Експерименти С. Мілграма

 

Існують  чисельні модифікації методики  Аша, проте суть їх залиш ається  не змінною  – це  метод  “підставної групи”.  В

60?х рр. ХХ  ст. американський соціальний психолог  Стенлі

Мілграм провів серію експериментів, метою яких  було визна? чити, що буде, коли  авторитетні накази  розійдуться з совістю. Мілграм  в своїх експериментах вивчав  сутність  впливу  на по? ведінку і моральні цінності особистості іншої авторитетної осо? би або групи.  В експерименті досліджуваному пропонувалось “вчити іншу людину, застосовуючи в якості покарання елект? ричний струм різної сили у випадку “недостатньої” старанності. Удар  струмом  міг бути  доведеним  до смертельно  небезпечної сили. Природно,  що ситуація  була інсценізованою, але дослід? жуваний  цього не знав. Так  от, більшість  досліджуваних дово? дила ступінь  свого покарання (не дивлячись на галас “жертви учіння”)  до рівня, на якому  об’єкт їх впливу  повинен  був заги? нути. Отримані результати С. Мілграм  пояснив  так: люди, які живуть в суспільстві,  схильні довірятись тим, хто вважається ними за аторитет, займає більш високе становище, має більш високий  статус, володіє більшими  знаннями. Ступінь  довіри авторитету  може простягатися аж до нанесення  під його впли? вом непоправної шкоди собі.

Досліджувані пояснювали свою поведінку такими причинами:

– вони попали “в пастку”, погодившись з самого початку прий? мати участь в роботі і виконувати інструкції  експериментатора. По? чавши діяти, вони вже не могли зупинитись, вийти з експерименту;

– давши обіцянку приймати участь в експерименті, вони не? мов би взяли  на себе обов’язок поводитись так, як вимагає  екс? периментатор, і ці “етикетні” правила  порушувати їм було не? зручно. Але ж коли ті самі дії здійснювались з участю ще двох людей, і ті відмовлялись продовжувати експеримент, коли з’яв? лялась  небезпека  для  здоров’я  “жертви”, то і досліджувані та? кож відмовлялись продовжувати дослід. Це відбувалось  також і в тому випадку, коли авторитет  експериментатора ким?небудь в групі ставився  під сумнів;


– якщо насильство здійснювалось не самим досліджуваним, а лише під його керівництвом чужими руками, бар’єр опору експери? ментаторові, співчуття до об’єкта впливу різко зменшувались. Крім того, неможливість безпосередньо спостерігати  результати свого впливу також знижувала поріг співчуття;

– відсутність  нагляду  за досліджуваним приводила до змен?

шення ступені слухняності;

– авторитет  науки, яка немов би прийняла в експерименті відповідальність на себе, впливав на досліджуваних у напрямку збільшення слухняності.

Мілграм не тільки виявляв те, до якої міри люди підкоряють?

ся авторитету, він також проаналізував умови, що викликають підпорядкування. Вирішальними факторами виявились наступні: емоційна  віддаленість  від жертви; близькість і легітимність авто? ритета, обставина, чи є авторитет  інституціоналізованим; а також вплив  непідпорядкування колеги?досліджуваного. Досліджувані Мілграма  діяли з меншим співчуттям до “учнів”, коли не могли їх бачити. Коли  жертва  знаходилась на значній  відстані і “учитель” не чув її скарг, майже всі спокійно йшли до кінця. Якщо учень зна? ходився в тій самій кімнаті, то лише 40 % застосовували найсиль? ніший  електричний струм  (450 вольт). Повне  підпорядкування падало  до 30 %, коли  від “учителя”  вимагали  притискати руку “учня” до струмопровідної пластини.

Теж саме відбувається і в повсякденному житті, коли легше виявити жорстокість по відношенню  до того, хто деперсоналізо? ваний або знаходиться на відстані. Тоді люди можуть бути бай? дужими навіть до великих трагедій. Військова етика дозволяє бомбити беззахисне  селище з висоти 12 км, але не допускає роз? стрілу в упор таких же беззахисних селян. Люди більше співчу? вають тим, хто персоналізований.

Фізична присутність експериментатора теж впливає  на підпо?

рядкування. Коли Мілграм давав розпорядження по телефону, йому підпорядковувалось лише 21 % досліджуваних. Інші досліди підтвер? дили, що коли той, хто надає накази  знаходиться у безпосередній близькості,  то відсоток поступливих зростає.


Авторитет, однак, повинен бути законним. В одному з експери? ментів, коли після того як “експериментатор” змушений  був нена? довго покинути  лабораторію  і інший досліджуваний, якому відво? дилась роль клерка (“підсадного”), брав на себе роль експеримента? тора, то більшість досліджуваних (80 %) відмовлялась йому підпо? рядковуватись. Таке  повстання проти  нелегітимного авторитету різко контрастує з ввічливою  поважливістю, яка звичайно  виявля? лась до експериментатора.

Експерименти С. Аша, С. Мілграма  продемонстрували силу

соціальних  впливів  і ту легкість, з якою поступливість тягне за со? бою схвалення. Ці експерименти засвідчили, що зло, яке існує в на? шому світі – це не просто справа рук поганих людей, а є результа? том могутності ситуацій, які змушують людей погоджуватись з не? правдою або капітулювати перед жорстокістю. Подальше досліджен? ня феномену конформності сприяло висновку, що тиск на індивіда може здійснювати не тільки більшість групи, але й меншість. Аме? риканські соціальні психологи  М. Дойч і Т. Джерард  розглядають вплив меншості як інформаційний тиск, тобто як такий вибір члена групи, що здійснюється на основі інформації, яку він отримує не від більшості,  а від меншості  членів  групи. Експерименти Д. Лемена, І. Депорта і Ж. Луерна показали  також, що досліджувані з високим статусом мало змінюють свою оцінку під впливом тиску більшості, причому групова норма змінюється в бік оцінки цих осіб. Отримані результати суперечили моделі  однобічного  впливу  М. Шеріфа і С. Аша. Виник новий об’єкт дослідження – вплив меншості.