Соціально-когнітивна теорія  А.Бандури

 

Погляди класичних біхевіористів набули розвитку в різних напрям? ках. Кульмінацією цього розвитку в останні десятиліття можна назвати соціально?когнітивний напрямок. Особливості цього напрямку найбільш яскраво представлено в роботах Альбера Бандури (нар. 1925) і Джуліа? на Роттера  (нар. 1916). Теорія кожного з них значно відрізняється від радикальногго біхевіоризму Скіннера,  але зберігає експериментальну методологію, яка характеризує біхевіористський підхід.

Бандура вважає, що психічне повинно розумітись як безперерв? на взаємодія між факторами поведінковими, особистісними і середо? вищними. Це означає, що поведінка, особистісні аспекти і соціальні впливи ? це взаємозалежні детермінанти, тобто на поведінку здійснює вплив оточення, але люди теж відіграють активну  роль у створенні соціального оточуючого середовища та інших обставин, які виника? ють в їх повсякденних транзакціях. Ця точка зору відрізняється від підходу Скіннера, який обмежує пояснення поведінки людини до двохфакторної односторонньої моделі, в якій  зовнішні  події є єди? ним чинником  поведінки. На відміну від Скіннера, який майже зав? жди розглядав научіння через прямий досвід, Бандура робить основ? ний акцент на ролі научіння через спостереження у придбанні нави? чок поведінки. Дійсно, найбільш  відмінною рисою соціально?когні? тивної теорії Бандури є переконання в тому, що переважно поведін? ка людини формується через спостереження на основі прикладів.

Бандура також підкреслює важливість самостійних впливів як чинника  функціонування людини  у всіх її аспектах  (в мотивації, емоціях, діях). Це є найбільш очевидним в його концепції самоефек? тивності  – положенні  про те, що людина може навчитись  контро? лювати події, які впливають  на її життя.