Феномен “зрушення до ризику”

 

Окремим випадком групової поляризації є феномен “зрушен- ня до ризику”. Дж. Стоунер  був одним з перших, хто виявив  цей феномен  в експериментальній ситуації. Стоунер  так характеризує сутність  цього феномену:  групове рішення  виявляється більш ри? зикованим порівняно з середнім  індивідуальних рішень, що були прийнятими до проведення групового  обговорення.  Цей феномен показує, що не слід спрощено дивитись на групову життєдіяльність: в ній багато таємного, непередбачуваного. В різні періоди було ви? сунуто декілька гіпотез, які пояснюють виникнення феномена зру? шення  до ризику.  Згідно з однією гіпотезою, групове обговорення проблеми породжує у членів групи відчуття загальної відповідаль? ності (отже і особистої безвідповідальності), що сприяє прийняттю більш “сильних”, пограничних рішень. Друга гіпотеза в якості  ос? новного  “винного” експериментальних рішень  розглядає лідера: маючи схильність до ризикованих рішень, він у процесі обговорен? ня запевняє у своїй правоті інших. Існує також гіпотеза ризику  як цінності: готовність ризикувати підвищує  статус людини в групі, а тому в процесі групового обговорення члени групи будуть прагну? ти демонструвати наявність  у себе такої здібності.