Теорія соціального поштовху

 

Коли ж саме люди більш за все схильні підпорядковуватись нормативному соціальному впливу? Відповідь   на це дає теорія соціального поштовху Біба Латане (1981). Згідно цієї теорії, ймовірність того, що індивід стане звертати  увагу на нормативний вплив, що виходить  від інших людей, змінюється в залежності  від трьох факторів:

– сили групи,  тобто того, наскільки важливою  для індивіда є

дана група людей;

–  безпосереднього впливу, тобто того, як близько у часі і просторі розташована до індивіда група, яка намагається впливати на нього;

– чисельність, тобто кількість людей, що входять в дану групу.

Теорія соціального поштовху передбачає, що ступінь конфор? мності буде зростати  зі зростанням сили групи і безпосередності впливу. Зрозуміло, що чим важливішим для індивіда є думка гру? пи, і чим більше він вступає з нею в контакт, тим скоріше він стане підпорядковуватись її нормативному впливу. Дія фактора чисель?


ності виявляється трішечки  інакше. По мірі того, як чисельність групи зростає, кожен додатковий член менше і менше добавляє  до її сили  – збільшення кількості  людей в групі від трьох до чотирь? ох має набагато  більший  ефект,  ніж збільшення від 53 до 54 чо? ловік. Б. Латане  побудував  математичну модель, що охоплювала ці гіпотетичні  ефекти  сили безпосередності і чисельності  і засто? сував отриману форму до результатів багатьох досліджень, пов’я? заних з конформністю. З’ясувалось, що модель здатна дати хоро? ше передбачення рівня конформності.

Дія фактора чисельності групи виявляється в тому, що го?

товність підпорядкуватись тиску групи збільшується зі збільшен? ням числа людей в групі, але тільки до певного рівня. Досліджен? ня Аша і пізніші роботи інших вчених встановили, що рівень кон? формності  практично не збільшується після  того, як чисельність групи зростає від чотирьох до п’ятнадцяти чоловік. Мілграм  з ко? легами провели  експеримент (1969) з дослідження конформізма. Група зівак (підставних) стояла  на тротуарі  і дивилась  на одне з вікон шостого поверху. Експериментатори фіксували відсоток про? хожих, які приєднувались до групи зівак. Коли ця група нарахову? вала п’ять чоловік, до них приєдналось 16 % прохожих, а коли вона зросла до п’ятнадцяти чоловік, було зафіксовано 40 % прохожих, що приєднались. Після  цієї відмітинки розмір вже не здійснював особливо помітного впливу

Інший  принцип  соціального  поштовху полягає  в тім, що ве?

лике значення  має сила групи,  яка визначена  як важливість цієї групи  для  індивіда.  Нормативний вплив  набагато  сильніше  діє на індивіда, якщо він здійснюється людьми, чия дружба, любов і повага високо цінується ним і він боїться їх втратити. Отже, гру? пи, які нам дуже привабливі і з якими  ми найбільш  схильні себе ідентифікувати, будуть  здійснювати на нас більший  норматив? ний вплив, ніж ті групи, до яких ми не маємо відношення. Аме? риканський соціальний психолог Е. Аронсон стверджує, що один з наслідків цього факту полягає в тім, що можливо  небезпечно довіряти  прийняття політичних рішень високозгуртованим гру? пам, оскільки  члени  таких груп будуть більше  турбуватись про


те, щоб догодити  один одному і уникнути конфлікту між собою, ніж про те, щоб знайти дійсно найбільш розумне і логічне рішен? ня. Е. Аронсон  наводить  також  приклад.  Президент США  Дж. Кеннеді, зразу ж після обрання його в 1961 р. на цю посаду, пови? нен був прийняти рішення  відносно висадки на узбережжі  Куби десанту з метою організації  повстання проти Ф. Кастро. Кеннеді попросив своїх радників ретельно перевірити всі доводи за і про? ти  такого  плану.  Група  біла  міцно  згуртова ною  к омандо ю і підійшла до питання  з хорошим бажанням  знань і досвіду. Після тривалого  обговорення було вирішено  слідувати  плану  і десант висадився на ділянці  узбережжя Куби, відомому  як Залив Сви? ней. Результатом була повна катастрофа. Війська Кастро взяли в полон і повбивали майже всіх десантників,  дружні  держави  Ла? тинської Америки були ображені тим, що США організували на? пад на одного з їх сусідів, а стосунки Куби з СРСР стали ще більш міцнішими.  Президентові Кеннеді прийшлося потім запитувати себе: “Як ми могли припуститись такої помилки?”

