Теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків в групі

 

Підходи до дослідження згуртованості у вітчизняній соціальній психології  спираються на ідею про те, що головним  інтегратором групи є сумісна діяльність її членів. Процес формування групи та її подальшого розвитку представлено як процес все більшої згуртова? ності на основі включення індивідів в процес сумісної діяльності.

Трактування “згуртованість” групи відрізняється від трак?

тування  “сумісність” людей в групі. Хоча ці феномени  тісно по? в’язані, але кожен з них означає різний аспект характеристики гру? пи. Сумісність  членів групи означає, що даний склад групи може забезпечити виконання групою  її функцій.  Згуртованість групи означає  те, що даний  склад групи не просто може взаємодіяти, а що він інтегрований найкращим чином, що в ньому досягнуто особ? ливий ступінь розвитку  відносин, а саме, такий ступінь, у відпові? дності з яким всі члени групи якнайбільше поділяють  цілі групо? вої діяльності і ті цінності, які пов’язані з цією діяльністю.  Підхід до вивчення  згуртованості з цих позицій у вітчизняній соціальній психології розроблено  А.В. Петровським в рамках “стратометрич? ної концепції групової діяльності”, яка пізніше була названа “те- орією  діяльнісного опосередкування  міжособистісних сто- сунків в групі”.Основна ідея полягає  в тім, що структуру  групи можна  представити як таку, що складається з декількох  шарів – про що вже йшлося в попередньому розділі. Зовнішній рівень гру? пової структури (зовнішня страта) – це емоційні  міжособистісні відносини. Це ті відносини, що традиційно вимірюються соціомет?


рією. Емоційні відносини мають одну особливу здатність: відособ? люючись, вони починають існувати своїм власним життям, суттє? во впливаючи на ділові відносини  і навіть на продуктивність гру? пи. Без емоційної привабливості членів групи, поза їх сумісницт? ва, важко  створити  згуртовану  групу. Друга  страта  являє  собою більш глибоке утворення,  яке характеризується тим, що відноси? ни тут опосередковані сумісною діяльністю,  відображенням чого є збіг для членів групи орієнтацій на основі цінності, яка стосуєть? ся сумісної  діяльності.  Цей  шар  (страта) означається терміном “ціннісно?орієнтаційна єдність” (ЦОЄ). Третій шар групової струк? тури – є ще більш глибоким  шаром і передбачає ще більше вклю? чення індивіда у сумісну групову діяльність. На цьому рівні відно? син члени групи розділяють загальні цілі групової діяльності. Мотиви вибору на цьому рівні пов’язані теж з прийняттям загаль? них цінностей, але таких, які мають загальне відношення до праці, до оточення,  до світу. Цей третій шар відносин було названо  “яд? ром” групової  структури.  Ця  структура  має безпосереднє відно? шення  до розуміння згуртованості групи, вона являє  собою пев? ний процес розвитку  внутрішньогрупових зв’язків.

Три шари групової  структури можуть  бути розглянутими як три рівні розвитку  згуртованості групи. На першому  рівні згурто? ваність  виражається розвитком емоційних  контактів.  На другому рівні відбувається подальша згуртованість групи, що виражається у співпаданні  основної  системи  цінностей,  які пов’язані з процесом сумісної діяльності.  На третьому рівні інтеграція  групи виявляєть? ся в тому, що всі члени групи починають поділяти загальні  цілі гру? пової діяльності. Суттєвим моментом в цьому процесі є та обстави? на, що розвиток  згуртованості здійснюється не за рахунок комуні? кативної практики,  а на основі сумісної діяльності. За такої інтерп? ретації згуртованості в її аналізі потрібно встановити не тільки єдність ціннісних орієнтацій, але й цілей групової діяльності як ви? раження  згуртованості.

Проблема  згуртованості малої групи  розглядається у вітчиз?

няній  літературі  також і іншими  дослідниками. Один  із варіантів розвитку  згуртованості пропонується авторами  підручника з со? ціальної праці А.А. Дикарьової та М.І. Мірської.


1. Орієнтування членів групи в соціальній ситуації, формуван?

ня загальних  ціннісних орієнтацій.

2. Взаємоадаптація членів групи, закріплення позитивних осо?

бистісних відносин між більшістю з них.

3. Глибока  інтерналізація (засвоєння всіма  членами  групи  її норм, правил, цілей, установок).

4. Перетворення групи в узгоджено діючу спільність.

На кожному етапі можливі негативні тенденції повернення гру?

пи на попередню стадію розвитку  або взагалі розпадання.