Вплив меншості

 

В дослідженнях С. Аша і С. Мілграма  було виявлено феномен “соціальної підтримки”, який  полягає  в тім, що в перцептивних судженнях досить одного вислову, який суперечить більшості, щоб досліджуваний не піддавався груповому впливу. Для стійкості нон? конформістського соціального судження необхідно, щоб хтось підтримав  судження,  причому  не обов’язково публічно.  Важливо, щоб індивід, відстоюючи свою точку зору, знав, що він не один. Роз? виток уявлень про природу “соціальної підтримки” привів до побу?


дови інтеракціоністської моделі групового  впливу.  На відміну від функціональної моделі  вона будується  з урахуванням того, що в групі під впливом  зовнішніх змін співвідношення сил постійно змінюється і меншість може виступати провідником цих зовнішніх соціальних впливів. Тим самим асиметричність відносин “меншість

– більшість” нібито вирівнюється.

Важливою особливістю такого підходу є тлумачення “мен- шості”. У традиційних дослідженнях соціальної  психології цей термін  використовується в його  буквальному значенні  як  чи? с е л ьна  ме нш іс ть.  У  д о с л ід ж е ннях  впли ву  м е нш о с ті  с а м а “меншість” визначається як та частина групи, яка має менші можливості впливу  (статус, влада). З цієї точки зору чисельна меншість фактично може бути “більшістю”, якщо вона здатна нав’язати свої оцінки, думки, уявлення іншим членам групи. У низці досліджень  ставилось  завдання  виявити умови, які дають змогу меншості  впливати на групу.

Експерименти, що було здійснено в Парижі Сержем Московічі визначили декілька факторів впливу меншості, а саме: послідовність, впевненість  у собі, здатність приваблювати прибічників з числа представників більшості.

Послідовність. Меншість, яка твердо стоїть на своїх позиці?

ях, більш впливова  ніж меншість, що коливається. Московічі і його помічники виявили, що, якщо меншість постійно називає блакитні смужки зеленими, представники більшості епізодично погоджу? ються з цим. Але якщо меншість коливається, називаючи  блакит? ними третину  блакитних смужок  і “зеленими” – інші, практично ніхто з більшості не назве їх “зеленими”. С. Московічі  вважає, що слідування меншості за більшістю означає просто публічну поступ? ливість, а слідування більшості за меншістю відображає  справжнє схвалення – дійсне сприйняття блакитної  смужки  зеленою. Лю? дям може просто не подобатись  публічно  виявляти свій зв’язок з поглядами меншості, яка відхиляється. Для впливу меншості більш імо вір ни м є  а налітич ний  пр я м ий  спо сіб  пе р ек о на ння.  По ? слідовність  поведінки  меншості справляє вплив на групу тим, що сам факт стійкості опозиції підриває згоду в групі. Показовим щодо цього є експерименти С. Московічі  і К. Фошо. В одному з них до?


сліджуваним пропонувались малюнки із зображенням різних пред? метів для вибору тих, які за одним з чотирьох параметрів  можуть бути використаними у разі створення приладів.  Спільник експе? риментатора, постійно орієнтуючись на один і той самий параметр, помітно впливав на вибір, що його робили досліджувані. У кла? сичних дослідженнях С. Московічі,  в яких перевірялась нова мо? дель соціального  впливу,  вивчалась  залежність впливу  меншості від таких змінних: порядок  відповідей  підставних  осіб; тип відпо? відей досліджуваних; збереження позиції в часі. Крім того, вивча? лось питання тактики, якої повинна дотримуватись меншість, щоб зберегти свій вплив. Виявилось, що із існуючих тактичних  засобів застосування стилів “переговорів” меншість  повинна  дотримува? тись гнучкого стилю. На противагу ригідному стилеві (безкомп? ромісність, категоричний, схематичний і суворий у висловлюван? нях), який може погіршити позицію меншості, гнучкий стиль (адаптивний, м’який у формулюваннях; з повагою до думки інших, готовність до компромісу) є більш ефективним у збереженні впли? ву меншості. Хоча, як показують  дослідження, вплив більшості на прийняття позиції  індивідів  сильніший, ніж вплив меншості, але послідовність меншості може зробити  її впливовою.  Зіткнувшись із розходженнями всередині  своєї власної  групи, люди шукають допоміжну  інформацію,  обдумують  її з нової точки  зору і часто приймають  більш вдале рішення. У випадку прийняття індивідом позиції більшості, він не шукає можливих альтернатив, у тому числі більш правильних. У разі впливу  меншості стимулюється пошук різних точок зору, що приводить до різноманітних, оригінальних рішень, і врешті?решт підвищує їхню ефективність. Отже, меншість стимулює творче мислення.

Упевненість в собі. Послідовність і наполегливість свідчать про упевненість  в собі. Крім того, всезагальна  увага дозволяє лю? дині висловити непропорційно велику кількість  аргументів. Більш того, як стверджують  дослідники, будь?яка дія меншості, яка вира? жає упевненість  – така, наприклад,  як наміри зайняти місце в го? лові столу, – схильна породжувати у більшості сумнів у собі. Відчут? тя сильної і непохитної упевненості меншості підштовхує більшість до того, щоб переглянути свою позицію.


Відступники з боку  більшості. Вперта меншість  розхитує всяку ілюзію однодумства.  Коли  меншість  постійно  піддає сум? ніву мудрість більшості, деякі члени більшості не соромляться висловити свої сумніви  і можуть навіть перейти  на позиції  мен? шості. В експерименті зі студентами університету Пітсбурга Джон Левін виявив,  що відступники з боку більшості  набагато більше переконливі, ніж стійкі представники самої меншості. В  своїх експериментах з імітації суду присяжних Немет  виявила,  що як тільки з’являються перебіжчики, часто за ними відразу тягнуть? ся всі інші, викликаючи ефект снігової лавини.

Дослідження впливу  меншості  дедалі  поширюються. Ба?

гато питань з цього предмету, зокрема, природа впливу мен? шості, все ще залишається дискусійними. Проте, значення  до? слідження нормативного впливу  групової меншості все більше зростає, особливо за умов демократизації суспільства.  Оскіль? к и  пере х ід  від  більшості  до  м енш ості  і на впа к и  у  на ш  ча с здійснюється доволі швидко, то аналіз впливу як більшості, так і меншості є дуже актуальним.