Ще один принцип соціального поштовху полягає в одностай? ності групи, а саме: нормативний соціальний вплив найбільш сильно  відчувається тоді, коли  всі члени  говорять  або думають однаково. Чинити опір такому одностайному соціальному впли? вові дуже важко, а інколи навіть неможливо.  Однак, якщо хоча б одна людина не згодна з групою, то її поведінка допомагає висто? яти перед тиском групи. Щоб проілюструвати важливість такого фактору  як наявність  союзника,  Аш поставив  ще один експери? мент з лініями,  змінивши  його умови. В цьому варіанті експери? менту шість з семи асистентів  давали невірні відповіді, в той час як один з них кожного  разу відповідав  вірно. Тепер досліджува? ний (“наївний”) не був одинаком. В цьому випадку люди виявля? ли конформність в середньому  тільки в 6 % випадках, на відміну від ситуації,  коли всі асистенти  давали  неправильну відповідь  і досліджувані погоджувались з ними у 37 % випадках. Потім нео? дноразово  проводились дослідження, які підтвердили висновок вчених про те, що підтримка,  отримана  хоча б від одного члена групи, підвищує  нонконформативність. Такий  ефект  наявності


союзника  приводить в повсякденному житті до деяких  цікавих феноменів,  а саме: людина, яка дотримується непопулярних пе? реконань, виявляється здатною відстоювати  ці переконання навіть у випадку дуже сильного тиску групи, якщо їй вдається запевнити в своїй правоті хоча б декількох  інших людей.

Конформізм – явище  культурно?історичне. Це було дове? дено кросс?культурними дослідженнями. Соціальні  психологи Род Бонд і Пітер Сміт провели  (1996) метааналіз  (метааналіз

– це статистична техніка, яка дозволяє комбінувати дані вели? кої кількості  досліджень і отримувати статистично значимий за? гальний  результат) 133 експериментів за схемою Аша з оцінки довжини  ліній, поставлених в 17 країнах: США, Канаді, Вели? кобританії,  Франції, Голландії, Португалії,  Японії, Гонконзі, Фіджі,  Зімбабве, Заірі, Гані, Бразилії, Кувейті  і Лівані.  Вчені прийшли до висновку,  що на характері  нормативного соціаль? ного впливу  суттєво  виявляються культурні цінності  суспіль? ства. Учасники експерименту, що належали до колективістсь? ких  культур,  виявили більш  високу  ступінь  конформності в своїх судженнях  про довжину  лінії, ніж такі ж учасники, що на? лежа ли  до індивідуалістичних  культур.  В  колективістських культурах  конформізм є позитивною характеристикою, що ви? соко ціниться. Оскільки в таких культурах  група має пріоритет над окремою особистістю, люди, що належать  до них, позитив? но оцінюють нормативний соціальний вплив, бо він забезпечує гар мо нічні  стосунки   і вз а єм ну  підтри м ку  все р едині  групи . Дж. У. Беррі  (1993) досліджував питання  про конформізм як культурну цінність, порівнюючи між собою дві культури,  що практикували різний  спосіб добування  харчів. Він припустив, що суспільства,  в яких основними  засобами  добування  харчів є полювання і рибалка, будуть цінити в своїх членах незалежність, впевненість  в собі і підприємливість – риси, що необхідні  для того, щоб приносити додому їжу, тоді як суспільства,  в яких пе? реважають  сільськогосподарські культури,  будуть цінити го? товність до співробітництва, конформність і поступливість – риси, що допомагають більш успішно вести сумісне господарство.