Класичний біхевіоризм

 

Біхевіористську модель людини деякі вчені вважають механі? стичною, яка  уподобляє людей  машинам,  що приводяться в дію вхідним  сигналом  (стимулом) і у відповідь  на нього виробляють вихідний  сигнал (реакцію). Біхевіористську модель людини нази? вають також детерміністською, бо згідно з цією моделлю, все, що є в поведінці  людини  (цінності, установки,  емоційні  реакції)  визна? чається впливом зовнішнього  середовища  в минулому або в сучас? ному. А тому такі поняття, як провина, повага і достоїнство, на дум? ку біхевіористів,  не потрібні в описуванні поведінки людини.

Біхевіористів особливо цікавило визначення і описування про?

цесів научіння. Базисну форму научіння прийнято називати зумов- люванням. Існує  декілька  класичних експериментів, які демонст? рують різні типи зумовлювання. Найбільш відомими  прикладами класичного зумовлювання є експерименти І.П. Павлова. Класичне зумовлювання (виробітка умовних рефлексів) – це тип научіння, в якому нейтральний подразник,  наприклад,  дзвоник,  починає  вик? ликати  реакцію (виділення слини) після того, як він багатократно сполучається з безумовним подразником (наприклад, на харчі).

Експерименти появи умовних рефлексів у людей, які було про? ведено на 20 триденних  малюках (отримання реакції смоктання на звуковий сигнал), показали,  що научіння  відбувається з самих пер? ших днів життя  людини. Це дослідження показало  також, що за до? помогою метода вироблення умовних рефлексів дослідники можуть вивчати здатність малюків обробляти сенсорну інформацію задовго до того, як вони оволодіють мовою. Це дослідження підтвердило, що біхевіористський підхід може допомогти у розумінні научіння як ме? ханізму соціалізації  особистості.

Були  проведені  також експерименти, які показали,  що емоційні реакції, такі як страх, теж можуть виникати умовнорефлекторним шля? хом, особливо в дитинстві. Американські психологи Джон Уотсон і Ро? залія Рейнор провели класичний експеримент з зумовленням страху у

11?місячної дитини, який потім отримав назву “маленький Альберт”. В

цьому експерименті вони виявили таке явище як генералізація подраз?

ника, що означає розповсюдження реакції з одного специфічного под?


разника на інші схожі. Легко побачити, як генералізація подразника відбу? вається у повсякденному житті дітей. У малюків можуть викликати страх білі халати, запах ліків, бо вони асоціюються з болючими уколами.

Позитивні емоційні реакції можуть виникати таким же чином,

як і негативні, тобто умовнорефлекторно. Якщо людина починає пов’язувати раніше нейтральний подразник з неприємним емоц? ійним станом, то змінити цю умовну реакцію можна контрзумов? люванням. Контрзумовлювання – це методика усунення раніше не? гативної умовної реакції шляхом заміщення її новою умовною ре? акцією в тій самій стимульній ситуації.

Нова позитивна асоціація незабаром приведе до зміни негатив?

ної умовної реакції на протилежну їй позитивну. На основі дії прин? ципу класичного зумовлення в психотерапії було створено методи? ки лікування різних фобій. Однією з них є систематична десенсібі- лізація, яку було використано у вигляді  навчання  релаксації  для лікування таких фобій, як страх літати на літакові, страх перед на? чальством,  несприйняття лікарен,  коли  в якості  умовних  подраз? ників виступають такі фактори як висота, формений одяг, лікарняні запахи і начальник.  Ці приклади є ілюстрацією  класичного зумов? лення. Однак  цю методику  виробки  умовних  рефлексів не можна застосовувати для засвоєння більш складних  форм поведінки,  та? ких, як керування автомобілем, гра у футбол або декламація віршів.

Пояснення більш складним  формам  поведінки  було дано ви?

датним американським психологом Скіннером його теорією операн?

тного научіння.