Основні характеристики масових форм поведінки

 

Б.Грушин називає такі загальні ознаки масових явищ:

–  статистичний характер спільноти, який виражається в тім, що дана спільнота, збігаючись із чисельністю  її дискретних «одиниць», складає  самостійне,  цілісне  утворення,  яке відрізняється за своїми закономірностями і властивостями від елементів, що її складають;

– стохастична  (імовірна) природа  спільноти,  яка  знаходить

вираження у тому, що «входження» індивідів  у дану спільноту  є

«випадковим», неупорядкованим, здійснюється за формулою «може бути, а може й не бути», розмитими межами, невизначеним кількісним і якісним складом;

–  ситуативний характер існування спільноти,  який полягає  в

тім, що вона утворюється і функціонує виключно  на базі і в межах тієї або іншої конкретної ситуації, в результаті  чого є нестійким  ут? воренням, що змінюється під дією випадковостей;

– виражена  гетерогенність  (різнорідність) складу  спільноти, яка виявляється в «порушенні» меж між всіма існуючими в суспільстві соціальними, демографічними, політичними, регіональ? ними, освітянськими та іншими групами.

Говорячи про основу такої поведінки, західні соціальні психо? логи підкреслюють,  що більшість  випадків  масової поведінки  лю? дей пояснюється їх загальними експектаціями і розумінням. Хоча не тільки в історії науки, а і в сучасних дослідженнях поняття «маса» визначається як конкретно  існуюча форма виявлення масової по? ведінки  людей, проте реально  не існує маси взагалі, а є конкретні форми мас.

Наприклад, такі існуючі в будь?якому  сучасному  суспільстві чисельності індивідів, як натовп, аудиторія певної телепередачі, гро? мадськість, що висловлює певну думку, прихильники якого?небудь естрадного кумира. Без спеціального аналізу можна стверджувати,


що всі вони не збігаються  один з одним за своїми характеристика? ми. Однак, з іншого боку, всі вони є різними виявленнями саме маси як деякого особливого  типу «некласичних» спільнот, які відрізня? ються від груп у звичному  вживанні  цього слова. Всі вони мають дещо спільне, що робить їх різними видами спільного роду – маси.

У соціальній  психології  ХХ ст.. психологічні характеристики

різних форм масової поведінки досліджуються як «колективна по?

ведінка».

Зокрема, американський соціолог Г.Блумер  у роботі «Колек? тивна поведінка» (1951), визначаючи термін «колективна поведін? ка», пише, що природа  колективної поведінки  передбачає  розгля? дання таких явищ, як натовп, зборисько, панічні настрої, манії, танцювальні божевілля, стихійні масові рухи, масова поведінка, гро? мадська думка, пропаганда, мода, захоплення, соціальні рухи, рево? люції і реформи.

Психологія мас (натовпу) базується,  перш за все, на різкому

протиставленні індивіда, коли він знаходиться поза натовпом, тому індивідові в ситуації, коли він у складі натовпу.

Недивно,  що одна із значних  робіт у світі з соціальної  психо? логії, яка вийшла в останні десятиріччя, називається «Вік натовпу». Автор  цієї роботи,  видатний  французький соціальний психолог С.Московічі визначив  її тему як перехід від індивідуальної психо? логії до психології  мас. Не можна не погодитися з ним  у тому, що хоча постулатом  психології все ще залишається розглядання психі? чних явищ тільки як індивідуальних, однак на практиці відбуваєть? ся і використовується психологія мас. Отже, у вік мас найважливі? шим об’єктом наукового аналізу в психології стають маси.

Ідеї психології мас виражають і спираються на принципи людсь?

кої психіки, зокрема  ті, які є прихованими, коли  вони наодинці,  і гучно заявляють про себе, коли люди збираються у маси. Як підкрес? лює С.Московічі, фундаментальний  факт  полягає  в наступному:

«кожен з нас взятий окремо в кінцевому рахунку є розумним; взяті разом у натовпі, під час політичного  мітингу, навіть у колі друзів, ми готові на найбільш крайні безглуздя».

С.Московічі порівнює натовп, масу з соціальною твариною, яка

зірвалася з ланцюга,  що своєю сліпою  нездоланною силою  може


подолати  будь?які перепони,  зрушити  гори  і знищити  творіння століть. У натовпу стираються відмінності між людьми, і люди вип? ліскують  нерідко в жорстоких  діях свої пристрасті  і мрії – від не? гідних до героїчних і романтичних.

Отже, такі маси грають «особливу»  роль у наш час. «Ерою на? товпу» назвав цей час французький дослідник Г.Лебон, починаючи дослідження його особливостей ще в кінці ХІХ ст.