Історія дослідження психології мас

 

Сто років тому на переломі ХІХ і ХХ ст. в полі зору соціальної науки опинилися факти сумісної поведінки людей, до яких критерії

«класичного» групового підходу є неспроможними. Цей період мож?

на назвати епохою відкриття психології мас.

Потреба у дослідженні психології мас зумовлювалась особлив? істю соціальних  відносин того часу. Соціально?політичні події, що пов’язані з революціями у Франції, сколихнули суспільну  думку. То була епоха масових рухів, революційного настрою мас. Саме цей динамізм суспільства, його бурхливість викликали інтерес до масо? вих явищ психіки, зумовили появу нових концепцій, в яких розроб? лялось  нове коло проблем, пов’язаних з психологією  мас. Ці кон? цепції визначили цілий етап розвитку  соціальної психології.

У 1878 р. М.К.Михайловський у журналі  «Отечественные за? писки» публікує статтю «Сила наслідування», яка була присвячена психології натовпу. Через шість років, в 1885 р. Г.Тард видав книгу

«Закони наслідування», а в 1892р. – «Думка і натовп». В 1892 році французький юрист С.Сигеле видає книгу «Злочинний натовп», а в

1895р. Г.Лебон випустив у світ свою знамениту роботу «Психологія натовпу». Отже, незалежно  один від одного в Росії і у Франції ви? никає нова наука – психологія  натовпу.

Масові  явища  завжди  привертали увагу політиків,  представ?

ників громадської  думки. На зломі ХІХ?ХХ ст. предметом  ретель? ного вивчення багатьох учених різних країн стали явища навіюван? ня, наслідування, поведінки особистості в натовпу, взаємодії лідера та маси. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є робо? ти французьких дослідників Г. Тарда і Г. Лебона.


Інтелектуальні та наукові підґрунтя психології  мас не є одно? рідними.  З одного боку, це – прийоми  і концепції  сугестії. Антон Месмер (1733?1815), який умів вводити людей в транс, об’явив, що може управляти універсальною силою («тваринним магнетизмом»), що зміцнює життєві сили і здоров’я. Гіпнотичне навіювання – як це було названо потім, повинно було знижувати рівень свідомості па? цієнта, роблячи  його розум більш «примітивним». Гіпнотизм  став однією з важливих моделей соціального  навіювання і на ранньому етапі був запозичений психологією мас для пояснення ірраціональ? ності, емоційності  і «примітивності» натовпу.

Інша медична модель, ще більш «патологічна» за своїм поход?

женням і формою, була взята з епідеміології. Незадовго до цього було доведено факт передачі інфекції через посередництво вірусу завдяки дослідженням Луї Пастера (1822?1895) і Роберта  Коха (1843?1910). Аналогічно цьому психічну інфекцію стали вважати відповідальною за розповсюдження афектів  і «анамії»  (упадок нравів) в людських збориськах або в будь?якому збудженому натовпі.

Ще одним науковим обґрунтуванням психології мас стала кри?

міналістика. Те, що в медичній  інтерпретації мало статус підсвідо? мого і афективного, з юридичної точки зору уявлялось як знижена відповідальність індивіда, який  є включеним у натовп. Основним положенням цього медикоправового підходу було те, що у натовпі людина стає більш примітивною і інфантильною, а тому – менше розумною і менше відповідальною.