Колективне і підсвідоме у натовпу

 

Натовп є одним із способів формування колективного підсвідо?

мого, змістом якого є почуття, що переживаються сумісно.

Підсвідоме  у відношенні  до натовпу визначається як характе? ристика  психічних  процесів, які відбуваються неявним  способом, поза свідомістю. Підсвідоме охоплює когнітивні, емоційні і/або мо? тиваційні процеси, які відбуваються без усвідомлення їх людиною.

Колективне підсвідоме відкрив Г.Лебон. Він сформулював за? кон духовної єдності натовпу, який полягає в тому, що свідома осо? бистість зникає, підсвідома бере верх над свідомим. Домінування підсвідомого  приводить  до того, що відбувається орієнтування по? чуттів і думок людей в одному  напрямку. Утворюється колективна душа, яка має тимчасовий характер і чітко визначені властивості.

Свідоме життя розуму, – зауважує Лебон, – складає лише дуже

маленьку  частку порівняно з його підсвідомим  життям.  Елементи підсвідомого утворюють душу натовпу.

Характерною рисою почуттів у натовпу є їх однобокість  і пере? більшення.  Однонаправлені почуття  розповсюджуються у натовпу дуже швидко засобами  зараження і навіювання,  які сприяють  пере? більшенню  почуттів. Сила почуттів натовпу ще більше збільшується відсутністю  відповідальності. Почуття  відповідальності виникає  під дією вольового  зусилля,  яке може здійснювати тільки  ізольований індивід. Люди, збираючись у натовп, втрачають волю. Волю концент? рує у собі вождь, завдяки чому він стає здатним управляти натовпом.

Люди у натовпу свідомо не домовляються про правила, норми і закони  поведінки.  У натовпу  у людини  стають слабкішими такі механізми,  що регулюють  поведінку  – ролі,  статуси,  цінності, ціннісні орієнтації, норми і правила  етикету.

Натовп – аморальна маса, де ролі і статуси не розподілено, нор?

ми і правила  не обговорено, цінності не усвідомлено.

У той час як у суспільстві  закони, правила  і норми поведінки  є результатом свідомого договірного процесу, більшість людей у момен? ти перебування у натовпу підпорядковуються владі інстинктів,  які на деякий  термін стають провідними регуляторами соціальної  поведін? ки. Місце свідомої особистості займає колективна підсвідомість.


Колективне підсвідоме базується  на чуттєвому способі пізнан? ня оточуючого світу. Змістом колективного підсвідомого є інстинк? ти – це його глибинні,  істотні мешканці, і почуття, що прийшли зі сфери свідомості, в якій вони довго існували.

Натовп  – це один  зі  способів  формування колективного підсвідомого  в психіці людей. Він (натовп) є каталізатором взаєм? ного обміну інстинктами і почуттями між підсвідомим  і свідомим. Свідома, цілеспрямована воля окремої людини, яка виконує функ? цію мембрани між свідомістю і підсвідомим, у натовпу послаблюєть? ся. Мембрана стає прозорою, подоланою для взаємопроникнення інстинктів  і почуттів.

Ізольований індивід володіє здатністю придушувати свої реф? лекси, тоді як натовп цієї здатності  не має. Імпульси,  яким  підпо? рядковується натовп, є достатньо сильними, щоб знищити особисті інтереси. Натовп ніколи не розмірковує і не вчиняє  умисно.

У натовпу у людини втрачається здатність контролювати свої

інстинкти, імпульсивна, емоційна поведінка стає домінуючою.

Як зауважує  Лебон, індивід у натовпу  набуває, завдяки  лише чисельності, усвідомлення нездоланної сили, і це усвідомлення доз? воляє  йому підкорятися таким інстинктам,  яким він ніколи не дає волі, коли буває наодинці. У натовпу він менш схильний приборку? вати ці інстинкти.

Питання про те, чому психіка людини так сильно реагує на при?

сутність чисельної кількості людей, є принципово важливим.

Ще З.Фрейд неодноразово підкреслював, що в умовах стресу у натовпу на перший  план висувається та форма  свідомості людини, яка існувала ще у первісної людини, а саме: групова психологія. Кон? такт свідомості з первинним шаром свідомості випускає на волю енер? гію, що звичайно  дрімає у нормальному стані людини. Енергія,  що вирвалась на волю, визволяє психіку від тих стандартів  і обмежень, які нав’язані їй культурою.  В результаті  цього людина стає у вищій мірі емоційною, керованою інстинктами, підвладною навіюванню.

