Концепція психології мас З. Фрейда

 

Ідеї І. Тарда, Г. Лебона знайшли  розуміння у З. Фрейда,  який виклав свої погляди на соціально?психологічні явища в групах у роботі «Масова психологія і аналіз людського «Я». З. Фрейд актив? но використовував положення психології мас Г. Лебона. Для нього велику роль в соціальному устрої світу відігравало навіювання, на? слідування, підпорядкування лідерові (вожаку), неусвідомлені ко? лективні уявлення. Вплив З. Фрейда на розвиток соціальної психо? логії сьогодні визнається всіма значними науковцями, його звернен? ня до проблематики групової психології не було випадковим, а ба? зувалося  на нагромадженому ним досвід.

З.Фрейд розмірковує над великими проблемами суспільства, виникненням світових  релігій і суспільних  рухів. Він намагається розв’язати  проблему: чому індивід в умовах включення його у на? товп думає і поводиться зовсім інакше, ніж можна було б від нього очікувати. Сучасне суспільство  придушує  і витісняє природні інстинкти людини. У натовпу ж придушення безсвідомих тенденцій зменшується. Моральні заборони  зникають,  панують  інстинкти і емоційність.  Все це засвідчує  регресію психіки  у натовпу. Головне явище  масової психології  – несвобода  в масі окремої людини. Ко? жен емоційно пов’язаний у двох напрямках, з одного боку, він по? в’язаний з вождем, з другого, – з іншими масовими індивідами.

На короткий період у масі зникає нетерпимість людей один до

одного. В масі з’являється обмеженість себелюбства. Сутність маси полягає  у новоутворених прив’язаностях учасників  маси один до одного. Механізм емоційної прив’язаності Фрейд означив терміном

«ідентифікація».


Термін  «ідентифікація» перший  раз Фрейд  ввів у 1921 році, роздумуючи  про взаємовідносини індивіда  і маси. Ідентифікація означає почуття прив’язаності (прихильності, симпатії), спільності з іншими людьми.

«Кожен індивід – це складова частина багаточисельних мас, він з різних сторін пов’язаний ідентифікацією і створив свій «Ідеал «Я».

Чисельним способом індивід пов’язаний з масою через іденти? фікацію. Він побудував свій ідеал «Я» за різними зразками. Окрема людина – учасниця багатьох масових душ: своєї раси, церковної гро? мади, стану, державності і т.ін. Але володіючи  часткою  багаточи? сельних душ мас, переборюючи їх, індивід може піднятися до рівня незалежності і оригінальності.

З.Фрейд виділяв  два типи ідентифікації: еротичну і міметичну. Еротична означає ідентифікацію з людьми, якими ми бажаємо володіти. Міметична – це ідентифікація з людьми, які втілюють те, якими ми хотіли б бути. Ерос не залежить  від Мімесиса, а Мімесис

– від Ероса. В психіці індивіда  еротична  ідентифікація переважає над міметичною. В психіці маси – навпаки. Отже, сутність маси і її здатність  впливати  на психіку людини Фрейд  пояснює  через про? цес ідентифікації.

Фрейд  підкреслює,  що попадаючи  у натовп, окрема  людина

відмовляється від свого «Ідеалу  «Я» і замінює його масовим  ідеа? лом, який втілено у вожді. В масі виникає  подвійний  вид зв’язку – ідентифікація і заміщення «Ідеалу «Я» особистістю вождя.

Отже, основна  ідея психоаналітичної концепції  в тім, що маса людей виникає і функціонує через механізм міметичної ідентифікації людей між собою і вождем. Психічне  перетворення людини  в масі полягає в тім, що вона відмовляється від прав на власну особистість, передає її функції  вождеві. В результаті цього контроль  свідомості над безсвідомим слабшає, витіснені раніше елементи психіки і інстин? кти вириваються на свободу і регулюють поведінку людини.

Розглядаючи питання  групової психології, З. Фрейд  та його послідовники виходили  з розробленої ними методології психоана? лізу, екстраполюючи поняття  та принципи, розроблені  в практиці лікування неврозів,  на сферу  соціально?психологічних  явищ.  За основу інтерпретації міжособистісних і міжгрупових відносин бра?


лися психологічні механізми такої групи, як сім’я. Особливо це сто? сується аналізу взаємин лідера та маси. Соціальна група розглядаєть? ся як сукупність індивідів, які вважають лідера своїм ідеалом. Інди? віди замінюють свій ідеал «Я» масовим ідеалом, що втілюється у вожді. Якщо вождь у психології натовпу є суб’єктом своїх дій, свідо? мий вольовий акт якого полягає в нав’язуванні іншим свого образу, то стає можливим, за особливого  стану людей у натовпі нав’язати свій  образ  через  ідентифікацію себе з лідером  як  своїм  ідеалом. Відбувається ідентифікація одного індивіда з іншим. Згідно зі схе? мою З. Фрейда,  відносини  з лідером будуються за аналогією дити? ни з батьками.

