Лідерство і керівництво в малих групах

 

Проблема  лідерства і керівництва – одна з кардинальних про? блем соціальної психології. Вона стосується не тільки питань інтег? рації групи, але й психологічно описує суб’єкта цієї інтеграції.

Лідерство  (від англ leader – провідний,  керівник) визначаєть? ся, по?перше, як провідне положення окремої особи соціальної гру? пи, класу, партії, держави, що зумовлене більш ефективними резуль? татами діяльності (економічної, спортивної та ін.), по?друге, як про? цеси внутрішньої самоорганізації і самоуправління групи, колекти? ву, що зумовлені  індивідуальною ініціативою  їх членів.

Поняття “лідер” пов’язано з поняттями “управління”  і “керів?

ництво”. На відміну від лідера керівник  завжди  виступає  посеред? ником  соціального  контролю  і адміністративно?державної влади. Лідер – це член групи, який добровільно  взяв на себе значну міру відповідальності у досягненні  групових  цілей, ніж того вимагають формальні приписи  або суспільні  норми. Формальний лідер при? значається або вибирається, набуваючи  таким  чином  офіційного статусу  керівника.  Неформальний лідер  – це член групи,  який найбільш  повно в своїй поведінці відповідає  груповим  цінностям  і нормам. Він веде групу, стимулюючи  досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень активності порівняно з іншими членами групи.

У вітчизняній соціальній  психології  визначені  відмінності  в

змістові  понять  “лідер”  і “керівник”. В.Д. Паригін  відмічає  такі відмінності:

– лідер покликаний здійснювати переважно  регуляцію  міжо?

собистісних  стосунків  у групі, керівник  здійснює  регуляцію  офі?

ційних відносин;

– лідерство виникає  за умов мікросередовища, керівництво – елемент  макросередовища, воно пов’язане з усією системою  сус? пільних  відносин

– лідерство виникає стихійно, керівник або призначається, або обирається (процес підконтрольний соціальній  системі);

– явище лідерства менш стабільне, залежить  від настрою гру?

пи, керівництво – більш стабільне;


–  керівництво підлеглими порівняно з лідерством  має визна?

ченішу систему санкцій;

– процес прийняття рішення  керівником значно складніший, він опосередкований обставинами,  які не обов’язково мають вито? ки в цій групі, лідер приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності;

– сфера діяльності  лідера – здебільшого  мала група, де він є лідером; сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезентує малу групу в більш широкій соціальній  системі.

Однак лідер і керівник  мають справу з однопорядковим типом проблем, а саме – вони повинні стимулювати групу, націлювати її на вирішення певних задач. В психологічних характеристиках їх діяль? ності є багато спільних рис. Однак, лідерство – це чисто психологіч? на характеристика поведінки  окремих  членів групи. Керівництво у більшості є соціальною  характеристикою відносин в групі, перш за все з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування.

Щоб вивчити психологічний зміст діяльності керівника, можна використати знання механізму лідерства, але одне знання  цього ме? ханізму  не дасть повної характеристики діяльності  керівника.  По? слідовність  в аналізі даної проблеми може бути такою: спочатку ви? явлення загальних характеристик механізму лідерства, а потім інтер? претація цього механізму в рамках конкретної діяльності керівника.