Мала група  як колектив

 

Мала  група, яка  розглядається як вищий  рівень  розвитку групи, що характеризується високою згуртованістю, єдністю ціннісно?нормативної орієнтації,  глибокою ідентифікацією і відповідальністю за результати сумісної групової діяльності  ви? значається поняттям “колектив”. Як уже відзначалось, побу? до ва  ко нцептуа льної  мо де лі  ко лек ти ву  – це  за слуга  наш их вітчизняних науковців.  Ще в 20?ті рр. ХХ ст., коли  вітчизняні вчені почали  вивчати  соціальні  відносини  на підприємстві, ко? лектив  став предметом  дослідження. Так, розглядаючи адміні? стративні  проблеми  управління, Н.А. Вітке приділяє особливу увагу не тільки координації сумісних дій людей, але й “соціаль? но?психологічному стану колективу”.  З соціально?психологіч? них позицій здійснювали дослідження колективу В.М. Бехтерєв, В.А. Артемов та ін. Значний внесок в розуміння соціальної  сут? ності колективу і психологічних механізмів його функціонуван? ня було зроблено А.С. Макаренко. Плідною виявилась його ідея виділити  рівні колективу – від малої контактної групи до сус? пільства  в цілому.

Сучасна психологічна наука збагачує теорію колективу ро?

зумінням  механізмів  соціально?психологічних відносин, сим? патій і домагань  особистості,  очікувань  і ціннісних  орієнтацій малої групи, організуючою основою яких виступає принцип діяльнісного опосередкування. Це дало змогу виділити  колек? тив не за формальними ознаками  (інтенсивність спілкування,


розмір групи, її структура), а за змістовними критеріями як таку групу людей, в якій міжособистісні стосунки  опосередковані суспільно  цінни м і о соб истісно  значи ми м з місто м сумісної діяльності. Слід сказати, що в колективі формується певний тип міжособистісних відносин, для яких є характерним: висока згур? тованість, колективістське самовизначення – на противагу кон? формності,  нонконформності, які виявляються у групах  низь? кого рівня розвитку. Колективістська ідентифікація, висока ре? ферентність членів колективу у відношенні один до одного; об’єктивність  у покладанні і прийнятті відповідальності за ре? зультати  сумісної  діяльності.

В колективі виявляється ряд соціально?психологічних зако? номірностей, які якісно відрізняються від закономірностей в гру? пах низького  рівня  розвитку.  Так, зі збільшенням колективу не зменшується внесок, що робиться  його членами;  не знижується рівень діючої групової емоційної ідентифікації; не послаблюєть? ся мотивація сумісної діяльності; відсутні гострі суперечності між груповими та індивідуальними інтересами; є позитивний зв’язок між ефективністю сумісної діяльності  і сприятливим психологі? чним кліматом;  складаються найкращі  можливості для процесів інтеграції і персоналізації.

Цікавим  є факт: у випадкових спільнотах  імовірність  надання допомоги  постраждалому зменшується зі збільшенням кількості очевидців, але в колективі цей ефект відсутній.

Мала  група, що складається з унікальних особистостей,  є системою, унікальним явищем.  Тому, хоча і виявлені деякі за? гальні для малих груп проблеми  і характеристики, значення  їх параметрів в кожній  конкретній групі є унікальним. На резуль? тати  сумісної  діяльності  може  впливати така велика  кількість різноманітних особистісних  факторів  (мотиви, потреби,  особ? ливості темпераменту і характеру,  психологічний стан, очіку? вання, моральні якості, ставлення один до одного, до власне су? місної  діяльності,  до лідера  та ін.), що можна  говорити  тільки про можливе  підвищення ступеня імовірності  прогнозу резуль? татів сумісної діяльності  у випадку, якщо застосовується нау? ковий  підхід до дослідження.