Російська традиція вивчення натовпу

 

Проблема натовпу завжди була в центрі уваги багатьох російсь? ких дослідників. Слід зауважити, що вперше в науці цю проблему поставив М.К. Михайловський у 1879 році в серії статей у журналі

«Отечественные записки».

У цих статтях він намагався довести, що особливості  історич? ного процесу визначаються механізмом спілкування героя і натов? пу, тому основним питанням історії є питання героя, вождя натов? пу. Натовп  у зв’язку з цим він визначав  як масу, що здатна захоп? люватися прикладом.

М.К.Михайловський першим зробив спробу виявити приро?

ду несвідомого у масовій поведінці, він приділяв багато уваги дос? лідженню  механізмів взаємодії  людей і натовпу. Про внесок М.К.Михайловського в дослідження проблеми  психології  натов? пу написано багато.

У російській науці на початку ХХ ст. цими проблемами займа?

лися також інші дослідники. Зокрема, В.М.Бехтерєв у роботах «Роль навіювання у суспільному житті» (1898р.), «Колективна рефлексо? логія» (1921 р.) аналізує  психологію натовпу, визначає  його різно? види, умови формування, механізми взаємодії його учасників.

Соціально?психологічні  дослідження поведінки  російського

натовпу провів у 1917 році П.Сорокін.  У книзі «Революція і соціо?


логія» він виявив наступні особливості  поведінки людей у револю?

ційний період:

• вседозволеність поведінки;

• соціальна активність,  яка різко росте;

• безвідплатна допомога один одному;

• ентузіазм натовпу, створення коротких  і гучних гасел;

• відсутність підпорядкування і дисципліни як в армії, так і на виробництві;

• неврівноваженість емоційних станів, виявлення почуття не?

нависті, жорстокості,  презирства до людського  життя  і страждань людей;

• безлад у всіх сферах суспільного  життя.

Загальний висновок, який робить П.Сорокін: революція не соц?

іалізує, а біологізує поведінку і психіку людей.

Несподівано яскраво  ідея  наслідування була  заявленою в Європі 80?х років ХХ ст. С. Московічі. Причому Московічі, по суті, повертається до соціально?психологічних джерел цієї ідеї – робіт Г. Тарда, Г. Лебона і З. Фрейда.  Обставини, які змусили С. Московічі взятися за цей серйозний аналітичний аналіз, він описує так: «Роз? рив соціальних  зв’язків, швидкість передачі інформації, безперерв? на міграція  населення,  прискорений і дратівливий ритм  міського життя  створюють і руйнують  людські спільноти.  Будучи  розрізне? ними, вони відтворюються у формі непостійних і розростаючих на? товпів …Народження будь?якої форми колективного життя завжди збігалося  з появою на світ нового людського типу. І напроти, зане? пад якої?небудь з цих форм завжди  супроводжується зникненням певного типу людей. Ми існуємо в епоху масових спільнот і люди? ни маси» [С. Московічі. 1996. с.27?28].

Отже, ідея, що виникла  наприкінці ХІХ ст. як соціально?пси? хологічна відповідь на ту культурну і соціально?економічну ситуа? цію, яка склалася в Європі, виявилась досить життєстійкою і є сьо? годні дуже актуальною.


 

Г л а в а 24. Натовп як соціально психологічний феномен