чергу, висока  самоефективність, яка пов’язана з очікуванням успіху, веде до хорошого результату і сприяє  само? повазі. Навпаки, низька  самоефективність, яка  пов’язана  з очі? куванням краху, веде до невдач і таким чином знижує  самопова? гу. Бандура  стверджує,  що ті, хто вважає  себе нездатним  доби? тись успіху, має слабку мотивацію і не може побудувати поведін? ку. Навпаки, люди, які вірять в свою здатність вирішити  пробле? му, імовірно, будуть наполегливі в досягненні своєї мети, не див? лячись  на перешкоди.

Бандура передбачав, що набуття самоефективності може відбу? ватись будь?яким з чотирьох шляхів  (або їх комбінації):  здатності побудувати  поведінку,  побічного досвіду, вербального  переконан? ня і стану фізичного  (емоційного) збудження.

Бандура постійно спрямовує свої зусилля на розвиток методів те?

рапевтичної зміни поведінки і розробку єдиної теорії поведінкових змін.

В терапевтичних методиках важливу роль відіграє зміна ус? відомленої здатності протистояти загрожуючим або аверсивним ситуаціям і справлятися з ними. Бандура  висловлює передба? чення, що ефективність терапії, які б методи не застосовувались, визначається, перш за все, її здатністю  підвищувати самоефек? тивність  клієнта.