Глава 4. Біхевіоризм

 

Біхевіоризм – це напрямок в психології, який виник на по? чатку ХХ ст., поставивши своєю метою створити  “науку про людську поведінку”. Прихильники цього напрямку стверджу? вали, що єдиним  предметом  дослідження в науковій  психології повинна  бути поведінка, за якою можна спостерігати,  яку мож? на вимірювати.  Свою теорію поведінки  вони створювали індук? тивним способом, а саме: спочатку збирали окремі “факти” того, що і як роблять  люди. Ці дослідники ретельно  визначали і кон? тролювали стимули, які було пред’явлено  в експерименті, а потім спостерігали і записували поведінкові  реакції  на ці сти? мули. Отже, вони не створювали своєї теорії зарання, а ціле? спрямовано конструювали її крок за кроком, проводячи спочат? ку прості експерименти, а потім розробляючи все більш складні. Оскільки цих дослідників цікавили зовнішні  доступні для спо? стереження і вимірювання форми поведінки, їх назвали біхевіо? ристами  (від англ. “behaviour”  – “поведінка”).

Біхевіоризм веде  своє  походження,  головним  чином,  від робіт І.П.Павлова (1849?1936) з умовних рефлексів, а також від досліджень  Джона Б. Уотсона  (1878?1958) з научіння.  Методо? логічною  основою  цих  теорій  є концепція tabula rasa  Джона Локка (1639?1704), згідно з якою у людей немає ніяких вродже? них ідей, а їх психіка формується під впливом  зовнішнього сере довища. Біхевіористи виходять  з того, що людина  народжуєть? ся  лише  як  реактивна  істота,  яка  просто  реагує  на  зовнішній вплив. Кожний  індивід формується завдяки  процесу утверджен? ня зв’язків  між стимулами і своїми  реакціями на них або між варіантами  поведінки  і їх наслідками.  Отже,  процес  научіння проходить  автоматично. Біхевіористи не займаються аналізом того, що відбувається між стимулом  і реакцією. З їх точки зору, психіка і особливо її внутрішня робота, практично  не може бути доступною  для спостереження і описування з позицій  зовніш? нього спостерігача.  Будучи  послідовними, біхевіористи не виз? нають ні безсвідомих,  ні генетичних  детермінант  поведінки.