У концепції  «психології  мас» маса протиставляється вождю, еліті, лідеру, які здатні навести порядок у масі, повести її за собою.

Розглядаючи натовп як сліпу, некеровану  силу, Г. Тард, Г. Ле?

бон, З. Фрейд шукали шляхи перетворення його на таку спільноту, яка позбулася б своїх негативних  руйнівних сил. Окрім  волі, інте? лекту, свідомості лідерів, вони бачили й інші можливості подолати суперечності  між індивідом  і суспільством.  Так, ефективним засо? бом коригування психічних  дефектів  натовпу  вони вважали  його організацію, об’єднання в групу.

Ідея наслідування як основи соціального життя наприкінці ХІХ

– початку ХХ ст. була дуже поширеною.  Відомий російський пси? холог і фізіолог  В.М. Бехтерєв теж відводив  механізмові  насліду? вання суттєву роль у своїх наукових  поглядах.

Один з видатних соціальних  психологів М. Болдуін  сприяв широкому  розповсюдженню ідеї наслідування в США. Для  нього наслідування виступало основою всякого навчання. Ця ідея набула нового і стійкого звучання в теоріях необіхевіоризму, потім – соц? іобіхевіоризму, що розглядав наслідування моделі як основний шлях соціального учіння (А. Бандура).

Концепція «психології мас» стає підґрунтям для створення пер?

ших підручників із соціальної  психології,  якими  були «Соціальна психологія» – підручник американського соціолога Е. Росса та анг? лійського психолога  В. Мак?Даугалла «Вступ до соціальної психо? логії», які вийшли  друком  у 1908 р. Дата виходу цих підручників вважається роком виникнення соціальної психології як науки.


С.Сигеле про злочинний натовп

 

По?новому була поставлена і розв’язувалася проблема психології мас юристом С.Сигеле  в його книзі «Злочинний натовп. Досвід ко? лективної  психології», яка вперше вийшла в 1892 році в Парижі. Го? ловне питання, яке він намагався вирішити, – це визначити міру відпо? відальності людини за злочини, які вона скоїла, як частка натовпу.

Він називав п’ять причин злочинів  натовпу:

• Податливість членів натовпу до навіювання.

• Вплив  чисельності,  в результаті чого збільшується інтен? сивність негативних емоцій. Чисельність дає людям відчуття їх рап? тової і незвичайної могутності. Чисельність забезпечує анонімність злочину.

• Моральне сп’яніння, яке є результатом перемоги інстинктів над віковою працею виховання сили волі.

• Пробудження інстинктів убивства.

• Специфічний склад натовпу.

Сигеле показує, що натовп складається з людей особливих ка? тегорій. Це люди, що знаходяться у стані сп’яніння, психічно хворі люди, авантюристи, бандити, люди з підмоченою репутацією.

У той же час натовп може піднятися до найвищого ступеня са? мопожертвування і героїзму, проте він більш схильний  до зла, ніж до добра.

Основне  питання,  на яке  хотів дати  відповідь  С.Сигеле  як

юрист, це питання  відповідальності за злочини, скоєні під впливом розлюченого натовпу.

Оскільки він виділяв  два типи  натовпу: натовп  жорстокий,

сліпий, що втратив будь?яке відчуття справедливості, який знаходить? ся у стані буйного божевілля, і другий – той, що не переходить меж злочину, швидко розпалюється, йде за тими, хто хоче їх заспокоїти.

Отже, і міра покарання за злочини повинна бути неоднаковою.

С.Сигеле ставить дуже серйозне питання  колективної відпові?

дальності.

Здоровий глузд підказує, що відповідальність лежить на всьо?

му натовпу, проте чи можлива взагалі колективна відповідальність?


С.Сигеле  звертає увагу на роль соціальної ситуації у регуляції поведінки людини. Єдиним, хто відповідає за свою поведінку, на думку С.Сигеле,  є індивід. Засобом виявлення міри його відпові? дальності є його вразливість до навіювання. Оскільки за умов навіть найбільш сильного навіювання неможливе повне знищення людсь? кої індивідуальності, а лише її послаблення, то злочин, що скоєно індивідом серед натовпу, завжди має частину мотивів у фізіологічній та психологічній організації  цього індивіда. Отже, він завжди буде нести  відповідальність перед законом  за те, що ним скоєно.  На? справді чесна людина не буде підпорядковуватися злочинним на? казам натовпу і потрапляти у вир його емоцій.