Групомислення

 

В 70?х рр. ХХ ст. американським соціальним психологом Ірвінгом Джанісом було описано феномен, який отримав назву гру- помислення. Групомислення він визначив  як такий спосіб мислен? ня, коли збереження єдності і солідарності  групи вважається більш важливим, ніж реалістичний погляд на речі.

Джаніс виявив  вісім симптомів групомислення:

– Ілюзія  невразливості. Всі досліджувані Джанісом групи ви? являли надлишковий оптимізм, який не давав їм можливості поба? чити ознаки небезпеки.

– Ніким  не оспорювана  віра в етичність  групи. Члени  групи

вірять в невід’ємно присутню їй доброчинність і відкидають всі роз?

мови про мораль і моральність.

–  Раціоналізація. Група справляється з труднощами, колектив? но виправдовуючи свої рішення. Кожна ініціатива обговорення рішення перетворюється в акцію його виправдовування.

–  Стереотипний погляд на супротивника. Ті, хто потрапляє в болото групомислення розглядають своїх супротивників як занад? то зловмислених, щоб вести з ними переговори,  або занадто слаб? ких і незрозумілих, щоб захистити  себе від запланованих ними дій.


– Тиск конформізму на тих, хто висловлює відсіч, іноді навіть не аргументами,  а за допомогою насмішок, які зачіпають особистість.

–  Самоцензура. Так як розходження часто дискомфортні, а в

групі існує видимість  консенсусу, її члени намагаються  приховати або відкинути погляди, які суперечать думці групи.

– Ілюзія одномислення. Самоцензура і конформізм не дають порушитись консенсусу, який створює ілюзію одномислення. Більш  того, ілюзорний консенсус  підтверджує правильність гру? пового мислення.

Згідно теорії Джаніса, групомислення частіше виникає, якщо

існують певні передумови, зокрема, коли група дуже згуртована, ізольована  від протилежних думок і керується рішучим лідером, який  не приховує  своїх побажань  від інших. Небезпечний стан групомислення погіршує якість прийняття рішення. Група не об? говорює повний спектр можливих альтернатив, не розробляє пла? ну на випадок  виникнення непередбачуваних обставин  і не роз? глядає достатньою мірою ризиковані сторони  вибраного  варіан? ту. Слід зауважити, що теорія Джаніса  передбачає  збільшення імовірності виявлення групомислення в згуртованій групі, тільки якщо  є також і інші умови, зокрема  наявність  сильного  лідера і високий стрес. Достовірність моделі групомислення підтверд? жується  як систематичним аналізом  історичних  подій, так і доб? ре контрольованими лабораторними експериментами.