Такої ж думки дотримуються К.Г.Юнг, Г.Лебон. Вони стверд?

жують, що індивід, опинившись у натовпу, впадає в емоційний стан, який є характерним для людини на примітивній стадії суспільства.


Аналізуючи  цей стан людини у натовпу, К.Левін застосовує термін «регресія». Регресія – це феномен, який виявляється у зміні життєвого простору в цілому у напрямку, який є протилежним роз? витку. У натовпу життєвий простір людини дуже звужується і, відпо? відно, настає регресія. Таким чином, на психіку індивіда у натовпу сильно впливає ситуація, поведінка стає залежною від «поля».

У стані регресії свідомість кожної людини послаблюється, вона повертається в той стан, що нагадує стан примітивної людини. Звільнюється субстрат атавістичних інстинктів і звичок, який скла? дає основу підсвідомого.

Х.Ортега?і?Гасет у праці «Повстання мас» зауважує,  що коли

індивід стає частиною маси, він підпадає під владу певних ірраціо? нальних  пристрастей, темних імпульсивних реакцій. Інтелект,  ро? зум, логічна аргументація в масовій свідомості зникають.

Натовп в інтелектуальному відношенні завжди стоїть нижче ізо? льованого індивіда, бо в натовпу зникає свідома особистість. На її місці виникає колективне безсвідоме, яке виявляється в однаковій направ? леності почуттів, ідей. Ця направленість визначається навіюванням. Головні риси, що характеризують індивіда у натовпу, – це прагнення терміново  перетворити ідеї, які навіяні,  у дії. Індивід  уже перестає бути самим собою і стає автоматом, у якого своєї волі не існує.

Відсутність волі заповнюється інстинктами. Як зазначає Лебон, людина, стаючи частиною натовпу, спускається на декілька  сходи? нок нижче по сходах цивілізації. В ізольованому стані вона, можли? во, була б культурною людиною, в натовпу – це варвар, тобто єство інстинктивне.

Домінуюча роль інстинктів виявляється у схильності до сваві? лля, буйства, лютості, але також у схильності до ентузіазму і героїз? му, властивому первісній  людині. Людина  у натовпу  легко підпо? рядковується словам і умовлянням, які не здійснили б на неї ніяко? го впливу в ізольованому становищі. Вона здійснює вчинки, які су? перечать її інтересам і звичкам.

Є.Мартін,  розробляючи концепцію  натовпу  (на принципах

психоаналізу), доводить, що в діях натовпу, особливо насильниць? ких, знаходять виявлення соціальні прагнення людини, які є при? душеними.


І.Джаніс  застосовуючи психоаналіз до пояснення поведінки груп, що знаходяться в умовах небезпеки (солдати в бою), відмічає, що у людей у момент небезпеки різко підвищується почуття залеж? ності. На його думку, це почуття  є у прихованій формі у людини у нормальному стані. В момент небезпеки  воно активізується і про? ектується на значимих  осіб (наприклад, командира  в умовах бою, вождя натовпу та ін.)

А.Фрейд, висунувши концепцію захисних механізмів психіки, розповсюдила її на поведінку натовпу.

Ірраціональність поведінки людей у натовпу пояснюється тим, що захисні механізми виявляються в безсвідомій формі. Ці механізми пра? цюють як наслідок нерозуміння реальних глибинних причин ситуації, яка склалась, і направляють емоційну реакцію людей на зовнішні, інко? ли випадкові, об’єкти або як наслідок неможливості виступити проти тих сил, які є дійсними винуватцями несприятливої ситуації.

С.Московічі у своєму  історичному трактаті  «Вік  натовпу»

(1981) стверджує, що велика таємниця всякої поведінки  – це сусп? ільна поведінка. Детально проаналізувавши погляди на натовп Г.Ле? бона, Г.Тарда, З.Фрейда він розкриває цю таємницю, формулюючи новий закон: «Все, що є колективним, – безсвідоме. Все, що безсвідо? ме, є колективним». Отже, було відкрито  закон соціальної  психо? логії. Натовп,  як колективна форма  поведінки,  збуджує  у людини безсвідоме. Прорив безсвідомого у свідоме спонукає людину до ко? лективних форм поведінки.